§ 3. Міжнародні регламенти, Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ

Поряд із формуванням міжнародно-договірного регулювання ко­мерційного арбітражу також докладали зусиль, спрямованих на уні­фікацію арбітражної процедури. Особливе значення при цьому мають

1 2

міжнародні регламенти ЮНСІТРАЛ, СЕК , ЕКАДС , а також Типовий

1 ЄЕК- Економічна комісія ООН для Європи.

2

ЕКАДС - Економічна комісія ООН для Азії та Далекого Сходу.

закон про міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ, розробле­ні під егідою ООН.

У Резолюції 31/98, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 15 грудня 1976 p., зазначається, що, визнаючи цінність арбітражу як методу регулювання спорів, що виникають із міжнародних торговельних угод, та доцільність розроблення регламенту для спеціального арбітражу, який був би прийнятним для держав із різними правовими, соціальними і економічними системами, з метою гармонізації міжнародних економіч­них відносин Генеральна Асамблея при врегулюванні таких спорів ре­комендує використовувати Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, зокре­ма, шляхом посилання на Регламент у комерційних контрактах.

Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, на відміну від інших між­народних регламентів, є документом, що містить універсальні правила арбітражної процедури, які характеризують її як завершене процесу­альне провадження.

Згідно зі ст. 1 Регламенту, якщо сторони в договорі погодились у письмовій формі на те, що спори, які належать до цього договору, будуть передані на розгляд в арбітражі відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, підлягають розгляду згідно з цим Регламентом

із тими змінами, про які сторони можуть домовитись у письмовій формі. Арбітражний регламент регулює арбітражний розгляд, за ви­нятком випадків, коли те чи інше з його правил суперечить нормі за­стосованого до його арбітражу закону, від якої сторони не мають пра­ва відступати. До цього слід додати, що Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, як випливає із Резолюції 31/98 і його змісту, розроблено для спеціального арбітражу, тобто арбітражу аа кос, та не стосується правила процедури в інституційних арбітражах.

Регламент ЄЕК та Правила ЕКАДС, як і Регламент ЮНСІТРАЛ, є результатом уніфікації правил арбітражної процедури. Однак, якщо Регламент ЮНСІТРАЛ має більш універсальний характер, Регламент ЄЕК та Правила ЕКАДС розроблялись, як видно з їх найменування, для регіонального застосування. У Правилах ЕКАДС прямо передба­чено їх застосованість до арбітражного розгляду, що виникає з між­народної торгівлі регіону ЕКАДС (ст. 1). Як і Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, Регламент ЄЕК та Правила ЕКАДС регулюють процеду­ру арбітражу асі кос.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі підготувала і прийняла у 1985 р. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж. Ре­золюцією Генеральної Асамблеї ООН 40/172 від 11 грудня 1985 р.

чином, вона має процесуальні наслідки. А це означає, що для кваліфі­кації арбітражної угоди як цивільно-правового правочину застосову­ється цивільне законодавство. Що ж стосується виключення держав­ного суду, тобто вилучення тієї чи іншої справи з його ведення та до­пустимості арбітражної угоди, то ці питання вирішуються на підставі цивільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два види арбі­тражних угод: арбітражне застереження і третейський запис. Угода про арбітраж, включена до контракту як така, що передбачає можливість розгляду спорів, котрі можуть виникнути з контракту, називається арбітражним застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож­ливість розгляду спору, укладена у формі окремої від зовнішньоторго­вельного контракту угоди, називається третейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусії, Росії, країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, Німеччині, Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачено єдиний правовий режим арбітражно­го застереження і третейського запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода — це угода сторін про передання до арбітражу всіх або окремих спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими кон­кретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договір­ний характер чи ні.

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено коло спо­рів, які підлягають розгляду міжнародним комерційним арбітражем. Крім того, для більшості країн характерним для визначення дійсності арбітражної угоди є застосування категорії публічного порядку. Інакше кажучи, якщо спір стосується публічного порядку відповідної країни, він виключається з компетенції арбітражу.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комер­ційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть передаватися спори з договірних або інших цивільно-правових від­носин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприєм­ство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних об'єднань і організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб'єктами права України. Закон передбачає можливість скасування арбітражного рішення і від­мови у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або визнання та приведення до виконан­ня цього рішення суперечить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).