§ 3. Оскарження рішення третейського суду

У питанні розгляду заяв про оскарження рішень третейських судів слід застосовувати положення розділу XIV-1 ГПК у їх взаємозв’язку з приписами Закону України «Про третейські суди», водночас в постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 р., при оскарженні рішення третейського суду господарським судам слід мати на увазі таке.

Компетентним судом, до якого оскаржуються рішення третейського суду і який здійснює видачу виконавчого документа, може бути в розумінні Закону України «Про третейські суди», як місцевий загальний суд, так і місцевий господарський суд, за місцем розгляду справи третейським судом.

У вирішенні питання про те, який суд - загальний чи господарський - компетентний розглядати заяви про скасування рішення третейського, господарським судам необхідно виходити з вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України та статей 1, 12 ГПК.

Строки оскарження рішення третейського суду, передбачені Законом України «Про третейські суди», і частиною другою ст. 122-1 ГПК є процесуальними. Згідно частини 2 ст. 122-1 ГПК заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. У разі пропущення строків оскарження, за заявою особи, яка звернулася до господарського суду, можуть строк на оскарження може бути поновлений. З урахуванням частини першої ст. 53 ГПК підставою для такого поновлення є поважна причина (причини) пропуску строку, наявність якої обґрунтовується заявником.

Подання заяви про скасування рішення третейського суду після закінчення встановленого для цього строку і без клопотання про його поновлення за змістом ст. 122-1 ГПК також тягне за собою наслідки у вигляді залишення такої заяви без розгляду, що, однак, не виключає можливості повторного звернення з нею з клопотанням про поновлення пропущеного строку. Згідно ст. 122-1 ГПК сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви з підстав, передбачених ст. 62 ГПК, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.

Законодавець ст. 122-2 ГПК встановив вимоги до форми і змісту заяви про скасування рішення третейського суду. Така заява подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її представником. Заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у ст. 122-2 ГПК, а також у разі несплати суми судового збору повертається особі, яка її подала, в порядку, встановленому ст.

Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, встановлений ст. 122-5 ГПК, відповідно до якої рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Наведений в ст. 122-5 ГПК перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій ст. 122-5 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту ст. 122-1 і відповідний пункт частини другої ст. 122-5 ГПК. Як зазначається в постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 р., якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі України «Про третейські суди», та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої ст.

Господарський суд з метою розгляду справи про оскарження рішення третейського суду може витребувати й інші необхідні для цього матеріали і докази в порядку пункту 4 ст. 65 ГПК (у тому числі й з власної ініціативи, наприклад, матеріали третейського розгляду, якщо відповідне клопотання не було заявлено учасниками судового процесу) та частин першої - третьої, п’ятої ст. 38 ГПК. Ухвала господарського суду про відмову в прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду або про повернення такої заяви надсилається за адресами, що містяться в рішенні третейського суду чи в заяві і вважається одержаною адресатом у день доставки, хоча б адресат за даною адресою був відсутній. У такому разі посилання особи на неодержання процесуальних документів не може бути підставою для скасування відповідної ухвали господарського суду.

Повідомлення осіб, які беруть участь у справі про оскарження рішення третейського суду, про час і місце судового розгляду справи здійснюється з додержанням вимог ст. 64 ГПК. У судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з’ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом України «Про третейські суди», та ГПК. Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої ст. 122-4 ГПК скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої ГПК.

За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу, зміст якої, з огляду на припис частини першої ст. 122-6 ГПК, має відповідати ст. 84 (а не ст. 86) ГПК, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з’ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою ст.

У резолютивній частині судового рішення про скасування рішення третейського суду зазначаються, окрім іншого, дані, які ідентифікують скасоване рішення, - не лише місце, а й дата його прийняття, предмет вимоги.

У разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов’язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно з ст. 116 ГПК і пунктом 1 частини другої ст.

17 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.

Строк подання заяви про видачу виконавчого документа, передбачений частиною другою ст. 122-7 ГПК, є процесуальним і може бути поновлений господарським судом з урахуванням наведеного в підпункті 6.1.2 підпункту 6.1 пункту 6 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №

18 від 26 грудня 2011 р.

Витребування справи з постійно діючого третейського суду здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали. Ненадання постійно діючим третейським судом такої справи на вимогу господарського суду є підставою для відмови у видачі виконавчого документа (пункт 8 ст. 122­10 ГПК).

Зміст наказу на примусове виконання рішення третейського суду має відповідати вимогам частини першої ст. 117 ГПК і ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». У виданому наказі має бути викладено резолютивну частину рішення третейського суду і зазначено, що його видано на виконання рішення третейського суду.

Згідно частини четвертої ст. 56 Закону України «Про третейські суди» та частини восьмої ст. 122-11 ГПК сторона, на користь якої виданий наказ, одержує його безпосередньо в господарському суді.

Наведена норма не виключає можливості надіслання господарським судом виданого ним наказу зазначеній стороні разом з ухвалою про видачу виконавчого документа на підставі поданого нею клопотання (ч. 3 ст. 122-11 ГПК). Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в ст.

Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у ст. 122-10 ГПК, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання законної сили відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку (ч. 8 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», ч. 4 ст. 122 ГПК).

В ухвалі, винесеній за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа, може бути зазначено, що рішення третейського суду не підлягає виконанню у певній частині з посиланням на визначену в ст. 122 ГПК підставу, якій суперечить ця частина рішення третейського суду. Решту спірних питань у такому разі може бути передано на розгляд господарського суду в загальному порядку.

Слід звернути увагу, що частиною третьою ст. 122-11 ГПК передбачено можливість оскарження ухвали господарського суду про відмову у видачі виконавчого документа лише в апеляційному порядку. Отже, в касаційному порядку дана ухвала не може бути оскаржена та переглянута.

Питання про подальшу долю матеріалів справи третейського суду після розгляду господарським судом заяви про видачу виконавчого документа вирішується в залежності від того, чи є третейський суд постійно діючим, чи утвореним для вирішення конкретного спору. В першому випадку справа підлягає поверненню до третейського суду (ч. 5 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», ч. 9 ст. 122-11 ГПК), в другому - зберігається у відповідному господарському суді (ч. 2 ст. 54 Закону України «Про третейські суди»).

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

- Розкрийте рішення Конституційного суду щодо діяльності третейських судів в Україні.

- Назвіть правові підстави діяльності третейського суду.

- Роль третейських судів у вирішенні господарських спорів ?

- Які справи не мають право розглядати третейські суди ?

- У чому полягає законність рішення третейського суду ?

- Які існують питання із видачею наказу ?

- Назвіть підстави оскарження рішення третейського суду.

- Наведіть перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

- Що слід розуміти під законністю та обґрунтованістю рішення третейського суду ?