§ 5. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу. Види заходів процесуального примусу

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиня­ються судом у визначених ЦПК України випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовіс­ного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійс­ненні судочинства.

Відповідно до ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід;

5) штраф.

До однієї особи не може бути застосовано декілька заходів проце­суального примусу за те ж саме правопорушення.

Попередження і видалення із залу судового засідання. До учасни­ків судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі по­вторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засі­дання. У разі повторного вчинення дій перекладачем суд оголошує пе­рерву і надає час для його заміни.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. У разі не­подання письмових, речових чи електронних доказів, витребуваних су­дом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до викона­вчого документа, встановленим законом.

Привід свідка. Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Націона­льної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті 70 ЦПК України, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп та особи, які догляда­ють дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю.

Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через началь­ника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з пи­сьмовим поясненням причин невиконання.

Штраф. Згідно ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працез­датних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допу­щення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребу­вані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, нена- дання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, установлених ч. 9 ст. 203 ЦПК України.

У разі повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуаль­ними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваю­чого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі невиконання процесуальних обов'язків, зловживання проце­суальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Ухвалу про стягнення штрафу можна оскаржити в апеляційному по­рядку до суду вищої інстанції. її оскарження не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має від­повідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмі­ністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її ухвалено, виправила допущене по­рушення та/або надала докази поважності причин невиконання відпо­відних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

Питання для самоперевірки

1. Визначте поняття та значення судових витрат у цивільному судочинстві.

2. Види судових витрат у цивільному судочинстві.

3. Визначте поняття та значення заходів процесуального при­мусу в цивільному судочинстві.

4. Види заходів процесуального примусу в цивільному судочинстві.