У діючому ГПК, КАС провадження з наказного провадження немає. Чи можуть юридичні особи звертатись дд суду загальної юрисдикції про видачу судового наказу з вимогами до іншої юридичної особи? Які критерії розмежування компетенції між судами різних видів юрисдикцій?
Видача судового наказу за правилами, передбаченими розділом II ЦПК, допускається лише у зв'язку з відносинами, спори по яким віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Тобто, при вирішенні питання щодо юрисдикційності заяви про видачу судового наказу слід виходити з постулатів цивільного процесу і загальних положень цивільного процесуального законодавства. Це означає, що треба враховувати наявні правила розмежування юрисдикції справ загальним судам і спеціалізованим судам (адміністративним і господарським): 1) суб'єктний критерій і 2) характер спірних правовідносин.
Наприклад, не підлягають прийняттю для видачі судового наказу заяви юридичної особи (або ФО-СПД) до юридичної особи (або ФО-СПД) про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення тощо. Такий спір вирішується в порядку позовного провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у чинному ГПК немає наказного провадження. Проектом ГПК передбачено в розділі II, главі 12 наказне провадження. Не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства заяви про видачу судового наказу, які за своєю юрисдикційністю віднесені до адміністративного судочинства. Так, п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС передбачає компетенцію адміністративних судів у спорах за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом, у публічно-правових відносинах.
Наприклад, до суду звернувся начальник Ізюмської ОДПІ Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з В.М.І. суми заборгованості по сплаті земельного податку. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 9.06.2006 р. відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу з тих підстав, що заявлення такої вимоги не передбачено ЦПК.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.06.2006 р. (справа № 22-Ц-4034) ухвала районного суду скасована, справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу.
Апеляційний суд своє судове рішення мотивував тим, що у даному випадку спору про право немає, вимога заявлена з підстави п. 1 ст. 96 ЦПК, тобто вимога ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. А такий правочин, за ст. ст. 202, 207 ЦК України, може бути й одностороннім, він вчинений у письмовій формі і зафіксований в документах, у листах, якими сторони обмінялися. Було встановлено, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 2,4, 9 Закону України «Про систему оподаткування» власники землі зобов'язані сплачувати земельний податок, а нараховувати такий податок має право податкова інспекція. Відповідне платіжне повідомлення про сплату податку на чітку визначену суму боржнику було надіслано, ним під розпис отримано і не висловлено зауважень (Архів апеляційного суду Харківської області. - Ухвала від 16.06.2006р. у справі за № 22 ц-4034).Проте, на нашу думку, апеляційним судом допущена помилка щодо юрисдикційності спору, оскільки заявлену вимогу належить розглядати адміністративному суду, так як спір виник з публічно-правових відносин (податок в дохід бюджету за зверненням суб'єкта владних повноважень - п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС), незважаючи на те, що в КАС немає наказного провадження.