Репрезентативність проти управління

Управління вимагає високої концентрації та автономії влади, що визначає її енергійність та ефективність. Така ситуація зумовлює загальний конфлікт між представницькою владою та обов’язковим, в умовах демократії, народним контролем над нею.

Широко розповсюджена урядова корупція — отрута для демократії. Вона стримує економічне зростання, сприяє втечі капіталів та ресурсів, а також веде до знищення інвестиційної конкуренції та економічного змагання. Корупція, якщо з нею не боротися, набуває з часом політичної легітимності й у рамках демократичної системи, використовуючи при цьому її відкритість. Вона веде до того, що вузький клас офіційних управлінців та їх бізнесових сателітів швидко збагачуються за рахунок основної маси населення.

Там, де нечесні заробітки стають основним мотивом діяльності службовців, на перший план виходить проблема боротьби за владу, а не змісту політики. Отримані при цьому дивіденди від політичної влади настільки великі, що сторони не гребують нічим заради перемоги. Така ситуація не може не загрожувати самим основам демократичного ладу. Ще більше загострює корупцію застій у розвитку, коли створюються умови для громадських лідерів отримувати прибутки від регуляторної діяльності держави.

Можливості для розвитку корупції існують скрізь. Єдиною можливістю боротьби з нею у демократичних країнах виступає підзвітність державних службовців спільноті, що реалізується передусім через сво- боду преси і слова. Громадяни здатні контролювати політичний процес та громадських діячів також за допомогою незалежної правової системи, яка переслідує та карає дії, шкідливі для суспільства.

Контроль з боку суспільства допомагає управлінню. Він гарантує обмеження державної влади, особливо її виконавчої гілки, перешкоджає зловживанням державних чиновників.

Чимала частина дослідників вважають, що в умовах демократії повинна надаватися перевага парламентській формі правління над президентською. В умовах першої виконавча влада є більш контрольованою і підзвітною законодавчій, тим самим створюються умови для уникнення жорсткості та авторитаризму президентури. Одночасно створюється можливість уникнути глухого кута, який, зазвичай, виникає в президентській системі, коли діяльність президента контролюється однією партією, а парламенту — іншою. Однак цей висновок не є загальним правилом, і деякі країни почувають себе краще захищеними рішучим характером президентської систем, стабільністю президентських урядів та можливістю того, що президентська форма правління забезпечує вибір національного лідера за умов високої мобілізації виборців.

В будь-якому разі демократичне правління та партії в процесі прийняття та реалізації політичних рішень повинні мати високу автономію від груп інтересів. Якщо політичні партії є слабкими, якщо бюрократія окупувала партії, якщо обраний уряд не може протистояти тиску груп інтересів, це означатиме нездатність уряду до формування дієвої політики. Саме так і відбувається в нашій країні сьогодні.

Напруженість між підзвітністю та здатністю до ефективного управління демократичної влади проявляється у взаєминах між партійною та виборчою системами, з одного боку, та конституційною системою — з іншого. Пропорційна виборча система є найпоширенішою формою реалізації права різних соціальних груп на участь у владі та державному управлінні. Однак коли соціальна структура суспільства є ще неусталеною, а соціальні групи політично активні, як це має місце у перехідних суспільствах, на зразок нашого, пропорційна система може становити велику загрозу стабільності демократії, адже існує велика ймовірність проникнення у владу випадкових людей.