17.5. Давання хабара

Даванням хабара називається підкуп посадової особи засобом передачі (вручення) їй у власність грошей, майна або надання послуги майнового характеру за вчинення або невчинення посадовою особою Дій в інтересах того, хто дає хабара.

За ст.

585

Посадова особа, яка дала хабара за одержання певних благ, пільг чи переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав - і за інший злочин (зловживання посадовими повноваженнями, розкрадання тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК України, в діях посадової особи буде і тоді, коли вона дала вказівку підлеглому домагатися таких благ, пільг чи переваг підкупом інших посадових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного виду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо.

Якщо ж посадова особа лише рекомендувала підлеглому домогтися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за дачу хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії посадової особи у цьому випадку можуть кваліфікуватися як підмовництво до давання хабара.1

Для кваліфікації діяння за ст. 369 КК України не має значення, в інтересах кого (яких осіб) дається хабар - в інтереса^ особи, яка дає хабар, її рідних чи близьких або зовсім інших осіб. За ст. 369 КК України кваліфікується і давання хабара в інтересах юридичних осіб - державних, громадських чи приватних підприємств, установ, організацій.

Давання хабара - це передача посадовій особі грошей чи майнової цінності за рахунок коштів особи, яка дає хабар, або за рахунок коштів державної, громадської, приватної організації. Якщо хабар дається за рахунок коштів державної чи громадської організації, то діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст.

Злочин може кваліфікуватися за ст. 369 КК України як давання хабара лише у тому випадку, коли певна сума грошей або цінність (коштовність) передається посадовій особі за вчинення нею або не вчинення в інтересах того, хто дає хабар, конкретних дій.

1 П. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 257-258.

586

Передача посадовій особі грошей або матеріальних цінностей за вчинення певних дій, якщо особа, яка їх передає, вважає, що посадова особа має право на їх отримання, або частки спільно здобутого незаконно (злочином) майна чи грошей, не може кваліфікуватися за ст. 369 КК України як давання хабара.

Давання хабара вважається закінченим злочином з моменту прийняття посадовою особою хоча б частини хабара - грошової суми, майнових цінностей, а також з моменту початку надання послуг майнового характеру.

У тих випадках, коли запропонований хабар не прийнятий посадовою особою (відхилений) або не отриманий, дії особи, що намагається дати хабара, кваліфікуються як замах на давання хабара за ст. 15 і ст. 369 КК України.

Деякі особливості має кваліфікація дій співучасників давання хабара - організаторів, підмовників та пособни-ків. Якщо співучасники підмовляють дати хабара або сприяють даванню хабара, не маючи наміру передати посадовій особі отримані для цього суми чи цінності, і привласнюють їх, то кваліфікація їх дій залежить від конкретних обставин вчинення злочину. За загальним правилом такі дії кваліфікуються за ст. 27 і ст. 369 КК України як співучасть у даванні хабара, а дії особи, що хотіла дати хабара,- за ст. 15 і ст. 369 КК України як замах на давання хабара.

Але така кваліфікація дій осіб, що мали намір дати хабара, підмовників і пособників буде правильною за умови, що свідомістю цих осіб охоплювалося вчинення злочину ~ давання хабара посадовій особі. При цьому немає значення, чи називалась певна, конкретна особа, якій припускалось передати хабар.

Якщо особа отримує від хабародавця гроші (цінності) нібито для передачі посадовій особі та, не маючи наміру цього робити, привласнює їх, то вчинене кваліфікується за ст. 190 КК України як шахрайство, оскільки у винного не було наміру передавати посадовій особі хабар.1

Дії хабародавця у такому випадку кваліфікуються як замах на давання хабара за ст. 15 і ст. 369 КК України.

С.63.

Б. В. Вояженкин. Квалификация взяточничества.- Л., 1984.-

587

Рівним чином і дії посадової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій посадовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, кваліфікуються за відповідними частинами статтями 190 і 364 КК України як шахрайство і зловживання владою чи посадовими повноваженнями, а за наявності до того підстав - і відповідними частинами статтями 27, 15, 369 КК України (підмовництво до замаху на давання хабара). Дії особи, яка передавала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабара, кваліфікуються як замах на давання хабара.

Якщо давання хабара обумовлюється вчиненням посадовою особою злочинних дій, то дії хабародавця кваліфікуються за сукупністю злочинів - за давання хабара і за підбурювання до вчинення цього злочину.

Дії особи, яка підмовляла дати хабара і водночас була посередником у хабарництві, кваліфікуються лише як співучасть у даванні хабара за ст. 27 і 369 КК України. Додатково кваліфікувати ці дії за іншими статтями КК непотрібно.

Давання хабара повторно кваліфікується за ч. 2 ст. 369 КК України. Давання хабара визнається вчиненою повторно, тобто вдруге, якщо хабар було передано двом або більше посадовим особам за вчинення різних, окремих дій в інтересах хабародавця, або хоч і одній посадовій особі, але за вчинення (чи не вчинення) нею окремих, різних дій.

