>>

Слово до читача

Рукопис цієї книги пролежав на моєму робочому столі достатньо довго - не один рік. Завдання автора було ускладнене тим, що до цих пір про засоби і методи оперативно-розшукової діяльності написано надто багато і водночас дуже мало - надто багато розважального і дуже мало дійсного і професійного.

Але використовуючи багаторічний досвід власної роботи в органах внутрішніх справ, будучи керівником оперативних підрозділів та займаючись науковою роботою, ставить перед собою завдання викласти деякі ідеї, що стосуються оперативно-розшукової діяльності і тим самим посприяти людям, зайнятим у цій сфері. Книга, яку ви тримаєте в руках, може мати і профілактичне значення для тих осіб, які повинні зрозуміти, що нічого таємного не буває. Оперативно- розшукова діяльність вийшла за межі спеціальних органів безпеки, карного розшуку, підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю деяких інших. ОРД стала засобом захисту економічних інтересів фірми, підприємства, інших суб’єктів господарювання, банків, фінансово-кредитних установ. І хоча закон про оперативно-розшукову діяльність передбачає суворо обмежений круг суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, проте на практиці прийоми та методи, передбачені законом для уповноважених державою на оперативно- розшукову діяльність органів виконавчої влади, зробилися предметом і метою діяльності різного роду приватних розшукових агентств, охоронних структур, детективних бюро, служб безпеки недержавних органів, які часто діють всупереч закону.

Своєю книгою я хочу допомогти тим, хто контролює діяльність оперативно-розшукових служб або працює, з ними, наприклад, редакторам, консультантам, викладачам. Насамперед, сподіваюся, що книга надасть безпосередню підтримку оперативним працівникам у наступних трьох напрямках.

По-перше, вона вкаже, як вирішувати деякі завдання оперативно- розшукової діяльності, коли для цього потрібно запозичити дані з інших галузей знань.

Оперативному працівникові доводиться стикатися з великою кількістю проблем, що вимагають для свого вирішення застосування нових принципів, понять і методів. Проте досить часто аналогічні проблеми вирішуються оперативними працівниками без урахування інших сфер науки - психології, політології, соціології, педагогіки або інших суспільних наук. Сподіваюсь, що книга вкаже найбільш вдалі методи вирішення інформаційних завдань. Оперативний працівник, якщо він працює професійно, повинен багато чого досягти, маючи в своєму розпорядженні обмежені можливості. У його розпорядженні є різні випробувані методи, способи і засоби, спеціально вироблені на основі практичного досвіду і в результаті науково-дослідницької роботи з метою застосування в оперативно-розшуковій діяльності. Тому важливо, щоб оперпрацівник залежно від обставин використовував різні наявні корисні прийоми.

По-друге, необхідно враховувати наступні проблеми, що постають перед оперативними працівниками: яким чином використовувати дані, достовірність яких є «вірогідною», чи не слід користуватися даними, які тільки наближаються до достовірних; чи припустимо посилатися на голу думку в оперативно- розшуковій діяльності, в оцінках; чи є таке поняття, як національний характер, і чи можна його Враховувати як один із елементів при виробленні оперативних методів, висновків, як ураховуються відомості про характер окремих осіб; чи повторюються приклади тих або інших ситуацій; за допомогою яких прийомів можна зробити надійний оперативний прогноз, як проникнути до достовірних джерел інформації, не порушуючи закон.

І, третє - слід уникати традиційних помилок. Коли оперативний працівник відштовхується від необгрунтованих припущень, використовує неперевірені методи і легковагі заяви, часто породжуються зовні переконливі документи, цінність яких насправді є вкрай сумнівною. Твердження, з яких не видно, якою мірою ми впевнені в їх достовірності, часто вводять в оману. Наприклад, докази, що ґрунтується на аналогії, є припустимими і можуть бути корисними, але разом з тим вони чреваті помилками.

Проте не слід відмовлятися від можливості більш повно використовувати цінні прийоми лише через те, що в них таяться деякі небезпеки, якщо ми знаємо, як останніх уникнути.

