Стаття 1. Законодавство України з питань державної митної справи.

1. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу й інших законодавчих актів.

2. Відносини, пов’язані з справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, По­датковим кодексом України й іншими законами України з питань оподаткування.

3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими за­конами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Дана стаття розкриває поняття митного законодавства України, що складається з Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Законодавство України з питань державної митної справи - сукупність чинних в Україні норма­тивно-правових актів з питань регулювання державної митної справи.

Під нормативно-правовим актом слід розуміти виражені в письмовій формі рішення компетент­них державних органів, в яких містяться норми права. Це акти правотворчості, за допомогою яких встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми. За юридичною силою нормативно- правові акти поділяються на законодавчі та підзаконні.

Закон - це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України), який регулює найбільш важливі питання суспільного життя, встановлює права і обов’язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається з додержанням особливої законодавчої процедури. В свою чергу закони України діляться на спеціальні, тобто ті, що займають центральне місце в механізмі правового регулювання митних відносин, зачіпають всі основні правові питання, що виникають у ми­тній практиці України.

Конституція України - це Основний Закон України. Вона прийнята вищим представницьким ор­ганом державної влади - Верховною Радою України, що є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути прийнятий, якщо за ньо­го проголосує не менше двох третин конституційного складу Верховної Ради України. Конституція України виражає суверенітет і волю українського народу, громадян України всіх національностей.

Конституція України - це нормативно-правовий акт, що володіє найвищою юридичною чинніс­тю. Закони й інші нормативно-правові акти застосовуються на основі Конституції України й повинні їй відповідати. Таким чином, Конституція України є основою чинного законодавства української держави. Її норми перебувають у центрі системи права, забезпечують єдність і несуперечність норм права, закріплених у різних нормативно-правових актах.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Конституція України гарантує можливість зве­рнутися в суд для захисту конституційних прав і воль людини й громадянина, використовуючи для цього як юридичну підставу винятково Конституцію України.

Конституція України - нормативно-правовий акт, що закріплює не тільки норми, але й принципи права. Нормативні встановлення Основного Закону України мають не тільки регулятивний, але й установчий, програмний, політичний характер, що свідчить про те, що Конституцію України також необхідно розглядати й як політико-правовий акт-документ.

До законодавчих актів з питань митної справи відноситься Митний кодекс як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, які містять положення з питань митної справи.

Митний кодекс України - кодифікований нормативно-правовий акт, який забезпечує детальне правове регулювання суспільних відносин у сфері державної митної справи: процедури декларування митної вартості товарів та контролю з боку митних органів за правильністю її визначення; строків і порядку тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого корис­тування на митну територію України; порядку переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях; окремих питань, пов’язаних з притягненням до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Митний кодекс України складається з 21 розділу, 83 глав, 590 статей, прикінцевих та перехідних положень, що повною мірою відображають зміст митної галузі.

Податковий кодекс України - кодифікований закон України, який регулює відносини, що вини­кають у сфері справляння податків і зборів. У Податковому кодексі вперше в Україні здійснено об’єднання в одному нормативно-правовому акті норм права, якими врегульовано відносини в сфері оподаткування.

Податковий кодекс України, зокрема, визначає:

- вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування;

- платників податків і зборів, їхні права та обов’язки;

- компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здій­снення податкового контролю;

- відповідальність за порушення податкового законодавства.

Міжнародний договір - це угода між двома й більше державами або іншими суб’єктами міжна­родного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права й обов’язки.

Міжнародний договір - основне й головне джерело міжнародного права (це відбито в Уставі ООН і в Статуті Міжнародного Суду ООН).

Ратифіковані міжнародні договори України - складова частина національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Міжнародний договір - родове поняття, що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування: договір, угода, конвенція, пакт, декларація, протокол і т. п., але мають однакову юри­дичну чинність.

За сферою розповсюдження міжнародні договори в галузі митної справи можуть бути універса­льними, регіональними, двосторонніми. Наприклад, Міжнародна конвенція про регулювання митних процедур (Кіотська конвенція, 1973 р., у зміненій редакції 1999 р.) є універсальним міжнародним до­говором, Основи митних законодавств держав-учасниць СНД (1995 р.) - регіональним міжнародним договором, а Угода між урядом Російської Федерації і урядом Румунії про співробітництво і взаємну допомогу в митних справах (від 13 листопада 2003 року) є міжнародним двостороннім договором.

Практика застосування положень статті 1 Митного кодексу України щодо пріоритетності норм міжнародного законодавства відображена в листі Міністерства фінансів України (від 12.11.2012 р.

Таким чином, згідно з українським законодавством виконання міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачає його пріоритет над національним законом та іншими актами законодавства, крім Конституції України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно державні органи або органи місцевого самоврядування не мають права виключати своїми актами зобов’язання, що містяться в таких договорах. З дати набуття для України чинності міжнаро­дним договором не повинні застосовуватися норми внутрішньодержавного законодавства, що йому суперечать. Застосування у внутрішньому правопорядку норм міжнародних договорів не може ні су­перечити Конституції України, ні доповнювати її (крім випадків, коли Конституція надає таку мож­ливість), ні виключати будь-які положення. У ч. 2 ст. 9 Конституції України зазначено, що «укладен­ня міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливо лише після внесення відпо­відних змін до Конституції України...». Таким чином, норма цієї статті спрямована у майбутнє і ви­ключає можливість укладення міжнародних договорів, що суперечать Конституції України.