Стаття 154. Таємниця нарадчої кімнати

1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.

2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.

3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює гарантії таємниці нарадчої кімнати з метою виключення можливого впливу на суддів, забезпечення їх незалежності та неупередженості і створення належних умов для ухвалення судового рішення.

Закритість нарадчої кімнати

2. Таємниця нарадчої кімнати забезпечується її закритістю: ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу (частина перша коментованої статті). Нарадча кімната має запобігати будь-якому спілкуванню суддів із учасниками процесу та іншими особами, у тому числі через засоби зв'язку. Це має убезпечити суддів від будь-якого впливу і тиску при ухваленні судового рішення. Покидати нарадчу кімнату можна лише для відпочинку.

Недопустимість розгляду інших справ

3. Судове рішення має бути ухвалено відразу після судового розгляду, поки свіжим залишилося у пам'яті все, що відбувалося під час судового розгляду. Тож перебуваючи в нарадчій кімнаті, суддя не має права розглядати інші судові справи (частина друга коментованої статті), оскільки це могло б негативно вплинути на об'єктивну оцінку доказів.

Нерозголошення таємниці нарадчої кімнати

4. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті (частина третя коментованої статті). Цим правилом забезпечується вільне волевиявлення суддів щодо їхніх думок, міркувань при ухваленні судового рішення.