Поняття і види правовідносин

Основою виникнення, функціонування і розвитку будь-якого су­спільства є певні взаємозв’язки, стосунки між його учасниками. Чис­ленні форми взаємодії між окремими людьми, людьми й організація­ми, соціальними групами прийнято називати суспільними відносинами.

Суспільні відносини надзвичайно різноманітні. Зокрема, за сфе­рами суспільного життя виділяють політичні, економічні, духовні (релігійні), культурні, сімейні, інформаційні; за галузями діяльності - в освіті, медицині, транспортному обслуговуванні тощо. Ті суспільні відносини, впорядкування і підтримання яких на єдиних засадах ста­новлять потребу всього суспільства, стають предметом правого регу­лювання і перетворюються на особливий вид суспільних відносин - правові відносини.

л Правові відносини - це різновид суспільних відносин, що ви­никають, змінюються, припиняються на основі норм права, учасники яких пов 'язані між собою суб 'єктивними правами та юридичними обов 'язками.

Правовідносини - це специфічний правовий зв’язок між дво­ма і більше сторонами (суб’єктами, учасниками), який охороняється державою і виявляється в можливості однієї сторони на основі право­вих норм вимагати від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, і в обов’язку іншої сторони виконувати ці вимоги.

Урегульовані за допомогою права суспільні відносини не втра­чають свого фактичного змісту (економічного, політичного, майново­го, сімейного тощо), а лише набувають додаткових якостей - визна­ченості, передбачуваності, забезпеченості державою, стабільності, безпечності.

При цьому правові відносини завжди контрольовані свідомістю людини, а ті суспільні відносини, що за своїми природними рисами виникають як емоційний (несвідомий, духовний) зв’язок між людьми (наприклад, дружба і кохання), апріорі не можуть бути правовими.

Правові відносини мають свої специфічні риси, що дають мож­ливість відокремити їх від інших суспільних відносин.

Основні ознаки правових відносин:

• виникають, змінюються і припиняються на основі норм права;

• є правовим виразом найважливіших для суспільства відносин;

• є ідеологічними, усвідомленими відносинами;

• мають вольовий характер;

• являють собою юридичний зв’язок учасників, що утворюється їх­ньою правомірною поведінкою (дозволеною або обов’язковою з точки зору права);

• суб’єкти правовідносин мають взаємопов’язані права й обов’язки;

• охороняються державою, забезпечуються можливістю застосуван­ня засобів державного примусу.

Правовідносини є однією з форм буття права, фактичним вира­зом втілення правових норм у реальному суспільному житті. Його складність і динамічність зумовлюють значне розмаїття правовідно­син, що можна класифікувати за багатьма ознаками.

Види правовідносин:

1. За галузевою належністю норм, на основі яких правовідносини виникають, змінюються чи припиняються:

• конституційні; • інформаційні;

• адміністративні; • адміністративно-процесуальні;

• цивільні; • кримінально-процесуальні;

• трудові; • тощо.

• господарські;

2. За кількістю учасників (сторін):

• прості - правовідносини, що відбуваються між двома учасника­ми (договір прокату, вступ у шлюб);

• складні - правовідносини, що відбуваються за участю більше ніж двох учасників (засновницький договір, вибори).

3. За розподілом прав та обов’язків між учасниками:

• правовідносини, в яких одна із сторін має лише права, а інша - лише обов’язки (договір позики);

• правовідносини, в яких кожна із сторін має і права, й обов’язки (договір будівельного підряду, трудовий договір).

4. За характером поведінки суб’єктів:

• активні - правовідносини, в яких суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію (роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику за­робітну плату, державний службовець - подати декларацію про майно, доходи та видатки);

• пасивні - правовідносини, в яких суб’єкт зобов’язаний утримати­ся від вчинення дій (опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного);

• змішані - поєднують ознаки активних та пасивних правовідносин.

5. За тривалістю існування:

• правовідносини - акти (миттєві) - виникнення і припинення правовідносин відбувається практично одночасно (роздрібна ку- півля-продаж);

• правовідносини обмеженої тривалості (строкові) - існують де­який визначений час (оренда землі, взяття особи під варту);

• безстрокові правовідносини - строк існування правовідносин не визначається (шлюб, усиновлення).

6. За волевиявленням сторін:

• договірні (диспозитивні) - правовідносини, для існування яких необхідна взаємна згода всіх учасників (кредитний договір, од­руження);

• управлінські (імперативні) - правовідносини, що виникають на підставі рішення (волі) уповноваженої владної сторони (позбав­лення батьківських прав, нагородження державною нагородою).

7. За функціональним призначенням норм права, що передбачають правовідносини:

• регулятивні - є виявом поведінки суб’єктів, яка відповідає вимо­гам норм (укладення трудового договору, усиновлення);

• охоронні - виникають із факту правопорушення як передбачений правом наслідок, реакція на правопорушення (розслідування злочину, накладення штрафу, відбування покарання, відшкоду­вання шкоди).

8. За ступенем визначеності учасників:

• абсолютні - правовідносини, у яких відома (чітко визначена) одна сторона - носій суб’єктивного права, а всі інші (невизначе- не коло осіб) зобов’язані не заважати йому у здійсненні свого права (правовідносини щодо власності, авторства);

• відносні - відомі й чітко визначені як усі учасники правовідно­син, так і їхні відповідні права й обов’язки (покупець - прода­вець, роботодавець - працівник).

9. За характером зв'язку між учасниками:

• вертикальні - виникають між підпорядкованими суб’єктами (держава - державний службовець);

• горизонтальні - виникають між рівноправними суб’єктами (чо­ловік - дружина, банк - клієнт).

10. За правовим статусом учасників:

• між фізичними особами (шлюб, спадкування за законом);

• між фізичною і юридичною особами (страхування життя);

• між громадянином і державою (сплата податків, виплата держав­ної допомоги при народженні дитини);

• між державними органами (Національний банк України - Кабі­нет Міністрів України);

• між державами;

• тощо.

12.2