§ 3. Види норм права.

Класифікація правових норм.

Класифікація норм права - це засіб дослідження регулятивних властивостей норм права шляхом їх згрупування на основі стійких ознак.

Найпростіша класифікація правових норм - це їх поділ залежно від галузі права на конституційні, кримінальні, адміністративні, цивільні та інші.

Інша класифікація пов’язана із соціальним призначенням і роллю в правовій системі. У цьому випадку норми права будуть установчими, регулятивними, охоронними, забезпечувальними, декларативними, дефінітивними, колізійними і оперативними.

Однією з найпоширеніших класифікацій є поділ норм права за методом правового регулювання на імперативні, диспозитивні та рекомендаційні.

Імперативні норми мають суворий, владно-категоричний характер, не допускають відхилень у регульованій поведінці і не залежать від поглядів учасників правовідносин (норми кримінального і адміністративного права).

Диспозитивні норми надають суб’єктам права можливість самим визначити конкретний зміст своїх прав та обов’язків. Вони встановлюють правила на той випадок, якщо цього не встановлено угодою самих суб’єктів.

Рекомендаційні норми встановлюють правила поведінки, виконання яких є не обов’язковим, але бажаним для держави. Тим самим держава акцентує увагу на важливому значенні тих суспільних відносин, що раніше не були врегульовані нормами права. Найбільше поширення рекомендаційні норми права мають у міжнародному праві, коли міжнародна спільнота приймає акти, встановлює стандарти, що є бажаними для виконання всіма країнами. Так, наприклад, Загальна декларація прав людини 1948 року є міжнародним стандартом у сфері прав людини, що рекомендований для дотримання всіма членами ООН.

Досить цікавою є також класифікація норм права за сферою дії. У цьому випадку виділяються норми загальної дії, які поширюються на всіх і на всю територію (наприклад, норми Конституції України), норми обмеженої дії, що мають межі, обумовлені територією, часом, суб'єктами (наприклад, норми Законів про Державний Бюджет України, які діють протягом одного року; норми Законів міста Москви, що обмежені кордонами столиці Російської Федерації; норми Закону України № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року „Про статус суддів”, який стосується в основному суддів України) та локальні нормативні розпорядження. Останні діють у рамках окремих державних, суспільних або приватних структур (норми Наказу Генерального прокурора України № 6 від 21 серпня 1996 року “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства”). До цієї класифікації примикає поділ норм права за часом на постійні (норми Конституції України) та тимчасові (норми Закону про Державний бюджет України на 2000 рік), а також за колом осіб, згідно якого норми права можуть діяти на усіх, хто підпадає під їхню дію (норми Конституції України поширюється на всіх громадян України) або діяти на чітко позначену групу суб'єктів (норми Закону України про статус суддів).

Таблиця 17.2.

Види норм права за соціальним призначенням і роллю в правовій системі.

Установчі норми - це своєрідні норми-принципи, основне призначення яких полягає у юридичному закріпленні суспільних відносин, що склалися у тій чи іншій сфері. Як правило, установчі норми закріплюються у Конституціях Наприклад, стаття 1 Конституції України говорить: „Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”^[73].

Регулятивні норми - це своєрідні норми-правила поведінки, що встановлюють юридичні права і обов’язки громадян, організацій, органів держави, умови їх виникнення і дії. Вони розраховані на правомірну поведінку учасників правовідносин. Залежно від характеру правил поведінки, що містяться у регулятивних нормах, вони поділяються на правомочні, зобов’язуючі та заборонні.

• правомочні - надають своїм адресатам право можливості здійснити позитивні дії з метою задоволення своїх законних інтересів. (Наприклад, стаття 1296 Цивільного Кодексу України зазначає, що „спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину”^[74]);

• зобов’язуючі - встановлюють обов’язок для суб’єкта права здійснити певні позитивні дії, передбачають активну зобов’язану поведінку (наприклад, згідно статті 972 Цивільного Кодексу України камери схову, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов’язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів);

• заборонні - встановлюють для суб’єктів права заборону здійснювати недозволені дії (наприклад, виходячи із частини 4 статті 281 Цивільного Кодексу України забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя).

Охоронні норми - це своєрідні норми-стражі порядку, що визначають умови застосування до суб’єктів правовідносин заходів державно-примусового впливу за неправомірну поведінку та характер і зміст цих заходів. Охоронні норми

застосовуються за порушення регулятивних норм. За характером правил поведінки, охоронні норми зазвичай є зобов’язуючими.

Декларативні норми - це норми-цілі, що проголошують необхідність досягнення конкретних завдань, визначають принципи їх здійснення. Наприклад, згідно статті 1 Кримінального кодексу України „Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам”^{[75] [76].}

Дефінітивні норми - норми-визначення, які формулюють основні юридичні поняття. Так, стаття 1 Закону України № 852-IV від 22 травня 2003 року „Про електронний підпис” визначає, що „електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, що отриманий у результаті криптографічного перетворення набору електронних даних, який приєднується до цього набору або ж логічно з ним

поєднується і дає можливість підтвердити його цілісність та ідентифікувати

„88

адресата .

Оперативні норми - це норми-інструменти, що регулюють строки і порядок вступу, пролонгації і припинення дії нормативно-правових актів. Наприклад, згідно пункту 1 Розділу V Закону України № 851-IV від 22 травня 2003 року „Про електронні документи та електронний документообіг” „цей Закон набуває сили через шість місяців від дня його опублікування”^[77].

Забезпечувальні норми - це норми-гарантії, що містять приписи, які гарантують здійснення суб’єктивних прав та обов’язків у процесі правового

регулювання. їх соціальна цінність залежить від того, наскільки ефективно вони сприяють створенню механізмів та конструкцій безперешкодній реалізації права. Ці норми можуть як знаходитись у різних нормативно-правових актах, так і у одному. Так, ч. II статті 22 Конституції України зазначає: „Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані”^[78].

Колізійні норми - норми-арбітри, призначення яких полягає у визначенні порядку вибору норми права з декількох норм. Зазвичай колізійні норми встановлюють правила застосування нормативно-правового акту у часі, просторі та за колом осіб. Крім того, колізійні норми поширені в міжнародному приватному праві. Норми-арбітри означають, що у випадку колізії (протиріччя) норм колізійні норми вирішують, яку норму права слід застосувати у тому чи іншому випадку. Наприклад, колізійними нормами визначається громадянство дитини, якщо вона народилася у США від батьків-іноземців.

Функції колізійної норми зумовлюють напрями їх правової дії у процесі правового регулювання. Серед найважливіших функцій колізійних норм є соціально-політичні та спеціально-юридичні.

Змістом соціально-політичних функцій є:

• виховання суб’єктів;

• регулювання економічних та політичних відносин;

• стимулювання добровільного виконання обов’язків тощо.

Щодо спеціально-юридичних функцій, то основними серед них є:

• обслуговуюча - вирішення колізій норм, що виникають у правовій системі у силу об’єктивних причин;

• стимулююча - забезпечення процесу ефективної дії інших різновидів норм права;

• забезпечення законності - усунення різних протиріч норм, що виявляється внаслідок помилок чи непослідовності діяльності нормо-творчих

органів та забезпечує ефективну дію приписів на суспільні відносини у процесі їх упорядкування.

Зміст колізійних норм характеризується трьома моментами: інтелектуальним, вольовим і нормативно-юридичним.

Інтелектуальний момент складає намір законодавця сконструювати модель усунення конфліктів, можливих між правовими приписами у процесі їх реалізації.

Вольовий момент характеризується найвищим владним значенням колізійних норм, оскільки саме вони повинні усунути конфлікт між приписами, що мають владний характер.

Нормативно-юридичний аспект змісту колізійних норм складають певні суспільні відносини, юридичні факти і правила застосування приписів чи законів у разі їх суперечності.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке класифікація норм права?

2. Які норми виділяються залежно від галузі права?

3. Які норми виділяються за суб'єктами правотворчості?

4. Які норми виділяються за соціальним призначенням і роллю у правовій системі?

5. Які норми виділяються за методом правового регулювання?

6. Які норми виділяються за сферою дії?

7. Які норми виділяються за часом?

8. Які норми виділяються за колом осіб?

9. Що таке імперативні норми права?

13. Що таке норми обмеженої дії?

14. Що таке локальні нормативні розпорядження?

15. Що таке установчі норми?

16. Що таке регулятивні норми?

17. Що таке правомочні норми?

18. Що таке зобов'язуючі норми?

19. Що таке заборонні норми?

20. Що є підставою для класифікації правомочних, зобов'язуючих та заборонних норм?

21. Що таке охоронні норми?

22. Що таке декларативні норми?

23. Що таке дефінітивні норми?

24. Що таке оперативні норми?

25. Що таке забезпечувальні норми?

26. Що таке колізійні норми?

27. Які функції виконують колізійні норми?

28. В чому суть обслуговуючої функції колізійної норми?

29. В чому суть стимулюючої функції колізійної норми?

30. В чому суть функції забезпечення законності колізійною нормою?

31. Чим характеризується зміст колізійної норми?

32. Що складає інтелектуальний момент?

33. Чим характеризується вольовий момент?

34. Що складає нормативно-юридичний аспект?