Вступне слово

Початок ХХІ ст. характеризується активним процесом становлення нової української державності, що відповідала б сучасному рівню розвитку суспільства. Україна прагне наблизитися до стандартів Європейського Союзу, які мають стати нормою життя.

Успіх у розв'язанні цих складних завдань значною мірою залежить від професіоналізму державних службовців, які є головним чинником ефективності державної машини. Державна служба - той суспільний інструмент, який забезпечує стабільність держави як інституту, зумовлює послідовність і наступність у проведенні державної політики, тяглість у наданні публічних послуг.

Незалежна Україна створила базові елементи демократичного суспільства, однією з перших на пострадянських теренах сформувала більшість інститутів публічної адміністрації. Важливим кроком у створенні нових інститутів громадянського суспільства було прийняття у 1993 р. Закону «Про державну службу».

Законодавче врегулювання суспільних відносин, які охоплюють діяльність держави зі створення правових, організаційних, економічних, соціальних умов для реалізації громадянами права на державну службу, визначення загальних засад діяльності та статусу державних службовців дозволило Україні напрацювати власний новітній досвід демократичного урядування в умовах перехідної економіки. Однак неоднозначна пострадянська спадщина, далеко не завжди сумісна з принципами демократії та верховенства права, відсутність у політикумі єдиного бачення щодо ролі, місця і пріоритетів подальшого розвитку державної служби не змогли як належить забезпечити у чинному законодавстві ясні перспективи для реформування державної служби. Невідповідність деяких положень чинного законодавства про державну службу демократичним нормам Європейського Союзу, недосконале регулювання суспільних відносин у сфері державної

служби спричинили стрімке погіршення протягом останніх років якісного складу корпусу державних службовців, депрофесіоналізацію та політизацію державної служби загалом.

Наразі розробляється проект Закону України «Про державну службу», спрямований на подолання розриву між сучасними вимогами демократичного суспільства та діяльністю державного апарату. У ньому визначаються основи державної служби, умови прийняття, порядок її проходження та припинення, правовий статус державних службовців і засади їхнього соціального та правового захисту. Ключовим моментом законопроекту є переорієнтування інституту державної служби з маніпулювання людиною на вироблення та надання суспільно корисних адміністративних послуг. Для цього важливо провести чітку законодавчу межу між політичною діяльністю та державною службою. Метою прийняття Закону є побудова в Україні професійної та ефективної державної служби, що завдяки орієнтації на задоволення споживача послуг, патріотизму та доброчесності кожного державного службовця забезпечить сталий розвиток держави, її утвердження на міжнародній арені.

Однак самого лише розуміння і бажання змін недостатньо, потрібні спільні зусилля - і політиків, керівників держави, і кожного чиновника, і кожного громадянина, спрямовані на покращення якості життя, проведення вкрай необхідних суспільно- економічних реформ, досягнення поставлених високих національних цілей. Повинна бути створена якісно інша модель публічного менеджменту, усвідомлено нову роль державного, а точніше, публічного, службовця, опановано нові вміння та навички.

Професіоналізація державної служби вимагає створення нової фахової еліти, когорти професіоналів, які пишаються своїм українським походженням, знають рідну мову та звичаї, історію свого народу. Історичні знання виховують патріотизм, віру в свої сили, визначають наш майбутній шлях, дають можливість у розбудові сьогодення та майбутнього спертися на багатий досвід попередників.

Особливо загострюється інтерес до історії, яка є джерелом морального оновлення, духовної сили, зміцнення української державності у критичні періоди життя народу.

На жаль, в Україні досі не було проведено комплексного наукового дослідження витоків і особливостей формування власного інституту державної служби, становлення ключових рис сучасної національної адміністрації в різних політичних умовах, у різні історичні епохи.

Для заповнення цих прогалин, урахування уроків минулого під час розбудови сучасної державної служби, популяризації національної адміністративної традиції Головне управління державної служби України ініціювало спеціальний науково- історичний пошук.

Зокрема, підтвердження факту прийняття у добу Української Держави за часів гетьмана Павла Скоропадського перших законів, що вже у 1918 р. закладали основу сучасної державної служби, дозволило нам виступити з ініціативою відзначення у 2008 р. 90-ї річниці запровадження державної служби в Україні, яку підтримали Президент України та Уряд України.

Наступним логічним кроком у продовженні вивчення розвитку політико- адміністративного устрою на українських землях, виявлення особливостей і закономірності розвитку державної служби, основних її параметрів у різні історичні епохи стала науково-дослідна робота «Історія державної служби в Україні», яку з вересня 2008 р. проводить Інститут історії України НАН України на замовлення Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу при Головному управлінні державної служби України. Авторський колектив Інституту, до складу якого ввійшли 24 провідних українських науковці, у тому числі 15 докторів і 9 кандидатів історичних наук, опрацював значний масив документальних джерел і на основі цього зумів відтворити організацію державного управління в Україні за весь період існування державності, починаючи від Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Війська Запорозького, УНР, Української Держави, управління на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій, королівської Румунії, державного управління УРСР, насамкінець державною службою в незалежній Україні.

Результатом проведеного дослідження, ґрунтовного опрацювання авторським колективом Інституту історії України НАН України наукової літератури з досліджуваної проблеми в бібліотеках і пошуку історичних документів в архівних установах, зокрема дослідження понад 200 документів, що вперше вводитимуться до наукового обігу, є пропоновані вашій увазі «Нариси історії державної служби в Україні».

Сподіваємося, що обізнаність щодо історичних форм державного устрою власної країни, політичних систем і управлінської діяльності, традицій української адміністрації дасть змогу кожному державному службовцеві, кожному небайдужому громадянинові можливість самопізнання, допоможе визначити свою життєву позицію, відстоювати демократичні принципи. Адже поєднання власної адміністративної традиції з кращим міжнародним досвідом демократичного врядування є передумовою успіху в реформуванні державної служби та державного управління, невід'ємною складовою подальшого розвитку української держави, її європейської та світової інтеграції.

Тимофій Мотренко,

Начальник Головного управління державної служби України, доктор філософських наук, професор