Давання хабара визнається вчиненим повторно і в тих випадках, коли:

1) даванню хабара передувало одержання хабара (ст. 368 КК України), чи давання хабара (ст.

попередній злочин, передбачений однією зі статей 368, 369 КК України, був закінченим чи був лише готу ванням або замахом на вчинення такого злочину;

у вчиненні будь-якого з цих злочинів особа була виконавцем чи іншим співучасником.

Не утворюють повторності давання хабара посадовій особі однієї обумовленої суми за декілька разів (прийомів).

1 П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України-С. 256.

588

Повторне давання хабара відрізняється від давання хабара у декілька прийомів тим, що кожна передача грошей чи цінностей обумовлена вчиненням або не вчиненням посадовою особою в інтересах хабародавця (ха-бародавців) окремих, різних дій.

Не утворює повторності давання хабара кількома особами одній посадовій особі, а також підмова декількох осіб дати хабара одній посадовій особі за вчинення (чи не вчинення) однієї обумовленої дії.

Давання хабара не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 369 КК України як вчинене повторно, якщо стосовно попереднього злочину закінчились строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України), або якщо судимість за попередній злочин знята чи погашена (ст. 88 КК України), або якщо за попередній злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статей 44-48 КК та ч. З ст. 369 КК України.

Згідно з ч. З ст. 369 КК України особа, яка дала хабара, у тому числі і валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про це до порушення кримінальної справи щодо неї.

Частина 3 ст. 369 КК України передбачає дві підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності, і він може бути звільненим на підставі будь-якої з них. Особа, що дала хабара, може бути звільненою від кримінальної відповідальності за першою підставою у випадку, коли вона була поставлена посадовою особою в такі умови, за яких вона була змушена дати хабара, щоб запобігти настанню негативних наслідків її охоронюва-ним законом правам та інтересам.

За другою підставою хабародавець може бути звільненим від кримінальної відповідальності за давання хабара, якщо він заявив про його вчинення:

добровільно - незалежно від причини, мотиву і при воду;

до порушення справи щодо цього злочину.

Особа, яка добровільно, за власною волею і рішенням заявила про давання хабара, звільняється від кримінальної відповідальності незалежно від форми заяви (усно, письмово, по телефону, через інших осіб тощо) і органу, якому

589

вона заявила (в міліцію, прокуратуру, суд, податкову інспекцію тощо), тобто державному органу, який наділений правом на порушення кримінальної справи.

Звільнення особи, яка дала хабара, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. З ст. 369 КК України, не означає, що у її діях немає складу злочину, у зв'язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення їй предмета хабара.

Гроші й інші цінності, які були визнані предметом хабара, на підставі пункту 4 ст. 81 КПК передаються в доход держави.

Якщо гроші чи інші цінності, передані як хабар, не знайдені, безпідставно придбане стягується в доход держави на підставі ст. 470 Цивільного кодексу. При цьому враховуються офіційні дані Міністерства статистики України про показники рівня інфляції, і в необхідних випадках відповідно збільшується сума, що підлягає стягненню.

Якщо ж предметом хабара були речі, і їх вартість на час розгляду справи змінилася, то розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, визначається за новими цінами.1

У випадках, якщо особа, яка дала хабара, незаконно одержала за нього якісь блага, пільги чи переваги, то суд окремою ухвалою (постановою) ставить перед компетентним органом чи посадовою особою питання про позбавлення цих благ, пільг чи переваг.

Добровільною вважається усна чи письмова заява в органи внутрішніх справ, прокуратуру, суд, інший державний орган з будь-яких мотивів, але не в зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо органам влади чи компетентним посадовим особам.

Якщо буде встановлено, що особа, яка дала хабара, звільнена від кримінальної відповідальності незаконно (зокрема, якщо хабар у неї не вимагали або про давання хабара вона заявила у зв'язку з тим, що про цей злочин

1 П. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 262-263.

590

стало відомо органам влади), то суд вживає передбачені ст. 278 КГТК України заходи до притягнення її до відповідальності.

Такі ж заходи вживаються судами у випадках, коли на підставі ч. З ст. 369 КК України звільняються від кримінальної' відповідальності організатори, пособники, підмовники, а також посередники в хабарництві, оскільки їх звільнення від відповідальності цим законом не передбачено.

У діях особи, яка у зв'язку з вимаганням у неї хабара до його давання звернулася до органів влади з метою викрити того, хто вимагає хабар, складу злочину немає. Тому вона звільняється від відповідальності не на підставі ч. З ст. 369 КК України, а на підставі пункту 2 ст. 6 КПК. Гроші й інші цінності, які ця особа з метою викриття вимагателя передала йому, на підставі пункту 5 ст. 81 КПК повертаються законному власникові.'