РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 462/6263/21 24 січня 2022 року м. Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі: головуючого судді - Кирилюка А.І., при секретарях - Данилович Н.В., Бондаренко А.О., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, представників третьої особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідка - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на користь позивача 908 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви. В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що 01.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, в якому народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 померла. Стверджує, що відповідач, покладених на нього обов'язків по вихованню сина не виконує, не приймає матеріальної, трудової участі у вихованні, не проявляє зацікавленості його життям, не створює належних умов для забезпечення його всебічного розвитку, начання та дозвілля, Питання, пов'язані з вихованням сина вирішуються лише позивачем, який нею повністю утримується без участі та підтримки відповідача. Зазначає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать як про ухилення відповідачем від виконання покладених на нього батьківських обов'язків, так і про нехтуваннями останніми, а тому в зв'язку з викладеним просить позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав, відносно малолітнього ОСОБА_7.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши про необгрунтованість останнього, вказав, що приймає активну участь у вихованні сина, проводить час та дозвілля з ним, підтримує постійно контакт, здійснює оплату за навчання та лікування сина.

Позивач у поданій відповіді на відзив заперечила викладені у відзиві твердження відповідача, з огляду на їх безпідставність, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задоволити.

Ухвалою суду від 30.08.2021 року відкрито провадження в справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та наполягали на необхідності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки батько не приймає ніякої участі в житті сина.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, надавши пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представники третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали висновок Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, зазначивши що таки носить рекомендаційний характер.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_7 погодився на думку, про те що батька необхідно позбавити прав відносно нього. Разом з тим, він розповів, що зустрічається з батьком, іноді йому такі зустрічи подобаються, іноді ні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст.165 СК України убачається, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що 01.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, в якому народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується наявними по справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір ОСОБА_7 - ОСОБА_9, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов'язані турбуватися про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно із роз'ясненнями, що містять п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Як убачається з висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2021 року №260001.вих.28851, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 легковажно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.10/

Під час розгляду справи судом встановлено, що наявність неприязнених відносин між сторономи, тому більшість претензії позивача до відповідача, пов'язані із даним спором носять особистісний характер, матеріального забезпечення та проживання.

Крім цього, судом встановлено, що протягом тривалого часу відповідач дійсно не брав участі у вихованні сина, однак, суд вважає, що невиконання відповідачем батьківських обов'язків на даний час не досягає такого рівня, що потребує застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки таке невиконання містить ознаки інфантильності та не носить злісний та/або умисний характер, що також стверджується вказаним вище висновком Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про легковажне ставлення до виконання батьківських обов'язків.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач, залишився єдиним з батьків малолітнього ОСОБА_7, оскільки матір останнього померла, невиконання відповідачем батьківських обов'язків не носить злісного характеру, а містить ознаки інфантильності, з метою забезпечення інтересів дитини щодо сімейного виховання, можливості духовного та фізичного розвитку, що не може покращиться у випадку позбавлення батьківських прав відповідача, дитина фактично стане сиротою, виходячи з об'єктивних обставин спору, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з його недоведеністю та необгрунтованістю.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи, слід віднести на їх рахунок.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /третя особа: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради/ про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати понесені сторонами віднести на їх рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_2 /

Відповідач - ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_3 /

Третя особа: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради /місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул.Виговського, 34, код ЄДПОУ - 04056084/

Повний текст рішення складаний 28.01.2022 року.

Суддя: