<<
>>

§ 5. Порядок наказного провадження, скасування та оскарження судового наказу

Відповідно до регламентації наказного провадження порядок на­казного провадження складається з такого: порушення та відкриття наказного провадження; винесення судового наказу; повідомлення боржника про винесення судового наказу; видача судового наказу стя­гувану; скасування чи оскарження судового наказу.

Наказне провадження порушується за ініціативою зацікавленої особи — заявника (хоча в деяких статтях законодавець називає заяв­ника стягувачем, як, наприклад, у ч. 2 ст. 102, ч. З п. 1 ст. 103 ЦПК). Боржник — це особа, до якої звернена вимога заявника. Відповідно до ст. 97 ЦПК заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК.

Для порушення наказного провадження заявник повинен подати до суду заяву у письмовій формі з наданням документів, які обґрунто­вують його вимоги до боржника. Від наявності та якості наданих до­кументів буде залежати зміст винесеного суддею наказу, а також мож­ливі заперечення боржника проти виконання судового наказу, оскільки наказне провадження — документальне і проводиться без судового засідання і виклику стягувана та боржника.

Перелік документів, що додаються до заяви, залежить від заявленої вимоги.

Заява подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників і має відповідати певним вимогам і містити: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (на­йменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) пред­ставника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) перелік документів, що додаються до заяви (ст. 98 ЦПК).

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦПК за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50 % ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі ска­сування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми су­дового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу може бути підписана як самим заявником, так і його представником, який має відповідні повноважен­ня (ч. З ст. 98 ЦПК). Документ, який підтверджує повноваження пред­ставника, повинен додаватися до заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦПК, якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються правила ст. 121 ЦПК. Заявнику надається пев­ний строк для виправлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, то суддя повертає заяву, але це не є перешкодою для повторного звернен­ня з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються прави­ла ст. 121 ЦПК (ч. 6 ст. 98 ЦПК). Заявнику надається певний строк для виправлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, то суддя повертає заяву. Крім цього заява повертається у випадках, коли: до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу або наявні обставини, зазначені у пп. 2-А ч. З ст. 121 ЦПК (пп. 1-3 ч. 1 ст. 100 ЦПК). Про повернення заяви про видачу судового наказу суддя постановляє ухва­лу (ч. 2 ст. 100 ЦПК). Повернення заяви про видачу судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 101 ЦПК).

Стаття 100 ЦПК передбачає підстави для відмови у прийнятті за­яви про видачу судового наказу: 1) заявником заявлено вимогу, не пе­редбачену ст. 96 ЦПК; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 ЦПК (пп. 1-3 ч. З ст. 100 ЦПК).

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ч.

4 ст. 100 ЦПК). У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу повторне звернення з такою самою заявою неможливе. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у по­зовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК). Заявник також може звернутися зі скаргою на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу до апеляційного суду (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо заяву про видачу судового наказу подано з дотриманням ви­мог, що до неї ставляться, справа підсудна даному суду, сплачено су­довий збір, є всі документи, які підтверджують обґрунтованість заяв­лених вимог, суддя відкриває наказне провадження, про що постанов­ляє ухвалу. Після цього у триденний строк з моменту постановления ухвали про відкриття провадження видає судовий наказ по суті заяв­лених вимог.

Копії судового наказу разом із додатками надсилаються фізичній особі-боржнику на адресу, зазначену в документах, а боржнику- юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю — за адресою місце­знаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Днем отриман­ня боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказа­ною адресою.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює спрощену про­цедуру скасування судового наказу. Скасувати судовий наказ може тільки суд, який його видав, і тільки за заявою боржника.

Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі. У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: на­йменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) стягувана та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнахо­дження; наказ, що оспорюється; посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог; посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувана; перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується борж­ником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві. До заяви, яка подається пред­ставником боржника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. До неналежно оформленої заяви про скасування судово­го наказу застосовуються правила ст. 121 ЦПК.

Боржник повинен обґрунтувати і підтвердити свою незгоду з при­воду видачі судового наказу (пп. 4, 5 ч. З ст. 106 ЦПК).

Визначений у законі строк для подання заяви про скасування судо­вого наказу є Процесуальним. Якщо заява надійде після закінчення цього строку, то вона залишається без розгляду. Однак боржник може звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку подання за­яви про скасування судового наказу. У разі якщо суд дійшов висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового на­казу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судо­вого наказу (ч. 2 ст. 105 ЦПК).

Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви суд постановляє ухвалу (ч. З ст. 105' ЦПК).

Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі ви­значеному судді (ч. 4 ст. 105' ЦПК).

Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду не пізніше наступного дня з дня її постановления надси­лається стягувачу та боржнику. Разом з копією ухвали стягувачу та боржнику надсилається повідомлення про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, а стягувачу надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів (ч. 5 ст. 105 ЦПК).

Заява про скасування судового наказу розглядається судом протягом десяти днів з дня постановления ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч.

6 ст. 105' ЦПК). Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із ви­кликаних осіб з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви про скасування су­дового наказу і з'ясовує думку осіб, які беруть участь у розгляді такої заяви (ч. 7 ст. 105' ЦПК).

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право:

1) залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення;

2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержан­ням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Про залишення заяви про скасування судового наказу без задово­лення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.

Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ч. 9 ст. 105' ЦПК).

У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання су­довий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання (ч. 1 ст. 106 ЦПК).

Якщо суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений судовий наказ на­бирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеля­ційної скарги судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч. 2 ст. 106 ЦПК).

Судовий наказ, як і інші судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службо­вих осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території Украї­ни, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами (ст.

14 ЦПК).

Відповідно до ч. З ст. 95 ЦПК судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у поряд­ку, визначеному законом.

Питання для самокон і рол і о

1. У чому виявляється самостійність наказного провадження у структурі цивільного судочинства?

2. Якою мірою існуюча модель наказного провадження впливає на ефективність цивільного судочинства?

3. Чим відрізняється за своєю природою наказне провадження від нотаріального провадження з надання борговим доку­ментам виконавчої сили?

4. Які справи наказного провадження віднесені до юрисдикції суду?

5. Які законодавчі підстави передбачені для видачі судового наказу?

6. Чи здійснюється у наказному провадженні правосуддя?

7. У чому полягає різниця між скасуванням та оскарженням судового наказу?

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 5. Порядок наказного провадження, скасування та оскарження судового наказу:

  1. ЗМІСТ
  2. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  3. Виникнення, розвиток, зліша і припинення цивільних процесуальних правовідносин
  4. 3-і Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі
  5. Судовий напав, його зміст, законна сила.
  6. Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
  7. § 5. Структура цивільного процесу (цивільного судочинства)
  8. § 1. Історичний нарис наказного провадження
  9. § 5. Порядок наказного провадження, скасування та оскарження судового наказу
  10. Зміст
  11. ЗМІСТ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -