§ 2. Технократичні та авторитарні концепції держави

Доктрини технократії (Т. Веблен, Г. Скот, Ф. Тейлор, Г. Саймон, Д. Бел, Б. Беквіт, Ж. Бжезинський). Нині посилюється вплив на­уки й техніки на політичне життя в різних країнах, зростають місце і роль науково-технічних працівників у державному управлінні.

Теорія анархізму. Сутність теорії зводиться до ідеї, яка запе­речує державність. Основними провідниками анархістських ідей були М. Бакунін, П. Кропоткін, П. Ж. Прудон та М. Штірнер. По­літичне вчення Бакуніна утверджується у принципах протистав­лення свободи і держави, свободи особистості і права, свободи думки і теологічної або метафізичної тиранії. Реальну свободу він вбачав лише в умовах солідарності і рівності людей. Державу він вважав абсолютним обмеженням, запереченням свободи кожного в ім’я загального інтересу. Там, де починається держава, закінчу­ється індивідуальна свобода. Держава, як стверджував Бакунін, є суцільним злом, але «злом історично необхідним». Оскільки полі­тична держава лише сприяє експлуатації економічно привілейова­ними класами народної праці, то і державна влада може бути суміс­ною лише із свободою тих класів, інтереси яких вона представляє, і з тієї ж причини повинна бути ворожою свободі народу. Саме тому держава слугує встановленню виключної влади буржуазії. Влада діє негативно як на тих, хто нею володіє, так і на тих, хто змушений їй підкорятись.

Поглядам П.Кропоткіна притаманні характерні для анархіз­му аполітичність, негативне ставлення до будь-якої державної вла­ди, законодавства, орієнтація на швидку майбутню заміну держави різними громадськими організаціями і союзами. Держава, на думку Кропоткіна, є формою організації фінального періоду розвитку будь- якої цивілізації перед її загибеллю, і цей цикл неодмінно повторю­ється з кожною із ланок великого історичного ланцюга.

Проте уявлення анархістів в цілому є не більше, аніж утопічне ро­зуміння соціалістичної організації суспільства, оскільки така органі­зація неспроможна організувати суспільство, бо визнає рівність всіх його членів, а отже відкидає можливість індивідуального розвитку окремої особистості, чим заперечує можливість прогресу людства, позаяк всі члени соціуму не можуть одночасно розвиватися одними і тими самими темпами, адже тільки природна сутність людини гене­тично закладає в ній риси індивіда.

Теорія етатизму. Зміст теорії етатизму діаметрально протилеж­ний основній ідеї анархічної теорії, адже полягає в одержавленні всіх сфер суспільного життя. Етатизація суспільства веде до диктатури в ньому. Традиційно різновидами диктатури вважаються соціалізм (комунізм) та фашизм.

Фашизм охоплює конгломерат найреакційніших політичних ідей, націлених на виправдання й заохочення ницих спонукань, спи­раючись на які, можна обґрунтувати будь-яку антилюдську дію. Од­нією з ідеологічних підвалин фашизму стало вчення Фрідріха Ніцше. Він вмотивовував необмежене прагнення до влади, поділяв волю на аристократичну і рабську, обґрунтовував расизм, тоталітаризм, вож- дізм, вихваляв ідеал справжнього арійця. Ідею фашизму було втілено в Німеччині Адольфом Гітлером.

До основних ідей німецького фашизму можна віднести:

1) пропагування і втілення в життя політики расизму;

2) поневолення народів інших країн з метою поширення арій­ської раси та забезпечення життєвого простору для неї;

3) популяризація тоталітарної держави;

4) пропагування свободи свавілля фашистської партії та фа­шистської держави;

5) обґрунтування та ідеалізація ідеї вождізму;

6) пропагування культу сили;

7) пропагування ідеї Ніцше про надлюдину;

8) проголошення націонал-соціалізму та його одноосібне пану­вання у суспільстві.