Шлюбний договір: поняття, зміст, порядок укладення

Майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому разі регулювання має інди­відуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні.

Договірний режим - це режим - виняток із загального прави­ла, що має силу тільки щодо конкретного подружжя.

Серед подружніх договорів особливе місце посідає шлюбний договір:

- по-перше, цей договір має найбільш комплексний характер і може містити різноманітні умови, які стосуються майна подруж­жя або надання утримання одному з них;

- по-друге, шлюбний договір, на відміну від усіх інших дого­ворів, може укладатися стосовно майбутнього майна подружжя, тобто того майна, яке тільки буде набуте сторонами за час шлюбу;

- по-третє, суб’єктами шлюбного договору може бути не тіль­ки подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Шлюбний договір може розглядатися як згода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків по­дружжя, пов’язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та при­пиненням.

Особливості шлюбного договору:

1) форма шлюбного договору. Згідно зі ст. 94 СК шлюбний договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчуєть- ся. Існують деякі особливості укладення шлюбного договору, суб’єктом якого є неповнолітня особа. Для його укладення потріб­на письмова згода батьків або піклувальника неповнолітнього, по­свідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СК);

2) суб 'єктами шлюбного договору можуть бути дві категорії осіб: які подали до державного органу РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу (наречені) та які зареєстрували шлюб (подружжя) - ч.

3) дія шлюбного договору у часі. Згідно зі ст. 95 СК дія шлю­бного договору, що його було укладено до реєстрації шлюбу, по­чинається з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріаль­ного посвідчення;

4) строк дії шлюбного договору. Відповідно до ст. 96 СК у шлюбному договорі, по-перше, може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’яз­ків подружжя і, по-друге, за бажанням сторін у договорі може бути встановлено чинність договору або окремих його умов і після при­пинення шлюбу;

Подружжя може укласти шлюбний договір лише на певний час, наприклад на перші п’ять років після реєстрації шлюбу. Після їх спливу подружжя вправі укласти новий договір або погодитися із законним (легальним) режимом свого майна, який установлено законодавством України;

5) відповідно до частин 2, З ст. 93 СК шлюбним договором регулюються лише майнові відносини подружжя, установлюються майнові права й обов 'язки чоловіка й дружини. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини між ними, а також особис­ті відносини між батьками та дітьми;

6) шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав ди­тини;

7) шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК). Сутність такої оцінної категорії як «надзвичайно невигідне ста­новище» може мати різні конкретні вияви. Наприклад, таке ста­новище може виникнути, якщо за умовами договору у разі поділу майна подружжя вся нерухомість буде передаватися одному з них, а натомість другий отримає рухоме майно незначної вартості тощо.

Шлюбним договором можуть регулюватися три основні види майнових відносин:

1) правовий режим майна (ст. 97 СК). Законодавець пропонує на вибір сторін такі варіанти статусу майна: спільна сумісна влас­ність, спільна часткова власність, особиста приватна власність кожного з подружжя на придбане у шлюбі майно. Сторони також можуть передбачити порядок поділу та використання майна;

2) порядок користування житлом (ст. 98 СК), якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове примі­щення, яке належить другому з подружжя. Подружжя може домо­витися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, у разі розірвання шлюбу, або про можливість проживання в такому приміщенні інших родичів;

3) право на утримання (ст. 99 СК). Сторони можуть домови­тися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі.

Сторони шлюбного договору також можуть: 1) змінити умо­ви шлюбного договору (ст. 100 СК); 2) відмовитися від шлюбного договору (ст. 101 СК); 3) розірвати шлюбний договір (ст. 102 СК);

4) визнати шлюбний договір недійсним (ст. 103 СК).

7.