Гендерна рівність. Нормативно-правові документи у сфері тендерної рівності. Гендерна рівність та Національна поліція

Під гендерною рівністю розуміються «рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей статей, взаємні обов’язки та спільна відповідальність в процесі життєдіяльності».

Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками - це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.

Головним міжнародним документом у сфері гендерної рівності є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок^[213]. Цей документ є єдиним комплексним міжнародним документом універсального характеру, зобов’язуючим держави гарантувати дотримання прав жінок і боротися з дискримінацією щодо жінок у таких областях як освіта, трудова сфера, охорона здоров’я, сімейна політика, фінансова, законодавча і соціально- політична сфери.

Гендерна рівність є принципом політико-правового статусу людини в державі. Її складовими є:

У рівні права жінки та чоловіка;

У рівні свободи жінки та чоловіка;

У рівні обов'язки жінки та чоловіка;

У врахування особливостей (фізіологічних, психологічних тощо) статей у політико-правовому регулюванні;

У система засобів гарантування рівності статей в державі.

На сьогодні Україна, яка проголосила стратегію європейського вибору, перебуває на етапі становлення гендерного права та суспільства.

Процес реформування органів державної влади відповідно до прагнення України зайняти гідне місце серед демократичних європейських країн розвивається досить інтенсивно. Одним із напрямів цього процесу є удосконалення та розвиток системи МВС, її наближення до європейських стандартів.

Суспільство приписує жінкам та чоловікам різні ролі, різні норми поведінки, а також формує в них різні сподівання. Історично склалося, що у свідомості людей професія поліцейського асоціюється з чоловіками. Проте на сьогодні законодавець на законодавчому рівні закріпив гендерні квоти. Так, Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 року передбачено необхідність представництва жінок і чоловіків у політиці та процесі ухвалення рішень, але не вказано механізми досягнення цієї мети^[214]. Тому тендерні політичні квоти в законі визначено як один із інструментів «позитивних дій» - спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу можливостей жінок і чоловіків реалізувати рівні громадянські права, надані їм Конституцією та законами України^[215]. Загалом тендерні квоти є способом забезпечення представництва жінок у владних структурах. Так, Закон України «Про політичні партії України» передбачає 30 % добровільну тендерну квоту у виборчих списках кандидатів у депутати. Крім того, у статті 8 Закону України «Про політичні партії в Україні» зазначено, що статут політичної партії повинен містити інформацію про «розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку... не менше не менше 30 %^[216]».

Важливу роль у багатьох життєвотворчих процесах реалізації гендерної політики держав світу відіграє формування гендерної рівності жінок і чоловіків.

Запровадження політики гендерної рівності стає в Україні також однією з важливих передумов розбудови громадського суспільства. Невипадково на саміті тисячоліття ООН однією з цілей розвитку тисячоліття, утверджених і Україною, було прийняття гендерної рівності та надання більших повноважень жінкам.

Гендерний підхід ґрунтується на ідеї про те, що важливими є не біологічні або фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а те культурне і соціальне значення, яке суспільство надає цим відмінностям^[217].

Тому не випадково на сьогодні значну частину особового складу Національної поліції, як і багатьох інших державних органів, складають жінки.

Отже, поліцейський, його імідж та ставлення громадян до поліції залежить від жіночої частини означеного органу влади.

Як влучно зазначає І. В. Воробйова, що важливим напрямом повернення довіри населення до поліції є створення позитивного іміджу працівника, зростання правової свідомості громадян, їх готовності брати участь у вирішенні правоохоронних проблем^[218].

Значну роль у цьому, на нашу думку, відіграє збільшення кількості жінок серед працівників Національної поліції.

При згадці слова «імідж» у кожного з нас мимовільно виникає ланцюжок асоціацій: «образ - враження - чутка - репутація - слава - престиж -громадська думка»^[219]. Позитивний імідж є дуже важливим у роботі Національної поліції.

Визначень іміджу існує безліч. Найбільша їх частина зводиться до того, що імідж (лат. imago, image) - це образ відомої особи або речі, що створюється засобами масової інформації, стереотипами масової свідомості, літературою чи самим індивідом. Для поліцейського імідж - це певна цінність, що є запорукою успіху і сприйняття людиною, суспільством його роботи.

Дослідники стверджують, що 92 % враження залежить від того, який людина має вигляд^[220]. Тому позитивним є перехід поліцейських на носіння форменого одягу нового зразка.

У розвинутих зарубіжних країнах з усталеною демократією проблема створення належного іміджу поліцейських, підтримки авторитету та престижу поліцейської діяльності постійно знаходиться у центрі уваги дослідників як у теоретичному, так і у практичному аспектах. Завдяки спільним зусиллям держави, поліції та громадян, а також цілеспрямованому вкладенню значних фінансів і матеріально-технічних засобів, у суспільстві створюється і підтримується привабливий та респектабельний імідж поліцейського- професіонала.

Імідж поліцейського тісно пов’язаний з образом справжнього стража порядку, уявленнями про його інтелектуальність, моральність, ініціативність, відважність, справедливість, а також витривалість, тренованість та силу.