З цілком зрозумілих причин широкі круги громадськості знають про роботу оперативно-розшукових органів тільки з відкритих джерел. Як правило, такими джерелами слугують кіно, детективні романи, анекдоти, Інтернет, розповіді тих, хто був об’єктом оперативно-розшукової уваги. Люди, що збираються повністю присвятити себе роботі в оперативно-розшуковій сфері або що вже вибрали цей рід діяльності, а також особи, яких оперативно- розшукові органами використовують як помічників, консультантів, конфідентів і довірених осіб, часто мають лише неповне уявлення з професійної точки зору оперативних працівників на сенс їх діяльності і про принципи цієї роботи.

Враховуючи стан сучасної криміногенної обстановки в суспільстві, її характер і тенденції розвитку, кримінальний професіоналізм злочинців, усвідомлюючи морально-етичний фактор оперативно-розшукової діяльності, що відповідає життєвим інтересам широких верств населення та його інформованості стосовно завдань оперативно-розшукових підрозділів і методи їх діяльності, конституційні вимоги забезпечення законності, автор вжив заходів до забезпечення балансу між відкритістю, гласністю, доступу до інформації і дотриманням вимог нормативних актів про конспірацію і збереження тайни.

У книзі детально досліджуються стадії оперативно-розшукового процесу, підкреслюються особливості і специфіка оперативних заходів, завдання та принципи діяльності окремих оперативних підрозділів, на основі сучасного оперативно-розшукового законодавства і з урахуванням практики діяльності професіоналів у сфері оперативно-розшукової діяльності аналізуються проблеми і завдання та розглядаються шляхи їх вирішення.

Ця робота - цілісне теоретико-правове дослідження, здійснене на основі загальнодоступних джерел інформації, перш за все законодавчих актів, що регламентують оперативно-розшукову діяльність, їх окремих модифікацій, а також з використанням історичних матеріалів, різноманітних інструкцій, наказів, нормативних документів та інших, з якими може ознайомитися будь-який громадянин, який цікавиться теорією оперативно-розшукової діяльності.

А предтечею цього матеріалу були мої роботи, котрі побачили світ уже багато років тому - «Слідчий - моя професія» (1990), «Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ» (у співавторстві з О. В. Горбачовим, 1994), «Оперативно- розшукова діяльність. Загальна частина» (1996), «Теорія і практика управління в органах внутрішніх справ України» (1998), «Інтерпол» (1999) та ін.

Важливою задачею було і те, що викладення теорії оперативно- розшукової діяльності мало бути ув’язане з діями оперативних підрозділів з орієнтуванням на сучасне оперативно-розшукове законодавство та новий Кримінально-процесуальний кодекс України, який набуває чинності з 19 листопада 2012 року. Практичне застосування норм кримінального процесуального законодавства, безумовно, покаже «вузькі місця» окремих положень і покличе до впровадження змін і доповнень.

Автор,

генерал-полковник міліції, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України

О.М. Бандурка

Розвиток українського суспільства і держави на початку третього тисячоліття проходить складний період. Ми є свідками істинно революційних перетворень в усіх сферах соціально-економічного і політичного життя, значного науково-технічного прогресу, реформування державної влади і економічних відносин, формування нового мислення і бачимо, що старі, віджилі ідеї, мислення, традиції і звичаї не відходять самі собою. Переміни останніх років, які докорінно змінили нашу країну і суспільство, не могли не зачепити правоохоронні органи, складову частину державного апарату влади. Ускладнення соціального і економічного життя і завдань, які мають вирішувати правоохоронні органи, відобразились в першу чергу на змісті, формах і методах оперативно-розшукової діяльності.

Оперативно-розшукова діяльність (ОРД) є найбільш дієвим і ефективним механізмом в профілактиці і розкритті злочинів, який вимагає поглибленого психологічного, інтелектуально-логічного, наукового і професійного підходу.

Оперативно-розшукова діяльність, яка раніше регламентувалася відомчими інструкціями і наказами і носила закритий, таємний характер, в незалежній Україні, в якій за Конституцією встановлено і закріплено верховенство права, законодавчо легалізована.

Оперативно-розшукові підрозділи законодавством наділені широкими повноваженнями, але ним же встановлені і обмеження в їх діяльності, гарантії конституційних прав громадян.

В умовах складної криміногенної ситуації, коли злочинці користуються не тільки найсучаснішим матеріально-технічним обладнанням, але мають і достатній інтелектуальний рівень, коли більшість тяжких злочинів носить латентний характер, а при вчиненні злочинів застосовуються відповідні досягнення науки, оперативно-розшукова діяльність все більш набуває творчого характеру. Серцевиною оперативно-розшукової діяльності органів є отримання, збирання, у відповідності з законом, інформації про обставини злочину і осіб, які вчинили його. Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на досвіді практичних працівників і теоретичних розробках вчених. Проблема оперативно- розшукового забезпечення процесу розкриття і розслідування злочинів в теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності набула особливої гостроти в зв'язку з соціально-політичними змінами у суспільстві і, зокрема, з визнанням існування організованої та міжнародної злочинності, корупції, з якими без застосування прийомів і методів ОРД боротись неможливо.

В Законі «Про оперативно-розшукову діяльність» розкриті її зміст, завдання і принципи, сформульовані основні положення, які встановлюють правомірність, умови і порядок проведення оперативно-розшукових заходів, використання їх результатів в розкритті і розслідуванні злочинів, закріплені права і обов'язки осіб, залучених до оперативно-розшукової діяльності, регламентовані питання їх соціального і правового захисту. З прийняттям Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вдалося вирішити два основні завдання:

- створити правову основу оперативно-розшукової діяльності;

- надати офіційного статусу оперативно-розшуковій діяльності як державно- правовій формі боротьби із злочинністю.

В останні роки суттєво збагатилась теорія науки оперативно-розшукової діяльності, видано цілий ряд монографій, підручників, захищені дисертації по оперативно-розшуковій тематиці, проведені науково-практичні конференції, здійснено ряд перекладів із іноземних спеціальних видань.

В наукових працях робиться спроба узагальнення соціальної значимості оперативно-розшукової діяльності в умовах якісних і кількісних змін стану злочинності в нашій країні та зв'язаними з цим потребами оперативно- розшукової практики. В зв'язку з демократизацією суспільного життя змінився характер і зміст оперативно-розшукової діяльності. Із закритої, таємної, вона стала носити в значній мірі відкритий, демократичний характер, стала предметом обговорення в законодавчих і виконавчих органах влади, в засобах масової інформації і на політичних мітингах та зібраннях.

Серед різновидів людської діяльності немає інших, які б так завзято увінчувались ореолом таємничості, як оперативно-розшукова діяльність. Специфіка оперативно-розшукової діяльності зумовлювалась як об'єктивно- поважними, так і штучно-суб'єктивними причинами і за своїми наслідками часто була шкідливою, бо ставала, як правило, в кращому випадку предметом політичних спекуляцій, інструментом боротьби за владу чи засобом досягнення особистих корисливих інтересів, а в гіршому - зловживань владою та методом розправ та вчинення злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, розвідки і контррозвідки стала темою для безлічі літературних творів, кінофільмів, художніх картин, різного роду публікацій як серйозних так і поверхневих, чи просто юридично безграмотних. Нині про оперативно- розшукову діяльність хіба що не пише і не говорить тільки ледачий, але про неї мало говорять спеціалісти, професіонали, ті, хто сам присвятив своє життя цьому складному, багатогранному, благородному і часто невдячному, але потрібному людям і суспільству ремеслу.

Телеграф, телефон, електронна пошта, комп'ютер, мережі Інтернету невпізнанно змінили способи і методи обміну інформацією та її обробки. Обізнаність населення взагалі і злочинців, зокрема, про форми і методи оперативно-розшукової діяльності набагато ускладнили роботу оперативного працівника, який щоразу розкриваючи новий злочин, має шукати і нові шляхи проникнення в його тайну. Немає двох однакових злочинів і не може бути однакових процесів їх розкриття. Як в кожному злочині є свої потерпілі і обвинувачені, властиві саме цьому злочину деталі його вчинення, матеріальна і моральна шкода, так і кожний злочин потребує своєї технології розкриття і розслідування його обставин, індивідуальних оперативно-розшукових заходів, направлених на збирання інформації, встановлення істини по конкретному факту правопорушення. І це вимагає від оперативного працівника постійного творчого пошуку, удосконалення своєї професійної майстерності, любові до своєї професії і таланту. І як тут не згадати начальника інформбюро

Генерального штабу армії Української Народної Республіки полковника М. Красовського, який писав: «Не всякий має дійсну здатність до справ розвідочно-розшукових, бо це є дар Божий - талант, який можна розвивати і довершати, але ні в якім разі не можна його вкоренити в чоловіка, який не народився з цим талантом, не можна вже на підставі того, як не можна по волі стати художником, поетом або скульптором.

Отже, коли хто не почуває в собі того святого вогню, про який зазначено вище, то будь він з найвищою освітою і значним службовим стажем, він не може бути корисним для розвідочно-розшукової організації і йому не місце в рядах тієї сім'ї, яка ідейно і безоглядно віддана любимій праці своїй»1.

Людський фактор в оперативно-розшуковій діяльності набуває вирішального значення, тому підготовці кадрів оперативних підрозділів має приділятися особлива увага. Розроблені відповідні навчальні програми, організована службова підготовка і підвищення кваліфікації, функціонують вищі заклади освіти системи МВС України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, інших відомств, в яких навчаються майбутні працівники кримінального розшуку, економічної безпеки, розвідки і контррозвідки і інших оперативних підрозділів. І все ж таки грамотних, професійно досвідчених і інтелектуально здатних до оперативно-розшукової діяльності працівників катастрофічно не вистачає. Виникає питання: чому?

Можна виділити кілька тому причин. На оперативну роботу щорічно направляється найбільша кількість молодих спеціалістів - випускників вищих навчальних закладів МВС України. Не всі вони мають особисті якості, яким має відповідати оперативний працівник. Фізичні і моральні перевантаження, соціальна незахищеність, відсутність можливості розпоряджатися собою стають своєрідним іспитом і багато хто з них не витримує складнощів служби, переходить на іншу роботу, або ж взагалі звільняється. Саме на оперативній роботі найбільш яскраво проявляються кращі особисті якості, такі як воля, працездатність, відповідальність, уміння аналітично мислити і оперативно приймати рішення. Саме тому багатьох з оперативних працівників карного розшуку, підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, державної служби по боротьбі з економічною злочинністю висувають по службі на керівну роботу, а часто і в інші служби органів внутрішніх справ чи інших відомств, компетентних в оперативно-розшуковій справі. Частина працівників, які набули вже певного досвіду, переходить на роботу в податкову міліцію, окремі йдуть працювати в прокуратуру, в органи юстиції, в судові органи, в митну чи інші державні служби, де краще матеріальне забезпечення інших переманюють в комерційно-підприємницькі структури. Все це створює плинність кадрів оперативно-розшукових підрозділів, призводить до розголошення таємних форм і методів роботи оперативних підрозділів. Тому потрібно піклуватися не тільки про фахову підготовку оперативних працівників, а й про їх забезпечення на службі.

Оперативно-розшукова діяльність проводиться в умовах постійного

контролю. Його здійснюють керівники по службі, прокуратура, адвокат, захищаючи інтереси обвинуваченого чи потерпілого, результати оперативно- розшукової діяльності оцінюють потерпілий і обвинувачений, громадськість і, найприскіпливіше, слідство і суд, використовуючи фактичні дані, отримані в процесі оперативно-розшукової діяльності як докази, при здійсненні кримінального провадження і розгляді його результатів в суді.

В процесі оперативно-розшукової діяльності, особливо при розкритті і розслідуванні проявів організованої злочинності, виникає питання про можливості і межі застосування спеціальних сил, засобів і методів, які мають у своєму розпорядженні правоохоронні органи для вирішення оперативно- тактичних завдань. Безсумнівно, що використання засобів конфіденційної діяльності викликається об'єктивними причинами, обумовленими специфікою оперативно-розшукової діяльності. Без конфіденційних прийомів і методів практично неможливо отримати достовірну інформацію про таємні наміри і плани організованих злочинних формувань, про їх дії, склад учасників, зв'язки, місця зберігання злочинно добутого майна і цінностей, а значить неможливо створити умови для попередження і припинення їх протиправної поведінки.

З іншої сторони очевидно, що здійснення оперативно-розшукових заходів, використання оперативно-технічних засобів не може бути безмежним, оскільки вони ущемляють особисті права й свободи громадян, що законом не дозволяється, навіть коли це стосується осіб, підозрюваних у протиправній поведінці. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальний-процесуальний кодекс України містять гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, якими передбачається: «Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише з санкції суду щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства».

Сам по собі факт вторгнення в особисте життя громадян з точки зору загальнолюдської моралі не може бути визнаний позитивним. Але всяка оцінка дається не взагалі, а конкретним ситуаціям. Враховуючи соціальні умови, визнаючи неприйнятним втручання в особисте життя громадян, законодавство допускає таку можливість як виняток, для захисту інтересів інших громадян чи суспільства від злочинних посягань.

В таких випадках слід говорити не про те, чи допустиме здійснення оперативно-розшукової діяльності і проведення оперативно-технічних заходів в інтересах забезпечення правопорядку і громадської безпеки, а про те, наскільки обґрунтовано застосування тих чи інших засобів і методів і в яких межах вони доцільні в кожному окремому випадку. Від вибору тих чи інших прийомів і методів оперативно-розшукової діяльності для вирішення оперативно- тактичних завдань, поєднання гласних і негласних засобів залежить ефективність розкриття і розслідування конкретних злочинів.

Вивчення теорії оперативно-розшукової діяльності і практичне її

застосування має певні складнощі, оскільки необхідно розробити відкритий навчальний курс, який би визначав положення для вивчення правових основ оперативно-розшукової діяльності, і, забезпечити деталізацію окремих прийомів, методів і засобів, дозволених законом для використання їх при вирішенні оперативно-тактичних завдань.

При цьому слід виділити два напрямки в розвитку теорії оперативно- розшукової діяльності.

Перший формується в результаті прийняття в Україні законів, які регламентують оперативно-розшукову діяльність взагалі, таких як «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про правові основи боротьби з організованою злочинністю і корупцією», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про засади запобігання і протидії корупції», Кримінального-процесуального кодексу України, Кримінального Кодексу та інших, які встановлюють оперативно-розшуковий статус окремих оперативно-розшукових відомств, зокрема, Закони України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про Державну податкову службу України», «Про розвідувальні органи» і ряд інших. Перший напрямок носить відкритий характер, як відкритими являються закони, що створюють його правову основу.

Другий напрямок - організація і тактика оперативно-розшукових заходів, технологія оперативно-розшукової діяльності регламентується у відомчих нормативних актах і неминуче має бути закритим, а його основні ключові моменти можуть бути предметом наукових досліджень і вивчення практиками тільки як інформації обмеженого користування у відповідності з вимогами режиму таємності.

Прийняття оперативно-розшукового законодавства - важливий крок на шляху до створення правової демократичної держави, оскільки воно поклало край нестримній відомчій нормотворчості в даній сфері правового регулювання суспільних відносин. В радянські часи накази МВС СРСР та інших силових відомств з питань оперативно-розшукової діяльності фактично заміняли відповідний закон оскільки самого закону не було.

Перші кроки зі створення правової основи оперативно-розшукової діяльності в колишньому СРСР були зроблені у зв'язку з прийняттям 12 червня 1990 року Закону СРСР «Про внесення змін і доповнень в Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік». Частина 2 ст. 29 Основ у відповідності з прийнятим Законом була викладена в наступній редакції: «На органи дізнання покладається вживання необхідних оперативно- розшукових заходів, в тому числі з використанням відеозапису, кіно фотозйомки і звукозапису з метою виявлення ознак злочину і осіб, його вчинивших, встановлення фактичних даних, які можуть бути використані в якості доказів по кримінальним справам після їх перевірки у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством».

Україна, вперше за всі роки існування власних правоохоронних органів і першою серед інших країн-членів СНД, прийняла 19 лютого 1992 р. Закон «Про оперативно-розшукову діяльність», в якому на законодавчому рівні визначені поняття оперативно-розшукової діяльності і підстави проведення оперативно- розшукових заходів, закріплені завдання, гарантії прав особистості, наводиться перелік прав органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності, порядок використання її результатів та контролю за дотриманням законності в процесі її провадження.

Запропонована читачам робота представляє собою виконане автором теоретико-правове дослідження загальнодоступних джерел інформації, перш за все законодавчих актів, стосовно оперативно-розшукової діяльності та умов, забезпечуючих її високу ефективність, розробку рекомендацій для практичного використання окремих прийомів і методів при виконанні оперативно-тактичних завдань.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростаючим значенням інформаційної сфери, представленої сукупністю інформації, інформаційної інфраструктури, суб’єктів, які професійно здійснюють збір, формування, аналіз, поширення і використання інформації, а також системи регулювання, виникаючих при цьому суспільних відносин.

Інформаційна сфера, являючись системоутворюючим фактором життя суспільства активно впливає на стан політичної, ідеологічної, економічної, екологічної і інших складових безпеки суспільства.

«В світі постійно іде інформаційна війна. Вона ведеться явно і таємно між державами, підприємствами і фірмами на захист власних інтересів в протиборстві за зони впливу, за ринки збуту, за власність, за території тощо і в цій боротьбі велике застосування знаходять методи і засоби інформаційного протиборства, тобто протидії. Очевидно, що для того щоб протидіяти, необхідно знати проти кого і проти чого діяти в конкретних умовах і якими засобами забезпечувати таку протидію»1. Практично кожна велика підприємницька фірма збирає інформацію про своїх партнерів і конкурентів та про свій персонал і свої економічно -фінансові можливості, сама являється суб’єктом прискіпливого вивчення з боку своїх контрагентів чи приватних спецслужб. Певно немає такого керівника компанії, який би ігнорував заходи безпеки своєї структури, її майна, інших матеріальних актів, фінансових коштів, комерційної таємниці.

Вказані та інші обставини уникнення ризику і забезпечення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, обумовили такі специфічні види діяльності як «корпоративна розвідка», «бізнес розвідка», «безпека діяльності фірми», інформаційна розвідка в Інтернеті і тому подібне, при здійсненні яких використовуються практично всі заходи, прийоми і методи оперативно- розшукової діяльності, її термінологія та поняття. Суб’єкти господарювання через свої спеціальні структури активно займаються економічною розвідкою і контррозвідкою, фізичною та технічною охороною осіб, майна, аналітичною розвідкою в Інтернеті, інформаційно-пошуковою роботою, інформаційно- аналітичною діяльністю на замовлення клієнтів та за власною ініціативою здійснюють продаж свого інформаційного продукту.

Приватні служби безпеки, які займаються інформаційно-пошуковою та охоронною діяльністю мають в своєму арсеналі не тільки тактичні та психологічні прийоми і методи охорони, розвідки і контррозвідки, а й найсучасніше технічне обладнання для відео спостереження, фотографування, підслуховування, проникнення, документування. Значна частина з них діють з перевищенням своїх повноважень, використовують оперативно-технічне обладнання незаконно. В засобах масової інформації непоодинокі повідомлення органів про виявлення таких незаконних оперативно-розшукових агентств та відповідне реагування.

Всупереч законній оперативно-розшуковій діяльності правоохоронних органів, пошуково-інформаційні заходи здійснюють і організовані кримінальні угруповання з метою отримати інформацію про об’єкти господарювання, які їх цікавлять, проникнути в бази даних суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, вжити контрзаходів проти діяльності оперативних підрозділів, залучати до співробітництва з ними окремих оперативних працівників, або скомпрометувати, нейтралізувати результати оперативно-розшукової роботи стосовно їх кримінальної діяльності.

