І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МІСТ

Розвиток міст є безперервним процесом, який має здійснюватись системно, тобто у відповідності до заздалегідь прийнятої стратегії - «документу, який закріплює перелік довгострокових дій, які позитивно сприймає більшість населення, для досягнення публічно обговорених і сприйнятих суспільством цілей.

Так, зокрема, Н. Копилова припускає декілька стратегій розвитку міста, а саме:

1) на базі та в межах певної державної програми. Між тим, у даному разі є великий ризик втрати місцевої специфіки, неврахування особливостей конкретного міста;

2) через індивідуальне вирішення проблем кожного мешканця міста, створення умов для самореалізації кожного. Проте така стратегія є цінною тільки для тих членів громади, хто має можливості сам себе забезпечувати;

3) через соціальний розвиток, який забезпечується самою громадою. Однак у даному разі великим є ризик невирішення багатьох нагальних проблем через відсутність належних ресурсів і неможливість залучення зовнішніх ресурсів;

4) інтегральний підхід, що поєднує різні стратегії за рахунок використання потенціалу територіальної громади та конкретного громадянина, на основі раціонального поєднання державних, регіональних й місцевих інтересів і потенціалів. Потенціал представляється прихованим ресурсом, що може бути збільшеним та реалізованим під час певних спільних і скоординованих дій. З урахуванням доцільності використання саме інтегрального підходу стратегія соціального розвитку міста має розроблятися, плануватися і реалізоуватися спільними зусиллями всіх місцевих «агентів змін».

Натомість Г. Машкова вважає, що для розвитку міст можуть бути застосовані різні стратегії, а саме:

- корпоративні (вертикальної інтеграції; кластерного управління);

- базові (мінімізації витрат; інновацій);

- глобальні (диверсифікованості);

- функціональні (наступальні; оборонні; лідера).

Засади розроблення, затвердження та виконання стратегій (державних цільових програм) визначено Законом України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 р. № 1621-IV.

Цілями розроблення стратегії зазвичай називають такі:

- формування загального розуміння змін, що відбуваються в економіці, і єдиної позиції стосовно них; визначення напрямів розвитку економіки міст;

- з’ясування в ході обговорень і обміну інформацією найімовірніших дій державних, громадських і приватних організацій у сфері економічної політики;

- створення рамок для спільної роботи мешканців міст, локальних громад за місцем проживання і підприємств, спрямованої на зміцнення економічного потенціалу міст;

- сприяння суб’єктам економічної політики в прийнятті ними конкретних рішень, що дозволяють підвищити цілеспрямованість та скоординованість дій.

По мірі зміни соціально-економічної, політичної та інших ситуації в країні (світі) і зважаючи на результативність здійснюваних заходів, у розроблену Стратегію вносять корективи (зокрема щодо її цілей чи механізмів реалізації), спрямовані на усунення нових викликів та забезпечення максимального використання наявних можливостей.

Під час розробки та реалізації Національної стратегії розвитку міст (далі - Стратегії) слід дотримуватись наступних рекомендацій:

а) мати достатню кількість ресурсів, необхідних не лише для збирання, обробки й аналізу достовірної інформації, а й для своєчасного і у повному обсязі виконання затвердженого плану заходів;

б) центральні органи виконавчої влади мають своєчасно та якісно виконувати покладені на них завдання;

в) етапи та терміни реалізації стратегії мають бути узгоджені з відповідною діяльністю органів державної влади у попередні періоди, а заходи - з наявним ресурсним потенціалом і чинною нормативно-правовою базою (яка, за необхідності, може коригуватись);

г) делеговані повноваження мають знаходитися в межах компетенції відповідних органів та установ. Важливо, щоб конкретні виконавці отримали достатньо інформації про зміст стратегії, їхні права і обов’язки, систему мотивації та відповідальності.

д) структурно-функціональне забезпечення територіальних органів

виконавчої влади потребує подальшого вдосконалення: скорочення

(підпорядкування їх іншим відомствам) тих відділів, які дублюють виконання певних функцій або мають спільні риси; уточнення компетенції кожного структурного підрозділу та кожної посадової особи.

Розробка Стратегії передбачає такі етапи:

1. Аналіз основних соціальних проблем, визначення потреб та інтересів членів територіальної громади - цілеспрямоване визначення стану соціальної сфери в місті.

Під час такого аналізу з’ясовуються проблеми, що характерні для міста в цілому, окремих соціальних груп, районів міста тощо. З точки зору визначення потреб населення важливо виявити не тільки кількісні, але і якісні характеристики нинішнього рівня їх задоволення, тобто: повноту; рівень їх відтворення; комплексність (поєднання одних потреб з іншими).

2. Визначення сильних і слабких сторін існуючої соціальної політики - на основі аналізу результатів виконання попередніх аналогічних програм необхідно виявити причини успіхів і провалів попередніх кроків щодо управління соціальним розвитком. Надалі необхідно проаналізувати переваги та недоліки соціальної політики міста на підставі таких об’єктивних даних:

а) стан людських ресурсів (статевовікова структура населення, його національний склад, міграція, чинники зростання населення, рівень освіти, професійний склад зайнятих, рівень і динаміка безробіття, доходи, рівень заробітної платні, продуктивність праці, рівень і динаміка фізичного і психічного здоров’я, тривалості життя тощо);

б) стан економічних ресурсів (які галузі превалюють; які виробництва розвиваються швидше; обсяг та структура інвестицій тощо);

в) стан інфраструктури (наявність і якість житла, наявність і стан об’єктів комунальної власності, розвиток транспорту і зв’язку тощо);

г) стан управління містом (особливості вирішення соціальних проблем, особливості чинної структури управління, характер відносин органів влади з населенням);

д) стан комунальних соціальних об’єктів (заклади освіти, медицини).

3. Аналіз зовнішнього середовища та умов, у межах яких планується реалізація стратегії. Ураховуються вертикальні (з державними інституціями) і горизонтальні (із сусідніми територіальними несприятливі громадами) зв’язки; виділяються сприятливі чинники їх розвитку (географічні, ресурсні, екологічні, демографічні, історичні та ін.); проводиться системний аналіз можливостей і загроз зовнішнього соціально-економічного середовища; аналізуються національні на регіональні програми соціального та економічного розвитку, визначається місце та можливості міської стратегії в контексті співвідношення з цими програмами.

4. Визначення цілей розвитку (бажаний результат процесу соціального розвитку на конкретний період).

5. Використання старих і формування нових місцевих переваг.

6. Розробка концепції соціального розвитку. На цьому етапі робляться поточні висновки про цілі соціального розвитку регіону, визначаються чинники і механізми розвитку з урахуванням нових тенденцій соціально-економічного розвитку міст, місцевих особливостей і особливостей сучасного етапу розвитку соціальної політики держави в цілому

7. Розробка плану конкретних дій і здійснення Стратегії. При цьому вельми важливим аспектом його складання може стати аналіз балансу вигод і витрат, пов’язаних з його здійсненням.

8. Аналіз ефективності і результативності, коригування цілей і методів їх досягнення. Моніторинг і оцінка діяльності допомагають упевнитися в тому, що програми є ефективними, і їх реалізація йде у заданих параметрах, а також встановити, чи є необхідність в їх коригуванні.

Реалізація Стратегії передбачає регламентацію таких основних організаційно-технічних аспектів: пошук зацікавлених юридичних і фізичних осіб, матеріальних і фінансових ресурсів; підготовка і ухвалення (на відповідних рівнях) нормативних і директивних документів, необхідних для проведення перетворень; формування сприятливої громадської думки, забезпечення матеріальної і моральної зацікавленості кожної людини, яка може вплинути на досягнення кінцевих результатів; створення організаційних структур реалізації проектів, навчання фахівців роботі в нових умовах; контроль за виконанням планів і програм.

Структура Стратегії:

1) Описово-аналітична частина.

розташування;

ландшафтні особливості рельєфу; природні ресурси територіальної громади; кліматичні умови (температурні режими, опади, вологість повітря, вітри тощо); характеристику ґрунтів та гідрологію; корисні копалини; адміністративний поділ громади та місце громади в системі чинного

територіального поділу; екологічну ситуацію на території громади;

демографічні характеристики територіальної громади; трудові ресурси громади; особливості соціально-економічного розвитку у виробничій і в невиробничій сферах (мережа об’єктів, характеристика її функціонування); політичну ситуацію на території громади; фінансово-бюджетну ситуацію на території громади; заможність громади та її ділову активність. Інформаційні матеріали, на основі яких формується описово-аналітична частина стратегічного плану, можуть бути представлені у формі анкет, планшетів, карт, текстових документів, інформації на магнітних та електронних носіях тощо. Окрім постійної інформації про стан територіальної громади за певний період часу, в процесі стратегічного планування можуть використовуватися дані про динаміку розвитку територіальної громади за різні періоди, конкретні для визначеного показника.

2) SWOT-аналіз. Його результати слід зважено використати під час розробки та реалізації національної стратегії розвитку міст, що має стати дієвою запорукою не лише успішного її формування, а й результативної реалізації у майбутньому.

3) Визначення перспективних видів господарської діяльності, які можуть забезпечити в майбутньому розвиток міста.

4) Бачення майбутнього.

5) Формулювання стратегічної мети та її складових. При цьому слід ураховувати відповідність передбачених проектів і програм новому рівню законодавчої бази, виконанню міського бюджету, наявним ресурсам та резервам.

6) Формування «дерева цілей», тобто визначення основних напрямів і «тематичних блоків» реалізації стратегічної мети.

7) Плани і проекти, які забезпечують реалізацію «дерева цілей».

На підставі аналізу досвіду стратегічного управління міст Європи можна запропонувати наступні принципи розробки і реалізації Стратегії: принцип діяльності органів міського самоврядування в інтересах суспільно визнаних цілей і напрямків; принцип коректування цілей і напрямків розвитку міста; принцип суспільного партнерства і взаємодії органів міського самоврядування з жителями міста, громадськими організаціями, бізнесом, наукою; принцип трансформації стратегії в конкретні програми і поточні плани заходів (єдність між стратегією і тактикою в розвитку міста).

Відповідно до обраного сценарію і масштабів його реалізації, об’єктивно формулюються вимоги до якості людських ресурсів, управлінської, фінансової, транспортної інфраструктури міста, вимоги щодо змін у системі управління розвитком, змін в інвестиційній політиці та політиці взаємодії місцевої влади із зовнішнім середовищем. Це формує алгоритм поведінки місцевої влади.

Представники виконавчої влади та її апарат лишаються головним джерелом інформації як на етапі ініціювання стратегічних рішень, так і на стадії контролю за їх виконанням. У такому контексті засоби посилення ефективності прийняття рішень можуть бути такими:

- спеціальне вивчення проблем, що дозволить запропонувати певні цілі та рівні обслуговування;

- прив’язка стратегічних рішень, цілей і рівнів обслуговування до бюджетного процесу;

- використання досвіду громадян, наприклад, через спеціальні групи або громадські контрольні групи;

- уникнення втягнення в рутинну адміністративну роботу і, відповідно, недопущення втручання виконавчої влади в повсякденні питання ради, що призвело б до втрати часу, необхідного для розробки політичних рішень;

- вимога до виконавчої влади подавати інформацію у формі, яка відповідає сучасним вимогам;

- створення річного календарного плану розробки стратегічних рішень, що допоможе спростити вирішення довготермінових проблем і виконання радою своїх функцій. Наприклад, кошторис поточних витрат, кошторис капіталовкладень, перевірка виконавчих органів, уточнення цілей громади - розгляд усіх цих проблем може відбуватися в установлені терміни;

- стабільної бази для роботи, у тому числі у вигляді робочої площі, центральної картотеки, секретарів, персоналу приймальні; встановлення незмінних годин роботи членів ради;

- зосередження уваги новообраних членів ради на процедурах розв’язання проблем міста, таких як бюджет та оподаткування, планування і визначення мети, діяльність комісій та інших аспектах міського самоврядування;

- проведення регулярних засідань, на які запрошуються головна посадова особа виконавчої влади та керівники управлінь з метою обговорення загальних питань керівництва програмою;

- організація участі громадськості в прийнятті рішень, наприклад, через районні ради або шляхом проведення слухань.

Стратегія має бути реалізована у три етапи, кожний з яких передбачає досягнення відповідних цілей, а саме:

- перший (2013 - 2015 рр.) - призупинення погіршення результативних показників розвитку міст та формування умов для позитивних змін;

- другий (2016 - 2018 рр.) - забезпечення позитивного

мультиплікативного ефекту від підвищення рівня та якості виконання функцій міст;

- третій (2019 рік і надалі) - доведення рівня розвитку міст на теренах України до стандартів високорозвинених країн світу.

Стратегія визначає перспективні напрями розвитку міст, а саме:

- підвищення фінансових можливостей місцевих бюджетів;

- упорядкування взаємовідносин між органами державно управління, органами місцевого самоврядування, бізнесом і територіальною громадою;

- упорядкування земельних відносин;

- поліпшення умов проживання городян;

- підвищення інвестиційної привабливості міст;

- активізувати міжнародне співробітництво;

- забезпечення охорони і поліпшення природного довкілля міст;

- сприяння розвитку туризму та рекреації;

- підтримка розвитку бізнесу.

У результаті реалізації Стратегії будуть забезпечені такі соціальні вигоди для суспільства, як удосконалення сфер зайнятості, соціальної інфраструктури, покращення житлових умов, місць відпочинку, транспортного забезпечення, підтримання архітектурно-художніх, естетичних та культурних цінностей. Економічна ефективність досягається за рахунок-оптимального використання всіх видів ресурсів, шляхом найдоцільнішого розміщення житлової забудови, виробництва, об’єктів культурно-побутового обслуговування.

Стратегія є складовою державної політики у цій сфері, а відтак має сполучити підтримку інновацій зі збереженням соціальної структури громади. Для цього необхідне ефективне співробітництво між усіма рівнями виконавчої влади, міждержавним і приватним секторами.

Варто відзначити, що Стратегія має стати основоположним документом під час розробки та реалізації програм соціально-економічного розвитку окремих міст.

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Під час розробки та реалізації Стратегії слід дотримуватись рекомендацій провідних науковців і практиків; вона закріплює перелік довгострокових дій, які можуть коригуватися по мірі зміни соціально-економічної, політичної та інших ситуації в країні (світі) і зважаючи на результативність здійснюваних заходів; Стратегія складається із семи структурних елементів, кожний з яких орієнтований на позитивний кінцевий результат; вона має бути реалізована у три етапи, кожний з яких передбачає досягнення відповідних цілей; Стратегія визначає основні напрями розвитку міст на перспективу; продовження наукових розвідок за даною проблематикою сприятиме подальшому розвитку міст і, на цій основі, підвищенню рівня та якості життя городян.