§ 3. Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів

У ст. 1 Водного кодексу прибережна захисна смуга визначена як частина водоохоронної зони відповідної ширини уздовж річки, мо­ря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим гос­подарської діяльності, ніж на решті території цієї зони.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК прибережні захисні смуги встанов­люються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари — 25 метрів; для се­редніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три граду­си, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з ч. З ст. 60 ЗК розмір та межі прибережної захисної сму­ги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлю­ються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів — з урахуванням містобудівної документації. Відповідно до ч. 5 ст. 88 Водного кодексу уздовж морів і навколо морських заток та лиманів прибережна захисна смуга виділяється шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. Отже, ширина прибережної захисної сму­ги уздовж і навколо зазначених водних об'єктів встановлюється за проектом землеустрою, але її ширина не може бути меншою 2 кіло­метрів від урізу води. Розмір і межі цієї смуги у межах населених пунктів встановлюються з додержанням містобудівної докумен­тації.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється в режимі обмеженої гос­подарської діяльності. Ці смуги є природоохоронними територіями, на яких забороняється діяльність, що негативно впливає чи може вплинути на стан смуг, а також суперечить 'їх призначенню.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм і на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та город­ництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влашту­вання літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз

330

відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів; влаштування зва­лищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

На території зазначених смуг допускається розміщення об'єктів водопостачання, рекреації, рибного і мисливського господарств, а також гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд за наяв­ності дозволу на природокористування. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації спо­руди, а також ті, які не відповідають встановленим режимам госпо­дарювання, підлягають винесенню зі смуг.

Прибережні захисні смуги уздовж морів, морських заток і ли­манів входять у зону санітарної охорони морів і можуть використо­вуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздо­ровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морсь­ких заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах за­бороняється: влаштування полігонів побутових і промислових відходів і накопичувачів стічних вод; вигребів для накопичення гос­подарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 куб. метра на до­бу; полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і зне­заражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибе­режних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів і на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захис­них смуг, а також за додержанням режиму використання їх тери­торій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, вико­навчими комітетами органів місцевого самоврядування, а також органами з питань екології та природних ресурсів.

Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, по­шкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель згідно з ч. 1 ст. 63 ЗК на берегах річок виділяються земельні ділян­ки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміри та режим використання земельних ділянок смут відведен­ня визначаються відповідно до проектів, які розробляються і затвер­джуються водокористувачами за погодженням зі спеціально уповно­важеними державними органами з питань екології і природних ре­сурсів, земельних ресурсів і водного господарства. Земельні ділянки у межах зазначених смуг надаються для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідро­технічних споруд, будівництва переправ тощо. ЗК не визначає кола суб'єктів, яким ці землі можуть надаватися у користування. А у ст. 91 Водного кодексу це коло визначене. Згідно з нею такими суб'єктами можуть бути органи водного господарства та інші організації, що ви­користовують смуги відведення для спеціальних потреб.

331

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЗК берегові смуги водних шляхів встанов­люються на судноплавних водних шляхах за межами населених пунк­тів для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством. Основні принципи і механізм встановлення цих смуг визначені Порядком складання паспортів річок, а також Порядком установлення берегових смуг водних шляхів та порядку користування ними, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347і.

Розміри ділянок берегових смуг судноплавних водних шляхів, що потребують відведення земель для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством, і розміщення необхідних споруд для річкового флоту, визначаються за проектами землеустрою берегових смуг водних шляхів, які розробляються і затверджуються Мінтрансом України за погодженням з відповідними органами охорони навко­лишнього природного середовища, водного господарства і земель­них ресурсів. Зведення тимчасових будівель і споруд, а також про­ведення інших робіт у межах берегових смуг водних шляхів, які не визначені проектом їх землеустрою, допускається за погодженням із сільською, селищною або міською радою.

У межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влашту­вання причалів, встановлення пристроїв для навантаження і роз­вантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове збе­рігання вантажів та механічної тяги суден; встановлення берегових навігаційних знаків, гідрометеорологічних постів; зберігання твер­дого палива для суден підприємств і організацій водного транспор­ту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влашту­вання тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.

На користувачів берегових смуг водних шляхів покладаються певні обов'язки. Вони зобов'язані: користуватися цими смугами за призначенням; суворо додержувати встановленого режиму їх вико­ристання; вживати заходів щодо охорони земель зазначених смуг від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення; запобіга­ти проникненню стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у ріки та водойми. На цих сму­гах забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, а господарська діяльність згідно зі ст. 89 Водного ко­дексу обмежується.