Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
До частини першої. Загальні положення про отримання майна у власність за набувальною давністю викладені у ст. 344 ЦК України. Проте коментована стаття фактично виключає можливість застосування цих положень до відносин із земельними ділянками.
Варто зауважити, що згідно із коментованою нормою набувальна давність взагалі не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність. Стаття передбачає, що за певних умов особа начебто може "звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування". Разом із тим, можливість подібного звернення абсолютно не залежить від дотримання вимог, обумовлених коментованою нормою (строку та характеру користування). Більш того, дотримання цих умов не означає і обов'язкового задоволення поданої заяви.
До частини другої. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється "в порядку, встановленому цим Кодексом", тобто в загальному порядку. Такий порядок встановлений: щодо набуття земельних ділянок у власність - ст. 118 ЗКУ, щодо набуття в оренду - ст. 123 ЗКУ, ЗУ "Про оренду землі". Відтак, можна стверджувати про повне вихолощення у ст. 119 ЗКУ ідеї набуття прав на земельні ділянки за давністю - адже "давність", передбачена статтею, не дає будь-яких переваг чи пріоритетності при передачі земельної ділянки.
Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що ст. 119 ЗКУ є "мертвою" нормою.
Еще по теме Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність):
- Набувальна давність, земельний аукціон, земельні торги.
- Стаття 102-1.Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
- Підстави припинення права власності на земельну ділянку та користування нею
- Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
- Стаття 125. Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою
- § 2. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
- § 1. Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- §3. Позовна давність
- Позовна давність.
- Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- § 4. Позовна давність
- § 2. Звільнення від покарання за давністю виконання обвинувального вироку
- Земельний сервітут, оренда земельної ділянки, право постійного користування землею, суборенда.
- Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
- § 72. Користування земельними ділянками
- § 4. Емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення)
- Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності