19.11. Піратство

Піратство або морський розбій Женевською конвенцією 1958 року про відкрите море та Міжнародною морською конвенцією 1982 року визначається як будь-який неправомірний акт насильства, затримання чи грабежу, вчинених з особистою метою екіпажем чи пасажирами іншого приватного судна або літального апарату у відкритому морі проти іншого судна чи літального апарату або проти осіб, що перебувають на судні.

За ч. 1 ст. 446 КК кваліфікується піратство тобто використання озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування чи інших насильницьких дій щодо екіпажу чи пасажирів судна, що зазнало нападу.

Піратство містить склад закінченого злочину з моменту нападу. Як і будь-який інший розбій, морський розбій - піратство - не охоплює заподіяння смерті потерпілому і утворює сукупність злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 1 або ч. 2 ст. 446 КК.

625

За частиною 2 ст. 446 КК кваліфікується піратство, яке було вчинене повторно (вдруге) або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Частина 2 ст. 446 КК передбачає відповідальність за загибель людей, що сталася з необережності, внаслідок загибелі судна, пожежі, застосування зброї тощо. Умисне вбивство не охоплюється піратством і потребує додаткової кваліфікації діяння за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Піратство завжди вчинюється умисно з метою пограбування, тобто з корисливих мотивів.

Відповідальними за піратство є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.