<<
>>

§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень

Розглянувши спір, арбітраж виносить рішення, яким розв'язується справа по суті.

Арбітражне рішення є остаточним. Воно виноситься в письмовій формі та підписується одноособовим арбітром або арбітрами.

При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів арбітражу за умови пояснення причини відсутності інших підписів. У арбітражному рішенні повинні бути зазначені мо­тиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення або відхи­лення позовних вимог, сума арбітражного збору та витрат по справі, їх розподіл між сторонами, дата і місце арбітражу. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути надана його копія, підписана арбітрами.

У національному законодавстві можуть бути встановлені різні форми оскарження рішення (заява про скасування, апеляція та ін.). Типовий закон ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбі­тражного рішення шляхом оскарження. Оскарження в суді арбітраж­ного рішення може бути здійснено тільки шляхом передання клопо­тання про скасування, зокрема у разі, коли сторона, яка заявляє клопо­тання, надасть докази того, що одна із сторін в арбітражній угоді була будь-якою мірою недієздатною; якщо ця угода недійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказів­ки — за законом країни суду; якщо сторона не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших причин не могла надати свої пояснення, або рішення винесено зі спору, не передбаченому чи такому, що не підлягає умовам арбітраж­ної угоди, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбі­тражної угоди; якщо склад арбітражного суду або арбітражна проце- дура не відповідали угоді сторін та ін. Рішення може бути оскаржене і в тому разі, коли суд визначить, що об'єкт спору не може бути пред­метом арбітражного розгляду за законами даної держави або арбітраж­не рішення суперечить публічному порядку цієї держави.

Рішення арбітражу виконуються добровільно. Добровільність ви­конання рішень арбітражу відповідає правовій природі цієї юрисдикції. Разом з цим іноді виникає необхідність звернення до застосування за­ходів примусового виконання рішень арбітражу.

Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій дер­жаві звичайно виконується в тому самому порядку, що й рішення суду.

Для міжнародного комерційного арбітражу більш актуальною проб­лемою є порядок виконання іноземного арбітражного рішення. Йдеться про те, чи може арбітражне рішення бути виконаним в іншій країні.

Попри відмінності у національних законодавствах, можна конста­тувати, що в принципі можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення передбачена у всіх країнах. При цьому загальний принцип виконання іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання. Якщо ж є міжнародний договір, учасником якого є та чи інша держава, то відповідно до договірної міжнародної практики застосовуються міжнародно-правові норми.

Незважаючи на загальне положення про можливість примусового виконання іноземного арбітражного рішення, існують різні механізми визнання іноземного арбітражного рішення як підстави його наступ­ного виконання.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим та при поданні до компетент­ного суду письмового клопотання приводиться до виконання. Сторона, яка спирається на арбітражне рішення або клопотання про приведення його до виконання, повинна надати оригінал належним чином заві­реного арбітражного рішення або належним чином завірену копію останнього, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином завірену її копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іно­земною мовою, сторона повинна надати належним чином завірений переклад цих документів українською або російською мовою.

Отже, у наведених випадках для визнання рішення іноземного арбітражу законодавство не передбачає формальної процедури під­

твердження юридичної дійсності рішення (екзекватурування). Однак у законодавстві окремих країн передбачені різні процедури екзеквату- рування. Так, згідно зі статтями 1477, 1478 ЦПК Франції іноземне арбітражне рішення підлягає приведенню до виконання тільки на під­ставі постанови про екзекватуру, що надходить від суду першої інстан­ції, в районі якого рішення було винесено. Екзекватура видається су­довим виконавцем зазначеного суду.

Правила визнання і можливості виконання арбітражних рішень уніфіковані в міжнародному масштабі, зокрема у Нью-Иоркській кон­венції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

Конвенцією врегульовано основні питання про визнання та при­ведення до виконання іноземних арбітражних рішень (статті ПІ, IV, У, VI). Зобов'язання учасників Конвенції про визнання і приведення до ви­конання арбітражних рішень міститься перш за все у ст. III, яка перед­бачає, що держава, яка домовляється, визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нор­мами тієї території, де одержуються визнання і приведення до вико­нання цих рішень, на умовах, викладених у наступних статтях. До визнання і приведення до виконання арбітражних рішень не повинні застосовуватися суттєво більш обтяжуючі чи більш високі мито або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень.

Конвенція встановила норми, що попереджають дискримінаційний підхід до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, перед­бачивши необтяжливий митний режим. Крім того, з цією ж метою ст. IV передбачає вичерпний перелік документів, які повинна надати сторона, що одержує визнання і приведення до виконання, при подан­ні такого прохання. Це належним чином завірене автентичне арбітраж­не рішення або належним чином завірена його копія, автентична арбі­тражна угода або належним чином завірена її копія.

Згідно зі ст. V Конвенції у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компе­тентній владі за місцем, де одержуються визнання і приведення до виконання, докази того, що:

а) сторони в угоді були за застосованим до них законом певною мірою недієздатні або ця угода недійсна за законом, якому сторони-цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки — за законом країни, де було винесено рішення, або 1306

б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи

з інших причин не могла надати свої пояснення, або

в) зазначене рішення винесено зі спору, не передбаченого чи не підпорядкованого умовам арбітражної угоди чи арбітражного застере­ження, або

г) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповіда­ли угоді сторін чи за відсутності такої не відповідали закону тієї краї­ни, де мав місце арбітраж, або

д) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано чи зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

У визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій одер­жуються визнання і приведення до виконання, знайде, що:

а) об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду цієї країни або

б) визнання і приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

АмшАм Питання для самоконтролю

1. Якими є природа та роль міжнародного комерційного арбі­тражу у розгляді зовнішньополітичних спорів?

2. Які є найбільш популярні арбітражні центри з розгляду зо­внішньополітичних спорів?

3. Які національні та міжнародно-правові джерела регламен­тують міжнародний комерційний арбітраж?

4. Дайте характеристику модельних правил у сфері міжнарод­ного комерційного арбітражу.

5. Як визначається юрисдикція міжнародного комерційного арбітражу?

6. Яким є порядок розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем?

7. Як виконуються рішення міжнародного комерційного арбі­тражу?

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень:

  1. 9.2. Порядок подання заяви (внесення подання) про перегляд судового рішення
  2. 10.4. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення. Поворот виконання рішення, постанови
  3. Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову
  4. § 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів
  5. § 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
  6. § 3. Рішення третейського суду
  7. § 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
  8. § 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу
  9. § 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
  10. § 6. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -