3.3. Особливості класифікації товарів для митного оформлення та її вплив на формування стратегії та тактики

43

С. Терещенко Основи митного законодавства України

товарну номенклатуру таким чином, щоб, визначивши загальні принципи її побудови, зберегти за собою, виходячи з інтересів національної економіки, право проводити кодування з урахуванням особливостей вітчизняного виробництва.

З часом ускладнення номенклатури, поява нових видів товарів світової торгівлі, зміна виробничих технологій, а крім того, потреба забезпечення переходу від однієї національної версії товарної номенклатури до іншої спричинили розробку її нової редакції, яку було здійснено у 1978 році. Вона дістала назву Номенклатури Ради митного співробітництва. Але, незважаючи на те, що на неї припадало 75% світової торгівлі, низка країн, у тому числі США, СРСР, Китай та Канада її не прийняли.

Виходячи з потреби товарної номенклатури, яка б відповідала вимогам митних органів, сприяла комерційній діяльності, забезпечувала порівняння національних статистичних даних зовнішньої торгівлі, Рада митного співробітництва у Брюсселі розробила нову товарну номенклатуру — Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС). Перехід на нову систему почався з 1 січня 1988 року. Гармонізована система містить у собі Уніфіковану товарну номенклатуру, Основні правила класифікації товарів та Алфавітний покажчик.

Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності, що є основою системи державних заходів регулювання зовнішньоторговельної політики, розроблено на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої тарифностатистичної номенклатури Європейської економічної співдружності (КНЄЕС).

Товари, що обертаються у світовій торгівлі та класифіковані у Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), поділено на шість рівнів класифікації, де найвищими є 21 розділ, що далі поділяються на 97 груп, 33 підгрупи, 1241 товарну позицію, 3558 підпозицій та 5019 субпозицій.

Основою побудови ТН ЗЕД виступає сукупність різних ознак товарів.

Формування розділів відбувається на підставі походження товару, матеріалу, призначення та хімічного складу. Розподіл розділів за цими ознаками показано на мал. З.4.

44

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

У побудову груп закладено принцип послідовності обробки товарів, починаючи від сировини та напівфабрикатів і аж до готових виробів, що створює умови для застосування товарної номенклатури при укладенні митного тарифу держави.

Побудова товарних позицій та субпозицій базується на застосуванні певних послідовних ознак. Можна виділити чотири основні — ступінь обробки, призначення, матеріал (сировина), з якого виготовлено товар, та його призначення у світовій торгівлі.

Шість основних правил класифікації товарів та примітки до розділів, груп, та подекуди субпозицій, що вважаються невід'ємною частиною ТН ЗЕД, дозволяють однозначно згрупувати товари та визначити обсяги кожної з груп.

Систему кодування товарів у ТН ЗЕД утворено для зручності інформації, її передавання та подальшої обробки на обчислювальних машинах.

Товари кодуються девятизначним кодом ТН ЗЕД, у якому перші дві цифри означають товарну групу, перші чотири — товарну позицію товару, перші шість — код товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ГС), усі девять цифр — товарну субпозицію товару. Таким чином, слід пам'ятати, що 16й розряди відповідають групуванню товарів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товару, 78й відповідають коду товару відповідно до кодифікації товарів Європейської співдружності, 9й розряд передано до національних класифікаторів товарів.

6019 субпозицій

3558 підпо=мгф*

1241 товарна позиція

33 підгрупи

97 груп

21

розділ

Мал.

45

С. Терещенко Основи митного законодавства України

Ознаки формування розділів

За походженням За матеріалом

розділи

vm,xi,xiv,xv За призначенням розділи ІУ.ХІ.ХП, XVI.XXI За хімічним складом розділи

nTvi, vn розділи

ГпГу

Мал. 3.4. Ознаки формування розділів ТН ЗЕД.

Згідно з Конвенцією про ГС країни, що застосовують систему опису товарів, не мають права міняти класифікацію товарів та їх код у межах перших шести знаків. У разі дотримання країнами цього положення, застосування ГС дозволяє проводити детальніший опис товару з застосуванням характеристик, які легко враховуються та фіксуються під час митного оформлення, і зменшують імовірність помилок у класифікації та кодуванні товарів, оскільки документи експортерів та імпортерів мають більш уніфікований характер. Крім того, зовнішньоторговельна статистика, яку укладено згідно з ГС, дозволяє визначити напрямки товарних потоків різних країн та удосконалювати систему статистики зовнішньої торгівлі окремих країн. Загальні основи торговельної статистики (шість знаків згідно з ГС) дозволяють при проведенні тактичного планування та прогнозування, визначити кон'юнктуру можливого ринку, позитивні та негативні аспекти законодавства можливої країнипартнера.

3.3.1. Правила кодування товарів

В умовах ринкової економіки для досягнення певного успіху на зовнішньому ринку треба постійно шукати інформацію стосовно сировини, напівфабрикатів, рекламувати товари вітчизняного виробництва, з'ясовувати цінові показники певного товару на різних ринках. Це складно на внутрішніх ринках, а на зовнішніх і поготів. Система каталогів, що визначає можливості продавців або потреби покупців, переліки потрібних товарів допомагають оцінити

46

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

насиченість певного ринку товарами даного виду та потребують загальної системи опису та кодування товарів.

Два найбільш загальні принципи розрізнення товарів — це матеріал, з якого вироблено товар та функція, яку цей товар виконує.

Крім цих двох основних принципів головне, на чому побудовано ГС, — це диференціація товарів за ступенем їхньої обробки. Примітки до розділів та груп дозволяють обрати товарну позицію за матеріалом, з якого зроблено товар, за функцією, яку він виконує та ступенем його обробки.

З метою уніфікації визначення коду товарів всіма користувачами ГС, розроблено єдину систему основних правил класифікації товарів.

Основні Правила, порядок їх застосування формалізовано представлено на мал. 3.53.8. Автор намагається розділити кожне основне Правило на складові частини, які дозволяють визначити обмеження та основні критерії щодо застосування кожного Правила. Запропоновані блоксхеми, не містять у собі всіх особливостей кожного правила, тому визначаючи код товару, крім них, треба застосовувати самі правила та примітки до розділів та груп ТН ЗЕД.

Основне Правило 1 інтерпретації ТН ЗЕД (мал. 3.5 а) застосовується тоді, коли текст товарної позиції та примітки до розділів і груп не дозволяють однозначно класифікувати товар. Класифікація товару проводиться за матеріалом, з якого його зроблено, за функціями, які він виконує, та за ступенем його обробки. У разі, коли товар можна віднести до більш ніж однієї товарної позиції, слід керуватися відповідними примітками до розділу та групи.

Основне Правило 2 інтерпретації ТН ЗЕД, у залежності від стану утворення товару, розділено на два правила — 2(а) та 2(6) (мал. 3.6). Правило 2(а) стосується некомплект

47

ПРАВИЛО 1

ПРАВИЛО в

3 А С Т О С О

ВУЄТЬСЯ

ЗАСТОСО

ВУЄТЬСЯ

До товарів, якщо текст ТП

та привален до розділів, груп

не дозволяють провести класифікацію

ДЛЯ Проведения КЛІ

товарів у субпо; відповідних ТП

За матеріалом відповідних ТП

Порівняння здійснюються між субпозшцями одного рівня**

За функціями, які виконує товар

Можливо застосування відповідних приміток до розділів та груп

За ступенем обробки товару*

Товари треба класифікувати

у відповідних субпозиціях

згідно з найменуванням товару

А Б

Примітки:

ТП — товарна позиція;

* — за наявності суперечностей при класифікації, слід ураховувати примітки по розділу та груш; ** — «субпозиція одного рівня» — субпозиція з одним дефісом (рівень 1) або субпозиція з двома дефісами (рівень 2)

Мал.

Правило 2 (б)

До сумішей та сполук матеріалів та речовин

ГОТОВІ

у примітках, класифікуються за ПРАВИЛОМ 1

Розширюється ТП матеріалів

або речовин шляхом

включення до ТП їхніх

сумішей або сполук

Правил Іо 2 (а) 3 ПРАВИЛО 2

АСТОСО ВУЄТЬСЯ 1 — До товарів некомплектних або незавершених До товарів незібраних та розібраних ТП комплектного виробу вміщує основні характеристики кошгектного або готового виробу Незібрані або розібрані товари класифікуються у ТП зібраних виробів Поширюється на заготовки L для доробки в Іи/швий витб Некомплектні та незавершені вироби в розібраному або або його частину*

' ВИГЛЯДІ КЛЙСИфІ

куютья як готові вироби**

Розширюється ТП товару, виготовленого з даного матеріалу або речовини, шляхом включення товарів, частково

НИІЧУ^ОЯЛчтиид 3 Ідол

матеріалів або речовин***

Примітки:

ТП — товарна позиція; * — напівфабрикати які не мають характерних форм готових виробів,

не розглядаються як заготовки;

** — нпяібряні та розібрані вироби, які потребують простих збірних операцій. Незібрані комплектуючі, що перевищують кількість виробів, класифікуютья окремо; *** — якщо добавка матеріалу або речовини змінює характер товару, він класифікується за іншою ТП.

Мал. З.в. Застосування Правила 2 інтерпретації ТН ЗЕД.

С. Терещенко Основи митного законодавства України

них або незавершених товарів, а також товарів незібраних та розібраних. Умовно Правило 2(а) можна, на думку автора, поширити на дві групи товарів відповідно до мал. З.6. Товари некомплектні або незавершені класифікуються за ознаками, відповідно до яких товарна позиція комплектного виробу вміщує основні характеристики комплектного або готового виробу або, іншими словами, засвідчує наявність суттєвих ознак такого товару. При цьому, напівфабрикати, що не мають характерних форм готових виробів, не розглядаються як заготовки.

Друга (умовна) підгрупа Правила 2(а) стосується незібраних або зібраних товарів, які мають класифікуватися у товарних позиціях зібраних виробів.

Слід керуватись також тим, що некомплектні та незавершені вироби в розібраному або незібраному вигляді класифікуються як готові вироби.

Правило 2(6) застосовується до товарів, які являють собою суміші або сполуки матеріалів та речовин. Крім того, правило 2(6) застосовується тоді, коли класифікуються товари, не згадувані в даній товарній позиції. Такі товари може бути віднесено до товарних позицій, у яких згадуються частини матеріалів, з яких вироблено даний товар. Правило 2(6) допомагає класифікувати товари, утворені з декількох матеріалів, та розширює товарні позиції матеріалів або речовин шляхом включення до них їх сумішей або сполук. Проводячи класифікацію слід урахувати, що одночасно з розширенням товарної позиції товару, виготовленого з даного матеріалу або речовини шляхом включення товарів, частково виготовлених з цих матеріалів або речовин можливо, що відповідна добавка матеріалу або речовини може змінювати характер товару, внаслідок чого він має класифікуватись в іншій товарній позиції.

Основне Правило 3 інтерпретації ТН ЗЕД (мал. 3.7) допомагає визначитися з товарами, які можна класифікувати за двома або більше товарними позиціями. Крім того,

60

51

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

С. Терещенко Основи митного законодавства України

воно стосується сумішей речовин, об'єднаних в одне ціле таким чином, що кінцевий продукт вважається одним товаром, а також товарів комбінованих, утворених з різних матеріалів та товарів, які входять до наборів роздрібного продажу. Правило 3 містить у собі, згідно з класифікацією (мал. 3.7), Правила 3(а), 3(6) та 3(в).

Правило 3(а) застосовується до товарів, які можна класифікувати за двома або більше товарними позиціями одночасно. Перевага надається тій товарній позиції, яка містить детальніший опис товару та дозволяє чітко його ідентифікувати. Слід зауважити, що у разі, коли товарні позиції рівнозначні (однаково конкретні), треба користуватися правилами 3(6) та 3(в). Це стосується часток матеріалів або речовин, які входять до сумішей або багатокомплектних виробів, та у разі, коли окремі товари набору роздрібного продажу можна віднести до двох або кількох товарних позицій.

Правило 3(6) застосовується у разі класифікації товарів, утворених як суміші, комбінованих, утворених з різних матеріалів або компонентів, та таких, що входять до наборів роздрібного продажу.

Класифікація, у першу чергу, має проводитись за матеріалами або компонентами, які визначають основну характеристику товару, її можуть визначати матеріал, компонент, обсяг, кількість, маса, вартість або роль, яку виконує складовий матеріал або компонент у процесі використання товару.

Правило 3(6) не застосовується до товарів, призначених для промислової переробки та утворених з окремо запакованих частин як у розібраному, так і зібраному вигляді.

Правило 3(в) застосовується до товарів, які не можна класифікувати за Правилами 3(а) та 3(6). У такім разі обирається товарна позиція, що є останньою за нумерацією серед тих, до яких товар може належати однаковою мірою.

Основне Правило 4 інтерпретації ТН ЗЕД (мал. 3.8 а) застосовується до товарів, які не були класифіковані на підставі положень Правил 13, та тоді, коли на перший погляд, товар не може бути класифікований за жодною товарною позицією. У цьому разі він класифікується за товарною позицією, до якої належить товар, найближчий до того, що класифікується. Схожість товарів оцінюється за

52

О

л

ЕІ

о о о

н о

стратегії та тактики виходу на зовнішній ринок вимоги цього документа та особливості його оформлення в різних країнах мають неодмінно враховуватись.

Розглянемо особливості цих документів, що впливають на наявність чи відсутність бар'єрів митнотарифного регулювання країниекспортера.

Пятого червня 1980 року було ухвалено угоду про уніфіковані правила визначення походження товарів з країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій в рамках Загальної системи преференцій, згідно з якою країною походження вважається країна, де товари було вироблено або піддано достатній переробці чи обробці, що дозволило отримати вироби з новими, більш якісними характеристиками.

Згідно з Угодою товарами, повністю виробленими в даній країні, вважаються:

• товари, що повністю вироблені в даній країні;

• корисні копалини, видобуті на її території або на її континентальному шельфі;

• рослинна продукція, вирощена та зібрана в даній країні;

• живі тварини, народжені та вирощені в даній країні;

• продукція, отримана від живих тварин в даній країні;

• продукти мисливського та рибальського господарства, вироблені в даній країні;

• продукти морського рибальства та інші морські продукти, добуті суднами даної країни, а також суднами, зафрахтованими для неї;

55

С. Терещенко Основи? митного законодавства України

продукти, виготовлені на борту плавучих рибзаводів даної країни, а також на борту рибзаводів, зафрахтованих нею;

зібрані в даній країні використані продукти, придатні для відновлювання сировини;

відходи та скрап, отримані в результаті виробничої ді яльності даної країни;

товари, вироблені в даній країні виключно з продук тів, зазначених у попередніх підпунктах.

У разі, коли у виготовленні товару брали участь дві або більше країн, товар, відповідно до вимог критерію достатньої переробки вважається виробленим в одній із зазначених країн, якщо:

товар достатньо перероблювався або оброблявся в да ній країні, а вартість товарів, походженням з інших країн або з невідомої країни, не перевищує 50 відсотків вартості товару, що експортується з даної країни;

товар достатньо перероблювався або оброблявся у де кількох країнах, а вартість товарів, походженням з інших преференційних країн або невідомого походження, не пере вищує 50 відсотків вартості товару, що експортується од нією з цих країн;

товар вироблено в одній з країн, на які поширюється тарифний преференційний режим, а достатньо оброблено або перероблено в інших подібних країнах.

Вартість виготовленого товару, до якого застосовується критерій «достатньої переробки» визначається на підставі вартості цього товару, визначеної в країні виробникаекспортера товару.

Слід зауважити, що критерій «достатньої переробки» загалом, може полягати у виконанні певних правил, таких як зміна товаром після переробки товарної позиції ТН ЗЕД, а також, коли відсоток додатково використаного матеріалу або додана до вартості товару вартість переробки досягає фіксованої межі. Крім цього, можна керуватися переліком виробничих або технологічних процесів, достатніх або недостатніх для того, щоб товар вважався походженням з тієї країни, де ці процеси мали місце.

Суттєво впливає на застосування митнотарифних засобів регулювання щодо імпортованого товару виконання ви

56

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

мбг «безпосередньої закупівлі» та «безпосереднього відвантаження».

Вимоги «безпосередньої закупівлі» полягають у тому, що імпортер уклав угоду купівлі з фірмою, зареєстрованою у країні, що розвивається, та на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Вимоги «безпосереднього відвантаження» полягають у тому, шо товари з країнивиробника мають відвантажуватися безпосередньо до країни, яка надає даному товару тарифні преференції.

Розглянуті три позиції визначення країни походження товару — відображаються в одному документі, який підтверджує експорт товару з країни, якій надано преференційний режим у країні імпорту.

Документом, що посвідчує походження товару з країн, що розвиваються, та на які поширюється тарифний преференційний режим, є сертифікат походження товару за формою «А» ухвалений у рамках Загальної системи преференцій.

Сертифікат за формою «А» видається у країнівиробникові товару та пред'являється митному органу в країні імпорту. Він передбачає, що різниця між фактичною та заявленою у сертифікаті кількістю товару не має перевищувати 5 відсотків. Для товарної партії вартістю менше 5000 американських доларів сертифікат не потрібен, а визначення країни походження проводиться за рахункомфактурою або за товарносупроводжувальними документами даної партії товару.

Особливістю сертифіката за формою «А» є те, що він має видаватись країною експорту, а отримувач мусить бути стороною зовнішньоекономічної угоди та резидентом країни імпорту. Сертифікат має бути заповнений належним чином. Критерії походження товару відображаються у графі 8 та позначаються такими символами:

Р — товар повністю вироблено в країні експорту;

Рк *— товар виготовлено в одній з країн, на яку поширюється тарифний преференційний режим, та оброблено чи перероблено в інших подібних країнах.

У = ••• — товар вироблено в країні експорту з використанням імпортних компонентів походженням з непреференційних країн. При цьому, після літери «У» на місці

57

С. Терещенко Основи митного законодавства України

«...» проставляється відсотковий вміст таких компонентів у загальній вартості експортованого товару на базі ціни ФОБ. Наприклад, якщо У = 52%, це свідчить, що частка імпортованого компоненту перевищує межу 50%. Отже, цей товар не може вважатися товаром, що походить з країни експорту, і застосовувати до нього преференційний режим не можна. Для отримання преференційного режиму відсотковий показник має бути нижче або дорівнювати 50 відсоткам.

Відсутність сертифіката, неможливість його предявлення митному органу або невиконання інших умов, передбачених Угодою, зобовязує імпортера сплатити ввізне мито за максимальними ставками. Питання звільнення від сплати мита або його повернення може розглядатись митним органом тільки за наявності заповненого належним чином сертифіката за формою «А» або в разі усунення інших порушень правил походження. Повернення стягнутого мита можливе тільки в разі предявлення митному органу сертифіката не пізніше, ніж через один рік після ввезення товару. Після цього терміну питання повернення мита не розглядається.

Таким чином, єдиним документом, який посвідчує крашу походження товару, згідно з Угодою про уніфіковані правила визначення походження товарів з країн, що розвиваються відповідним чином оформлений сертифікат за формою «А». Тарифні преференції надаються за наявності такого сертифіката та в разі виконання умов «безпосереднього відвантаження» та «безпосередньої закупівлі».

Особливу увагу слід звернути на те, що на імпортовані товари, стосовно яких порушено хоча б одну з розглянутих вимог, тарифні преференції не поширюються. Під час митного оформлення мито нараховується на загальних підставах.

Країнами колишнього СРСР, з метою митнотарифного регулювання експортноімпортних операцій з товарами, які походять з державучасниць Співдружності незалежних держав та обертаються у зовнішній торгівлі між ними, 24 вересня 1993 року рішенням Ради глав урядів СНД затверджено Правила визначення країни походження товарів.

Згідно з ними, набули чинності такі основні терміни, як країна походження товару, критерій достатньої переробки, повністю вироблені в даній державі товари та інші, що від

58

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

повідають поняттям, закладеним Угодою про уніфіковані правила. Разом з цим, Правила мають певні особливості, які конкретизували деякі положення Угоди. Так, наприклад, у разі спору щодо визначення країни походження, товар вважається достатньо переробленим, якщо сталася зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) за Товарною номенклатурою на рівні будьякого з перших чотирьох знаків.

Стаття 10 Правил визначає, що для «засвідчення походження товару в даній державіучасниці СНД, необхідно подання митним органам країни ввозу деклараціїсертифіката про походження товару».

Сертифікат має містити конкретні відомості про товар, на який його видано, а саме — кількість місць і вид упаковки, опис товару, згідно з яким можна однозначно провести ідентифікацію, вага брутто та нетто. Крім того, зазначається найменування та адреси експортера і імпортера, засоби транспортування і маршрут руху.

За наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у сертифікаті, митні органи можуть звертатись до уповноважених на те організацій країни експорту з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі дані.

Сертифікат походження товару з країн СНД мусить однозначно свідчити походження товару з відповідної країни, що має підтверджуватися письмовою декларацією експортера про відповідність товару критерію походження. Відомості повинні засвідчуватись органом, який видав сертифікат про те, що надані експортером в сертифікаті дані відповідають дійсності. Це сертифікат про походження товару за формою «СТ1», що набув великого значення у зовнішньоторговельних операціях між державамиучасницями СНД.

Наявність сертифіката за формою «СТ1», який засвідчує країну походження товару та виконання умов безпосереднього відвантаження та безпосередньої закупівлі звільняє імпортера від сплати ввізного мита, а для експортера стає гарантією того, що митнотарифні бар'єри країниімпортера мінімально впливатимуть на вартісні показники експортованого товару.

Розглянуті складові тарифного регулювання зовнішньоеокономічної діяльності переконують, що види мита та

69

С. Терещенко Основи митного законодавства України

принципи визначення митної вартості, кодування товарів згідно з ТН ЗЕД, визначення країни походження товару мають ураховуватись при проведенні прогнозування та планування стратегічних та тактичних управлінських рішень. Слід розуміти, що такі комплексні та, на перший погляд, не взаємозалежні категорії, як «митна вартість», «код товару» та правила визначення країни походження є категоріями взаємопов'язаними, які суттєво впливають на застосування митнотарифного законодавства країноюімпортером. Відсутність або недостовірність інформації хоча б по одній з розглянутих категорій може утворити для експортера нездоланні перешкоди у вигляді застосування в країні імпорту повних ставок ввізного мита, а отже, суттєво підвищити вартість експортованого товару та утворити певні ці нові бар'єри щодо реалізації аналогічних або подібних товарів місцевого виробництва.

Висновки.

І. Державне регулювання міжнародної торгівлі виявляється у зовнішньоторговельній політиці держави, спрямованій на стимулювання або обмеження експорту чи імпорту товарів. Митнотарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності посідає в регулюванні міжнародної торгівлі центральне місце.

II. Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впл*иває на обсяги сум нарахованого мита на товари, що е об'єктом експортноімпортних операцій. Комплексність впливу проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару, відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, та країни походження товару, що може суттєво вплинути на застосування окремих ставок мита.

III. Підґрунтям митнотарифного регулювання виступають ставки мита, систематизовані у національних митних тарифах, що поділяються на простий та складний тарифи. Простий митний тариф передбачає для кожного товару одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару або інших обставин. Складний митний тариф може передбачати наявність декількох ставок мита, які застосовуються певною країною, залежно від наявності відповідних економічних угод з країнами походження то

60

Гл. З Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

варів. Складний митний тариф може мати три види ставок автономну, конверційну та преференційну, які можуть застосовуватися до товару, що походить з різних країн.

IV. Види мита можна класифікувати залежно від спосо^ бу стягнення, об'єкта обкладення, характеру застосування, походження, типу або способу нарахування. Незалежно від підходу до систематизації видів мита, головне, щоб класифікація надавала найбільш прозоре уявлення про вплив державної системи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на вартість експортованого товару на внутрішньому споживчому ринку.

V. Митна вартість товару є підґрунтям для визначення сум мита в експортноімпортних операціях та являє собою ціну реально сплачену або ту, що підлягає сплаті за товар у разі його продажу в країну імпорту. Разом з цим має бути необмежений перехід права власності на товар до імпортера. Ціна ж залежить тільки від якісних та кількісних характеристик товару за умови, що частина прибутку, у тому чи іншому вигляді, не повертається імпортером експортерові, а експортер та імпортер не є взаємозалежними особами.

VI. Національні методи визначення митної вартості товару, що є об'єктом експортноімпортної операції, мають базуватись на Кодексі про митну вартість ГАТТ, який пе^ редбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару, а у разі відсутності інформації про таку ціну, шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва» вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. В такому разі використовувати для розрахунків як базові ціни внутрішнього національного ринку забороняється.

VII. Оцінка митної вартості товару вельми складна процедура, але має бути взята до уваги при розробці планів та прогнозів експортної спрямованості. Митна вартість залежить від можливого застосування одного з методів її визначення країни імпорту, вартості додаткових витрат покупця на комісійні, брокерські послуги, пакування та інше, фізичних та якісних характеристик товару, репутації його на ринку, правильності визначення країни походження то

'

81

С. Терещенко Основи митного законодавства України

VIII. Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності розроблено на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та Комбінованої тарифностатистичної номенклатури Європейської економічної співдружності, що дозволяє проводити більш детальний опис товару із застосуванням характеристик, які легко врахувати та зафіксувати при митному оформленні, зменшити ймовірність помилок у класифікації та кодуванні товарів оскільки документи експортерів та імпортерів мають більш уніфікований характер.

IX. Шість основних Правил інтерпретації ТН ЗЕД, примітки до розділів та груп ТН ЗЕД дозволяють однозначно класифікувати товар, а наведена формалізація Правил, яка е загальноприйнятою, дозволить визначити яке саме з них слід застосовувати.

X. Єдиний підхід різних держав до кодування товарів та застосування основних Правил у зовнішньоторговельних стосунках, дозволяє використовувати як вхідну інформацію, в разі планування експортної стратегії, ставки митного тарифу іноземних держав, переліки товарів, що підлягають ліцензуванню та квотуванню, визначатися з переліком нетарифних обмежень, що можуть застосовуватись у країні імпорту до тих чи інших товарів.

XI. Визначення країни походження товару, що суттєво впливає на застосування ставок мита, грунтується на трьох складових: визначенні країнивиробника товару, безпосередній закупівлі та безпосередньому відвантаженні, що відображається у сертифікаті походження товару, який супроводжує кожну товарну партію, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції.