Правотворчі помилки

О. Лисюткін поняття помилки в законотворчій діяльності трактує

широко. На його думку, помилка у правотворчості - це обумовлений навмисними або ненавмисними діями суб'єкта нормотворення негатив­ний результат, що перешкоджає його ефективній роботі та ухваленню

високоякісного нормативно-правового акта.

Відмінність між цими двома підходами полягає в різній оцінці суб'єк­тивного ставлення правотворчого органу. В. Баранов правотворчу помилку пов'язує з виною, причому тільки з необережною. З одного боку, О. Лисют- кін не заперечує позиції об'єктивного зобов'язання, оскільки ненавмисність можна тлумачити і як випадковість (вирішального значення він надає

встановленню того, чи виник негативний результат від прийнятого зако­ну). З іншого боку, якщо розуміти навмисність як умисел, то до категорії помилки доведеться внести також і дії, що, по суті, є грубими правопору­шеннями. Але хіба можна назвати помилкою негативний результат, якого

суб'єкт правотворчості так цілеспрямовано прагнув?

Позиція В. Баранова більш логічна тому, що ґрунтується на пошире­ному в суспільній свідомості розумінні помилки як похибки в поведінці,

яку можна було і не допустити, якби суб'єкт був більш уважний та обачний.

Передбачається, що всяка помилка має бути виправлена. Але чи можна

виправити те, в чому правотворчий орган переконаний і чого так напо­легливо прагне?

Які ж види помилок можуть траплятися в правотворчій діяльно­сті? Автори, що вивчали цю проблему, пропонують різні класифікації. О. Лашков всі правотворчі помилки поділяє на дві групи за психологічним

механізмом їх формування: навмисні та ненавмисні.

Класифікація правотворчих помилок за стадіями

законодавчої роботи (А. Лисюткін):

1) вчинені в ході реалізації права на законодавчу ініціативу;

2) допущені в ході обговорення законопроекту;

3) допущені під час прийняття законопроекту;

4) які виникли при опублікуванні та набутті чинності прийнятого

законопроекту.

Ця класифікація цілком може бути корисною.

Класифікація правотворчих помилок (В. Баранов та В. Сирих):

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

1) концептуальні, коли правознавство та інші науки мають необхід­ний рівень знань, а законодавець не зміг засвоїти і відповідно зобразити їх у концепції законопроекту;

199

2) юридичні, які є наслідком недотримання вимог законодавчої тех­ніки;

3) логічні, що являють собою результат недотримання принципів і правил формальної логіки під час підготовки законів;

4) граматичні, що стосуються мови та стилю викладу норм права¹²⁵.

Концепція проекту нормативно-правового акта - це, за твердженням

В. Баранова, вираження позиції законодавця щодо регулювального питан­ня, інакше кажучи, зміст, загальний вміст законопроекту. Неправильна концепція неминуче спричинить помилковий за змістом закон. Виходить, що концептуальна помилка - це найбільш грубе порушення правил досяг­нення соціальної адекватності або змістових правил законодавчої техніки.

Юридичні помилки, серед яких прогалини, надмірність інформації, порушення стилю, колізії, фактографічні помилки, дуже різнопланові. Всі правотворчі помилки певною мірою дотичні до порушення:

1) правил формування змісту законів (сюди належать концептуальні помилки, прогалини в законі, надмірність інформації);

2) логічних правил (наприклад, наявність колізії);

3) правил, що стосуються структури закону (наприклад, використання частин замість розділів);

4) мовних правил (порушення стилю);

5) формальних правил (неправильне зазначення реквізитів);

6) процедурних правил (прийняття законопроекту без висновку юридичного управління апарату Верховної Ради України).

Сукупність наведених вище правил становить зміст законодавчої техніки. Звідси робимо висновок: щоб не допускати помилок у правотвор- чості, законодавцю потрібно добре засвоїти правила законодавчої техніки і не порушувати їх.