§ 2. Особливості правової охорони земель як просторово-територіального базису

Земля як просторово-операційний базис, використовуваний для розміщення різних об'єктів, розглядається як поверхня земної кулі, обмежена певними просторовими межами Інакше кажучи це пев-

Вщомості Верховної Ради України — 2001 — № 31 — Ст 145 Див ДСТУ 3866 99 Ґрунти Класифікація грунтів за ступенем вторинної естонцю ватості ГОСТ 17 4 1 03 84 Охрана природи ПочвьІ ТерминьІ й определения химическо-го загрязнения ГОСТ 17 4 3 04 85 Охрана природи ПочвьІ Общие требования к контро лю й охране от загрязнения ГОСТ 17 4 3 06 86 Охрана природи ПочвьІ Общие требова ния к классификации почв по воздеиствию на них химических загрязняющих веществ ГОСТ 17 5 1 04 80 Охрана природи Земли Классификация землепользования тошо

! Див Еколого агрохімічна паспортизація полів та земельних ділянок керівний нормативний документ / За ред О О Созшова — К 1996 Методика бонітування грунтів України — К , 1992

358

на площа, природна твердінь, вимірювана у квадратних метрах, гектарах тощо Земля є нерухомим об'єктом І не може бути пе­реміщена в Інше місце Незважаючи на тектонічні рухи літосфер­них шарів, загальна площа земельного фонду не змінюється Навіть у разі виникнення ерозії, утворення ярів, ям, вулканічного вивер­ження, землетрусу та Інших подібних процесів простір у фіксова­них координатах залишиться незмінним Рельєф земної поверхні може змінитися, але земельний простір (певна територіальна пло­ща) зміні не піддається Говорячи про землю як про просторово-територіальний базис, ми маємо на увазі обмежений певними ме­жами простір поверхні земної території Тому охорона земель як просторово-територіального базису являє собою охорону І раціоналізацію використання простору земної поверхні Розрізня­ють територіальну, ландшафтну й функціональну охорону

Територіальна охорона земель включає комплекс заходів щодо забезпечення раціонального використання земельного простору, недопущення необгрунтованого антропогенного навантаження на землі Значна частина території нашої країни використовується для розміщення й експлуатації основних, підсобних І допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та Інших підприємств й організацій, які використовують землю не як засіб виробництва, а як просторово-операщйний базис для розміщення різних об'єктів Існуючі у нашій країні нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспор­ту, енергетики у 2,5—2,7 раза перевищують відповідні нормативи країн ЄС Це, безумовно, негативно позначається на охороні зе­мельних ресурсів

Територіальна охорона земель передбачає залучення до госпо­дарського обігу якомога меншої земельної площі з метою найбільш ефективного здійснення певного виду господарської діяльності Та­ка охорона стимулюється законодавством України про плату за землю Адже розмір земельного податку обчислюється виходячи з розмірів земельної ділянки Таким чином, більш вигідною є раціоналізація використання земельних ресурсів

Територіальна охорона земельних ресурсів здійснюється також при наданні ділянок у власність І у користування Адже органи, які здійснюють, погоджують, контролюють І реєструють таке надання слідкують за додержанням законодавства про нормативи відведен­ня земельних ділянок Вони також можуть перевіряти доцільність відведення певної площі земельної ділянки державної чи комуналь­ної власності для користування нею суб'єктами права приватної власності У разі необхідності для охорони земельних ресурсів мо­же здійснюватися вилучення (викуп) земель у порядку, передбаче­ному главою 22 ЗК Для раціоналізації використання земельного простору землевпорядні організації можуть розробляти проекти внутрішньогосподарського землеустрою

Ландшафтна охорона земельних ресурсів передбачає збережен­ня цінного з наукового, екологічного, Історико-культурного, рек-

359

реаційного, господарського погляду рельєфу місцевості. Вона здійснюється шляхом створення об'єктів природно-заповідного фонду, вжиття заходів щодо охорони водно-болотних угідь міжна­родного значення, запобігання погіршенню естетичного стану й зменшенню екологічної ролі антропогенних ландшафтів, створен­ня музеїв просто неба, історико-культурних заповідників, влашту­вання еколого-туристських маршрутів тощо.

Функціональна охорона земельних ресурсів означає забезпечен­ня можливості використання даної земельної ділянки як просторо­во-територіального базису для розміщення конкретних об'єктів. Законодавство України встановлює певні вимоги до рельєфу місце­вості, структури та якості земель, що можуть бути використані для розміщення екологічно небезпечних об'єктів або таких, які вима­гають особливої охорони. Такі вимоги встановлюються, наприклад, щодо атомних електростанцій, окремих промислових, сільськогос­подарських і транспортних підприємств, населених пунктів, оздо­ровчих і рекреаційних об'єктів тощо. Лише земельні ділянки, що відповідають особливим вимогам, можуть бути використані для розміщення зазначених об'єктів. Зокрема, землі, призначені для зведення господарських об'єктів, мають бути розташовані у сейс-мо- і зсувобезпечній зоні з відповідними рельєфом, вологістю, ге­ологічною структурою тощо.

Використання земель у зонах ризику затоплення чи підтоплен­ня здійснюється згідно з Порядком використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней та паводків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 87. У цьому документі виділені чотири зони ризику затоплення зі вста­новленням правового режиму кожної з них. Кабінетом Міністрів постановою від 26 липня 2000 р. № 1173 схвалена Комплексна про­грама захисту від шкідливого впливу вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001— 2005 роках і прогноз до 2010 року1. Вона передбачає конкретні заходи забезпе­чення охорони земель, що служать просторово-операційним бази­сом для розміщення сільських населених пунктів.

Такі види антропогенного впливу, як скидання стічних вод, за­бруднення земель небезпечними хімічними речовинами, роз­міщення відходів, засмічення земель, є небезпечними чинниками, що справляють згубний вплив не тільки на Грунти, а й на мож-

1 Урядовий кур'єр — 2000. — 19 серп. 360

ливість використання земельних ділянок як просторово-опе­раційного базису для розміщення різних об'єктів. Забруднення зе­мель — це зміна їх фізико-хімічного складу внаслідок надходжен­ня шкідливих речовин. Засміченням земель є привнесення у них усілякого сміття, твердих відходів, металобрухту та інших твердих тіл, що перешкоджають нормальному використанню земельної ділянки, у тому числі як просторово-операційного базису. Тому заходи охорони земель від ерозії, затоплення, підтоплення, забруд­нення і засмічення є загальними для охорони як земельного про­стору, так і ґрунтів.