§ 1. Поняття і види строків у цивільному процесі. Розумність процесуальних строків

Своєчасний захист прав, свобод та інтересів осіб, що беруть уч­асть у справі, є одним із найважливіших факторів, що визначає досту­пність правосуддя та ефективність його здійснення.

Говорячи про своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, не­обхідно звернути увагу на те, що статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки»^[87].

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення ци­вільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави. Своєчасному розгляду справи по­кликані сприяти процесуальні строки.

Цивільний процесуальний строк - це проміжок часу для вчинення про­цесуальних дій судом та учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони забезпе­чують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідно­син, цивільного провадження у справі, забезпечують суб'єктам право­відносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуа­льні дії, є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу й на виконання ними процесуальних обов'язків засо­бами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, ци­вільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуаль­ними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність та оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.

Цивільні процесуальні строки можна класифікувати за різними під­ставами.

Установлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними або відносно визначеними (ст. 136 ЦПК «Від­строчення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати»).

Призначені судом процесуальні строки:

1) можуть бути визначені колегіальним складом суду і суддею од­ноособово й мати різну тривалість залежно від складності й місця вико­нуваних процесуальних дій;

2) за суб'єктами вчинення процесуальних дій процесуальні строки поді­ляються на встановлені для суду (судді), осіб, які беруть участь у справі, та ін­ших учасників процесу;

3) за тривалістю процесуальні строки в ЦПК України можуть стано­вити від менше одного дня до більше трьох років.

У ЦПК України закріплено положення про встановлення судом строків з урахуванням принципу розумності (ст. 121). Принцип розумно­сті слід розуміти як установлення розумного терміну для вчинення про­цесуальних дій. Цей строк не має перевищувати нормативно визначе­ного строку. Призначення розумного строку має здійснюватися з ураху­ванням затрат праці на розгляд справи, складності вчинення процесуа­льних дій, умов і можливості їх виконання. Суд повинен визначати строки залежно від конкретних обставин справи, враховуючи час, потрі­бний і достатній для вчинення процесуальних дій, зокрема строки дос­тавки поштових повідомлень та інших способів отримання інформації.

Однак при цьому не можна створювати умови для зволікання та затягування процесу, враховуючи, що перебіг процесуальних строків, які призначає суд, не відображається на строках, визначених законом. Так, у листі Верховного Суду України «Щодо перевищення розумних строків розгляду справи» зазначається, що критерії оцінювання розум­ності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (циві­льних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - склад­ність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду).

Призначені судом процесуальні строки можуть бути різними. Вони залежать від характеру, конкретних обставин справи та змісту викону­ваних процесуальних дій. Так, суд (суддя) на клопотання осіб, які беруть участь у справі, може вимагати будь-які письмові або речові докази в інших осіб із зазначенням строку, протягом якого вони мають бути на­дані до суду. Визначення судом тривалості строку залежатиме від міс­цезнаходження таких осіб, від часу, необхідного для зняття копії, та ін­ших конкретних обставин. У разі залишення заяви без руху суд повідо­мляє про це позивача і надає йому строк для виправлення недоліків та­кої заяви. Суддя у разі відкладення розгляду справи призначає новий процесуальний строк її розгляду.

Процесуальні строки визначаються: 1) точною календарною датою (наприклад, дата і час судового засідання); 2) подією, яка має невідво­ротно настати (у цих випадках процесуальна дія має бути вчинена в то­чно визначений час); 3) періодом часу (роками, місяцями, днями), у

цьому разі дія може бути вчинена в будь-який день строку, але не піз­ніше останнього дня.

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони зако­ном чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями і днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка має неминуче на­стати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесу­ального права конкретну процесуальну дію. Так, речові докази поверта­ються особам, в яких були одержані, після набрання рішенням суду за­конної чинності; треті особи можуть вступити в справу до закінчення су­дового розгляду; відповідач має право до або під час попереднього су­дового засідання подати зустрічний позов тощо.