14,1.2, Втрата документів, що містять державну таємницю
Втрата документів, що містять державну таємницю, як і втрата предметів, відомості про які є державною таємницею, посягають на державні інтереси України у сфері оборони, економіки і державної безпеки взагалі.
За ч.
1 ст. 329 КК кваліфікується діяння, яке має сукупність об'єктивних ознак: а) вихід документів або предметів із володіння особи, якій вони були довірені; б) порушення відповідальною особою встановлених правил зберігання таких документів чи предметів; в) виникнення у зв'язку з цим можливості ознайомитися з ними стороннім особам.Об'єктивну сутність цього злочину утворює не вихід документа чи предмета з володіння відповідальної особи (втрата), а можливість внаслідок втрати ознайомитися з ними стороннім особам. Тому в діях відповідальної особи складу злочину немає, якщо вона втратила документ чи предмет (вони вибули із її володіння), але можливості ознайомитися з ними стороннім особам не було, наприклад, у випадку, коли відповідальна особа помилково спалила документ разом із паперами, що підлягали знищенню. Рівним чином, немає складу злочину в діях особи, яка втратила документ чи предмет, але правил їх зберігання не порушила, наприклад, документи були викрадені. Якщо особа, якій такі документи чи предмети були Довірені, хоча і не втратила їх назавжди, а вони лише на Деякий час вийшли з її володіння, наприклад, залишені (забуті) у громадському транспорті чи в іншому громадському місці, і цим була створена можливість стороннім особам ознайомитися з ними, то в її діях є склад злочину, передбаченого ст. 329 КК України.
Якщо внаслідок втрати документів, що містять дер-
Исавну таємницю, настали тяжкі наслідки (таємниця ста-
17*
1 відомою політичному супротивнику, втрачено при-
515
орітет на винахід тощо), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 329 КК.
Втрата документів чи предметів, що містять державну таємницю, вчинюється лише необережно. Втратити, загубити умисно неможливо, оскільки свідомість і воля у таких діях відсутні.
Відповідальними за втрату таких документів чи предметів є лише особи, яким ці документи чи предмети були довірені по службі чи роботі.
Еще по теме 14,1.2, Втрата документів, що містять державну таємницю:
- Стаття 329. Втрата документів, що містять державну таємницю
- Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про відповідальність за розголошення державної таємниці і за втрату документів, що містять державну таємницю» (9 червня 1947 р.)
- Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців
- Стаття 198. Подання документів та відомостей органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України.
- Стаття 298-1. Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду
- Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД: збірник законів про оперативно-розшукову діяльність та державну таємницю / Укладачі: Кириченко О.В., Зубач І.М., Новіков О.В., Білий А.В. — К.: Центр учбової літератури,2008. — 464 с., 2008
- Статтею 289 ЦПК передбачено, що у випадках, коли справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, про судове засідання повідомляється лише заявник. Чи не є це порушенням принципів гласності та відкритості?
- if( !cssCompatible ) { document.write(" 9.5. Державна служба Державна служба — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вст
- Разом з тим, дійсно є зовсім незрозумілим положення ч. 1 ст. 120 ЦПК, яка передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Якщо ж ст. 127 ЦПК не вимагає від суду обов'язку направляти третім особам копії доданих до позовної заяви документів, то постає питання: куди їх дівати? Адже у справі не повинно бути документів справи, які не підшиваються та не нумеруються.
- Банківська таємниця.