5. Особливості правової охорони фунтів

Охорона земель передбачає здійснення заходів щодо охорони найважливішого їх компонента — ґрунтів. Ґрунтом називають видозмінені під впливом живих організмів поверхневі шари земної кори (суходолу), котрі відрізняються від гірських порід своїм складом, перш за все значним вмістом органічних речовин (гумусу) і мають важливу відмінність — родючість, тобто здатність постачати рослинам необхідні для їх росту поживні ре­човини, воду і повітря.

Правова охорона ґрунтів є складовою правової охорони зе­мель. Всі передбачені земельним законодавством вимоги щодо раціонального використання та охорони земель стосуються ви­користання та охорони ґрунтів. Однак охорона ґрунтів має ряд особливостей, які знайшли відображення у правовому регулю­ванні їх охорони та використання. Наявність таких особливостей проявляється, по-перше, у забезпеченні підвищеної правової охорони земель, покритих цінними в екологічному, економічно­му, сільськогосподарському та соціальному аспектах видами ґрунтів, та, по-друге, у правовій регламентації використання зе­мель, пов'язаного з відокремленням ґрунтового покриву від материнської основи та його перенесенням на інші землі.

Перша особливість правової охорони ґрунтів проявилася у введенні в земельне законодавство категорії особливо цінних зе­мель. Згідно зі ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель на­лежать:

1) ділянки сільськогосподарського та іншого призначен­ня з особливо цінними видами ґрунтів, а саме: чорноземи не еродовані не солонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені не солонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньо глибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра й осушені незалежно від глибини; ко­ричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

2) землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

3) землі природно-заповідного фонду;

4) землі історико-культурного призначення.

Підвищений рівень правової охорони особливо цінних земель проявляється у встановленні законодавством загальної заборо­ни на використання таких земель не за їх основним цільовим призначенням. Так, вилучення особливо цінних земель, покри­тих особливо цінними видами ґрунтів, а також земель, на яких розташовані дослідні поля науково-дослідних установ і навчаль­них закладів, для несільськогосподарських потреб не допус­кається, за винятком випадків, передбачених ст. 150 ЗК України. Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд» та Законом України «Про охорону культурної спадщини» на зем­лях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Більше того, відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму формування націо­нальної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 29 вересня 2000 р. площа земель природно-заповідного фонду підлягає не зменшенню, а збільшенню за рахунок інших земель.

Разом із тим, ЗК України дозволяє вилучення ділянок особли­во цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, для будівництва об'єктів загальнодержавного значен­ня, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осу­шувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, жит­ла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією. Однак таке вилучення може здійснюватися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відпо­відної місцевої ради, лише після отримання дозволу на таке ви­лучення від Верховної Ради України.

Друга особливість правової охорони ґрунтів обумовлена тим, що ґрунти як природна субстанція може бути відділена від материнської основи, що, ймовірно, негативно позначиться на їх природних властивостях, перш за все на виконанні ґрунтами еко­логічної, сільськогосподарської та інших функцій.