Неофіційними спецслужбами вже давно розсекречені прийоми і методи оперативно-розшукової діяльності, вони оголошені в спеціальній та художній літературі, в інших засобах масової інформації, професійні терміни «агент», «резидент», «зовнішнє спостереження», «контрольована поставка», «контрольована закупка», «вербовка» та інші стали розхожими і вже не відповідають тій кропіткій і професійній роботі, яку мав виконати оперативний працівник. Оперативно-розшукова діяльність одночасно ускладнилась і набула розголосу і відкритості, оскільки великі обсяги інформації можна здобути, не звертаючись до класичних оперативно-розшукових заходів, а вивчаючи ретельно ту інформацію, яка є відкритою і загальнодоступною, з метою оцінки тих чи інших явищ і обставин, що становлять оперативний інтерес.

Як бачимо, оперативно-розшукова діяльність є широкою і багатогранною сферою суспільної діяльності. Немає сумніву, що до певної міри вона прямо чи опосередковано пов'язана майже з усіма галузями знання. Усі частини світу, всі періоди всесвітньої історії, всі сторони суспільного життя мають для неї певне значення.

Оперативно-розшукову діяльність для зручності і розгляду можна розділити на добування матеріалу на місці легальними і нелегальними шляхами, складання оперативної інформації і передачу її зацікавленим особам. Для виконання цієї роботи існують особливі органи і використовуються різноманітні спеціальні методи, наприклад, аналіз отриманої словесної інформації, фотографій, результатів допитів затриманого підозрюваного, вивчення матеріалів засобів масової інформації, аналітичної розвідки в Інтернеті, особистого пошуку тощо.

Складання оперативної інформації з певного питання включає добір і систематизацію фактів, що стосуються цього питання (добування матеріалу на місці до цього не належить), оцінку, відбір і тлумачення фактів, а потім їх чіткий і продуманий виклад в усній або письмовій формі, який завершує процес

складання оперативної інформації. У міру ознайомлення з книгою читач отримає повніше уявлення про цей процес.

Оперативно-розшукова діяльність спрямована, перш за все, на добування інформації. Оскільки інформація є серцевиною і головною метою оперативно- розшукової діяльності, це зумовило формування певних професій - професій співробітників, які працюють в оперативно-розшукових органах. Це мають бути люди, що відрізняються один від одного за віком, за освітою, за здібностями і досвідом, тобто відбувається з’єднання досвіду, зрілості і практики з досвідом молодого покоління, яке володіє сучасними знаннями в галузях електроніки, управління, соціології, психології, інформаційних засобів.

Оперативні співробітники мають володіти великими здібностями і бути відданим своїй справі, проте рівень їх підготовки є різним. Як серед вчених немає загальної доктрини і єдиної думки щодо оперативно-розшукової діяльності, що викликає різні судження про суть, призначення, способи і методи оперативно-розшукової діяльності, так і серед практиків, що реалізовують ці способи, методи і форми роботи.

| >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Слово до читача:

  1. 1.1. Передумови появи Кормчих книг на території Київської Русі
  2. ЗМІСТ
  3. Слово до читача
  4. РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 2000/408/ЕЕС від 23 червня 2000 року щодо опублікування інформації про фінансові інструменти та про інші питання, спрямованої на уточнення інформації, яка повинна надаватися у відповідності до Директиви Ради 86/635/ЕЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (що повідомлена у документі за номером С(2000) 1372)*
  5. ПЕРЕДМОВА
  6. Довідки про римське право
  7. Основні риси англо-саксонського права
  8. Німецьке цивільне укладення
  9. Додаток 4 Перелік пап римських
  10. ПЕРЕДНЄ СЛОВО
  11. Судівництво й кари на Запорожжі
  12. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
  13. «ДРУГА» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Директорії)
  14. СЛОВО ПРО КНИЖКУ TA Il АВТОРА
  15. Вимоги до юридичних термінів і правила їх використання
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -