Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

2. Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.

4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

5. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 цього Кодексу.

8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.

1. Коментована стаття передбачає дії суду після отримання клопотання про визнання рішення іноземного суду. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

2. Після спливу вищезазначеного строку, суд, незалежно від того, чи подала заінтересована особа заперечення, чи ні, визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що постановляє ухвалу і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше, ніж за десять днів до його розгляду.

3. За наявності поважних причин і за наявності клопотання про це від заінтересованої особи, суд вправі перенести час розгляду клопотання.

4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

5. З метою недопущення тяганини та надмірного затягування розгляду клопотання передбачено положення, що неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

6. За результатами розгляду клопотання та заперечень на нього, якщо такі потупили, суд постановляє ухвалу, якою може або визнати рішення іноземного суду в Україні та залишити заперечення без задоволення, або відмовити у задоволенні клопотання з цього питання.

7. Частина 7 коментованої статті відсилає до ст.396 ЦПК України щодо підстав для відмови у визнанні в Україні рішення іноземного суду (див.

8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

9. Коментована стаття передбачає можливість оскарження в порядку та строки, передбачені ЦПК, ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. В даному випадку (за аналогією із ст.397 ЦПК України), вважаємо, треба керуватися загальними правилами і строками апеляційного оскарження, незважаючи на те, що ч.1 ст.293 ЦПК України серед ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не передбачає ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Адже ухвала суду в таких справах - це єдиний вид судових рішень, якими може завершуватися розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду і інакшого способу її оскарження не передбачено.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” від 29 листопада 2001 року №2860-ІІІ // Урядовий кур’єр. - 16.01.2002 року. - №9. - С.1-3

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №12 “Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України” // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. Том 1. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. - С.245-262

3. Науково-практичний коментар до законів України “Про державну виконавчу службу”, “Про виконавче провадження” / В.Б.Авер’янов, Л.К.Горбунова, В.В.Комаров та ін.; Відп. ред. О.В.Лавринович. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320с.

4. Фурса С., Євтушенко О. Особливості приведення до виконання рішень іноземних судів і арбітражів // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №9. - С.43-46

5. Фурса С.Я., Щербак С.В. Законодавство України про виконавче провадження: Науково-практичний коментар. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. - 976с.

6. Штефан М.Й. Цивільний процес. Видання 2-ге, перероблене та доповнене. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 696с.