Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення

Здебільшого юридичні факти підтверджуються записами актів цивільного стану, різними свідоцтвами й іншими документами. На підставі цих документів відповідними компетентними органами (судами, органами соціального забезпечення, нотаріату та ін.) зазвичай робляться певні висновки щодо тих чи інших юридичних наслідків, що стосуються особистих або майнових прав громадян (наприклад, право на спадок).

має юридичне значення, може бути засвідчений відповідним документом. Наприклад, документ може бути втрачений і відновити його неможливо у зв’язку зі знищенням архіву. Тому законом передбачений судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення [27, с. 117]. У разі, якщо законодавством передбачений позасудовий порядок встановлення певного юридичного факту, то суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження в такій справі.

М. О. Німак визначає ще одну спеціальну передумову права на звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення, у судовому порядку, указуючи, що встановлення факту не повинно пов’язуватися з наступним вирішенням спору про право. Проте одночасно науковець також виокремлює таку загальну передумову права на звернення до суду у справах окремого провадження, як відсутність спору про право [117, с. 75].

«Однак, видається сумнівним визначати вказану передумову двічі: і як загальну, і як спеціальну. Убачається, що відсутність спору про право є загальною передумовою права на звернення до суду, властивою для всіх справ окремого провадження, а не лише для справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі в сімейних відносинах» [102, с. 56].

З цього приводу також варто зазначити, що Т. Ц. Кашперська, досліджуючи справи про встановлення фактів, які мають значення для охорони сімейних прав та інтересів, указує, що для здійснення права на подання до суду заяв про встановлення зазначених фактів необхідною є наявність трьох рівнів передумов: «а) загальних, що регламентовані пунктами 1-3, 5 ч.

Однак така класифікація видається сумнівною. По-перше, оскільки до справ окремого провадження належать не лише справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, то видається за доцільне виокремлювати загальні передумови права на звернення до суду у всіх справах окремого провадження.

По-друге, вбачається відсутність необхідності окремого виокремлення особливих передумов права на звернення в таких справах. Так, Т. Ц. Кашперська називає однією із спеціальних передумов, що заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення [70, с. 62]. Інакше кажучи, реєстрація цього факту в органах ДРАЦСу відсутня і цей орган відмовляє у видачі відповідного документа. Тому, як наслідок, заявник позбавлений іншої можливості здійснити своє суб’єктивне право, крім як за рішенням суду про встановлення певного юридичного факту. Водночас, науковець у справах про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами називає особливою передумовою відсутність реєстрації даного факту органами ДРАЦСу. Таким чином, Т. Ц. Кашперська фактично визначає одну і ту ж обставину і як спеціальну, і як особливу передумову права на звернення до суду у справах про встановлення фактів, які мають значення для охорони сімейних прав та інтересів. До того ж, хотілося би наголосити, що факт родинних відносин між фізичними особами взагалі не підлягає державній реєстрації.

Або ж науковець зазначає, що «на відміну від інших категорій справ про встановлення фактів, які мають значення для охорони сімейних прав та інтересів, для справ про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України) сімейним та цивільним процесуальним законодавством України не передбачено особливих передумов звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі» [70, с. 64]. Вищезазначене також підтверджує відсутність необхідності окремого виокремлення особливих передумов права на звернення в розглядуваних справах.

Здійснення права на звернення до суду можливе лише в разі поєднання передумов права на звернення до суду із дотримання встановленого законом процесуального порядку здійснення цього права.

Реалізація права на звернення до суду в окремому провадженні здійснюється шляхом пред’явлення заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого ч. ч. 2 і 3 ст. 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. Убачається, що наведений правовий припис поширюється і на заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, подані в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11-1 ЦПК України позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Одночасно обов’язковими умовами здійснення права на звернення до суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, є такі.