Отже, вважаємо за необхідне при плануванні діяльності щодо формування позитивного іміджу поліції України враховувати світовий досвід у рамках досліджуваної проблематики.

Напрямами формування позитивного іміджу працівника поліції доцільно вважати: вдосконалення системи професійного відбору та професійно- психологічної підготовки працівників незалежно від статі; проведення роз’яснювальної роботи серед населення щодо функцій та обов’язків як самих працівників поліції, так і пересічних громадян, інформування про результати діяльності поліції, надання правової допомоги населенню; формування специфічної корпоративної культури поліції України.

Реалізація запропонованих заходів сприятиме поліпшенню іміджу працівника поліції та супутніх йому явищ, таких як престиж професії, авторитет та повага до Національної поліції, формуванню працівника поліції нового, сучасного типу. Все це, у свою чергу, сприятиме підвищенню загального рівня правосвідомості громадян, їх готовності брати участь у вирішенні правоохоронних проблем, що, безперечно, сприятиме більш ефективному виконанню працівниками поліції своїх службових обов’язків.

Працівник поліції повинен на досить високому рівні не просто володіти певною сукупністю умінь та навичок у галузі взаємодії і спілкування з іншими людьми, бути зовнішньо привабливим, а й вміти гнучко підходити до вирішення професійних питань, виявляючи у поведінці навіть протилежні стилі залежно від ситуації.

Головна мета правоохоронної діяльності - служіння закону, що не є самоціллю, а сприймається громадянами як утілення справедливості й моральності та сприяє забезпеченню правопорядку в державі. Для досягнення високого рівня суспільної користі роботи всієї системи МВС кожен працівник цієї системи повинен усвідомити соціальну значущість своєї діяльності та її результатів. У контексті цієї проблеми на перше місце висуваються професійно-психологічні та моральні якості особистості правоохоронця, які й відіграють головну роль у створенні позитивного іміджу органів правопорядку в очах пересічних громадян і українського суспільства загалом^[221].

На престиж професії поліцейського, на думку населення України, впливають:

- уміння спілкуватися з людьми;

- ставлення працівників сил охорони правопорядку до своєї професії та співробітників;

- особистісні (індивідуально-психологічні) якості;

- гідний рівень освіти;

- бажання й можливість розвиватися та самовдосконалюватися;

- можливість працевлаштування після закінчення навчального закладу системи МВС, відставки або звільнення;

- ставлення персоналу органів внутрішніх справ до населення^[222].

Впровадженню гендерного підходу у діяльності Національної поліції сприятиме удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства; зменшення гендерного дисбалансу серед кількісного складу поліції; розроблення та внесення до програм курсів підвищення кваліфікації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; удосконалення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та дискримінації більш як за однією ознакою, однією з яких є ознака статі, розгляду випадків такої дискримінації та вжиття відповідних заходів за результатами їх розгляду.

Формування іміджу - процес тривалий і складний. Це має стати одним із стратегічних напрямів реформування усієї системи правоохоронних органів взагалі і поліції насамперед.

Паритетність у Національній поліції є запорукою підвищення рівня життя населення, адже тільки вона дозволяє представляти інтереси та враховувати потреби усіх громадян та громадянок. Саме тому гендерні квоти в українських умовах слід розглядати не лише як один із механізмів приведення до влади «нових облич» та оновлення еліти^[223], але й як спосіб побудувати справедливіше та більш інклюзивне для усіх категорій населення демократичне суспільство.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні завдання МВС України?

2. Які органи входять до структури МВС?

3. На яких принципах здійснюється діяльність поліції?

4. Що виступає правовою основою діяльності поліції?

5. Яка загальна система поліції?

6. Які функції виконують підрозділи поліції?

7. Назвіть основні повноваження поліції.

8. Які вимоги до кандидатів на службу в поліції?

9. Які види поліцейських заходів, можуть застосовуватися поліцією для виконання покладених на неї завдань?

10. Назвіть вимоги до поліцейського заходу.

11. У якому порядку застосовуються фізична сила, спеціальні засоби і вогнепальна зброя?

12. Назвіть гарантії, що спрямовані на правовий і соціальний захист працівників поліції та членів їх сімей.

13. Які спеціальні звання і в якому порядку встановлюються поліцейським?

14. Визначте поняття гендерної рівності?

15. Назвіть основні нормативно-правові документи у сфері гендерної рівності.

16. Яке співвідношення понять «рівності» і «відмінності» статей?

17. Назвіть заходи, що використовують для забезпечення гендерного збалансованого підходу в роботі поліції?

18. У чому полягає потреба гендерно-чутливого підходу в роботі поліцейських?

Тематика реферативних повідомлень, доповідей

1. Роль Національної поліції України у боротьбі із кримінальними правопорушеннями.

2. МВС України та його структурні підрозділи.

3. Правовий і соціальний захист працівників поліції та членів їх сімей.

4. Дисциплінарна відповідальність працівників поліції.

5. Забезпечення гендерної рівності у діяльності Національної поліції України.

6. Заходи, що використовують для забезпечення гендерного збалансованого підходу в роботі поліції.

7. Проблеми «гендерної рівності» на аналізі українського суспільства.