<<
>>

§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу

У міру поширення міжнародного комерційного арбітражу зростала необхідність його правової регламентації. У першу чергу це відобра­жено в укладенні двосторонніх договорів і угод, що містять положен­ня про арбітраж.

Особливо ж слід вказати на колективні зусилля держав щодо міжнародно-договірної уніфікації питань арбітражу в багато­сторонніх угодах на регіональному або універсальному рівні.

Двосторонні договори і угоди давали можливість здолати відмін­ності у практиці виконання рішень іноземного арбітражу в різних державах, ураховуючи те, що внутрішнє законодавство по-різному визначало умови визнання і примусового виконання його рішень.

У міжнародно-правовій практиці норми про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень вперше було включено у Конвенцію про компетентність судів і про приведення до виконання рішень з цивіль­них справ, укладену між Францією і Швейцарією 15 червня 1869 р.

Норми про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень були передбачені в Договорі про міжнародне процесуальне право 1889 p., Договорі про приведення до виконання іноземних актів, під­писаних або ратифікованих незначною кількістю держав (Аргентиною, Болівією, Колумбією, Парагваєм, Перу, Венесуелою, Еквадором).

У 1925 р. у Гавані на шостій конференції американських держав було прийнято Кодекс міжнародного приватного права (Кодекс Буста-

манте), який передбачав умови виконання іноземних арбітражних рі­шень. Порівняно із зазначеними договорами цей Кодекс застосовував­ся у багатьох державах (Бразилія, Куба, Коста-Рика, Гаїті, Нікарагуа, Панама та ін.).

Найбільш масштабним прикладом міжнародно-договірної уніфі­кації питань арбітражу стали Женевські угоди, про які вже йшлося (Протокол про арбітражні застереження від 24 вересня 1923 р. і Кон­венція про визнання приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 26 вересня 1927 p.).

Наступна уніфікація правового регулювання питань арбітражу від­булася в Нью-Йоркській конвенції про визнання і приведення до ви­конання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

Конвенція 1958 р. містить норми про визнання арбітражної угоди і про виконання іноземних арбітражних рішень. Сферу її поширення закріплено у ст. 1, в якій передбачено, що Конвенція застосовується відносно визнання і приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави, іншої ніж та держава, де одержуєть­ся визнання і приведення до виконання таких рішень, по спорах, сто­ронами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються вну­трішніми рішеннями в тій державі, де одержується їх визнання і при­ведення до виконання.

Підвищенню ефективності правової регламентації функціонування арбітражу сприяла і сприяє Європейська конвенція про зовнішньотор­говельний арбітраж 1961 p., яка є прикладом регіональної уніфікації інститутів арбітражного провадження. У преамбулі Конвенції перед­бачено, що вона покликана сприяти розвиткові європейської торгівлі шляхом усунення, у міру можливості, деяких ускладнень у функціо­нуванні зовнішньоторговельного арбітражу при розгляді спорів у від­носинах між фізичними та юридичними особами різних європейських країн. Згідно зі ст. 1 Конвенції вона застосовується: а) до арбітражних угод як фізичних, так і юридичних осіб, які на момент укладення таких угод мають постійне місце проживання або, відповідно, своє місце проживання в різних державах, що домовляються, про вирішення в по­рядку арбітражу спорів, що виникають при здійсненні операцій із зовнішньої торгівлі; б) до арбітражних процесів і рішень, що грунту­ються на цих угодах.

У зв'язку з формуванням останніми роками економічного просто­ру в рамках СНД досить актуальною-є проблема міжнародної підсуд­ності спорів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності країн СНД. У правовому забезпеченні зовнішньоекономічних зв'язків країн СНД виняткове значення має механізм вирішення правових спорів, котрі, як свідчить практика, виникають досить часто.

При цьому най­більш принциповими є питання про компетенцію судів, інших органів, що вирішують ці спори, і визнання та виконання відповідних іноземних рішень.

Першою спробою міжнародно-правового регулювання у цій сфері стала Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписана урядами держав — учасниць СНД 20 березня 1992 р. ум. Києві. В Угоді передбачено, що господарюючі суб’єкти кожної з держав СНД користуються правовим і судовим за­хистом своїх майнових та законних інтересів, рівним із господарю­ючими суб’єктами даної держави правом безперешкодно звертатися до судів, арбітражних, господарських судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення господарських спо­рів (ст. 3). Передбачено також взаємне визнання та виконання рішень компетентних судів (ст. 7), що набрали законної сили.

Крім зазначених конвенцій та угод, заслуговує на увагу і Міжаме­риканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р. Незважаючи на регіональне походження та найменування, приєднати­ся до цієї Конвенції може будь-яка держава. Конвенція передбачає остаточність рішення арбітражу та порядок його визнання і виконання відносно рішень, винесених місцевими або іноземними загальними судами відповідно до процесуального законодавства країни, де воно повинно бути виконане, та положень міжнародних договорів (ст. 4) .

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу:

  1. § 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
  2. Зміст
  3. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  4. Поняття та правова природа третейського розгляду цивільно-правових спорів
  5. Поняття, види та зміст третейських угод
  6. 3.1. Правові наслідки розгляду справи третейськими судами
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -