Стаття 5. Державна митна політика

1. Державна митна політика - це система принципів і напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів і забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої тор­гівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової еко­номіки.

Державна економічна політика - це сукупність форм, методів, принципів та інструментів, за до­помогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з ме­тою створення належних умов для функціонування ринку та вирішення соціально-економічних про­блем суспільства. Реалізація державної економічної політики - це безперервний, динамічний процес досягнення поставлених цілей, в якому беруть участь різні органи державної влади й інститути гро­мадянського суспільства. Реалізація починається відразу ж після схвалення і легітимації державної економічної політики або окремої програми і є основним видом діяльності органів державної влади^[5].

Складовою частиною державної економічної політики є державна митна політика. Митна політи­ка є одним із дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, насампе­ред - захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні рин­ки. Поняття національних інтересів та національної безпеки в такому випадку є тією головною кате­горією, за якою можливе визначення ефективності й актуальності державного впливу на сферу зов­нішньоекономічних відносин. Саме в цьому, на думку окремих дослідників, полягає відмінність між економічною політикою держави та економічною функцією держави^[6].

Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективно­го функціонування митних кордонів і забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави в зовнішньоекономічній сфері.

Функції митної політики - призначення й сукупність обов’язків по відношенню до держави. До основних функцій належать^[7]:

- Фіскальна функція митної політики полягає в наповненні державного бюджету за рахунок стя­гнення мита, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів під час пере­міщення через митний кордон.

- Економіко-регуляторна функція передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та неекономічного (адміністра­тивного) характеру для регулювання останніх з метою забезпечення національних інтересів та інтере­сів національних товаровиробників, створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики у сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов’язань держави.

- Захисну функцію іноді ще називають «правоохоронною», але вона як функція державної полі­тики має дещо ширше значення, ніж просто правоохоронна діяльність держави. Ця функція спрямо­вана в першу чергу на захист держави від зовнішніх та внутрішніх загроз і в широкому розумінні включає: забезпечення національної безпеки держави, підтримання міжнародної безпеки, громадсь­кого порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, ефективну боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, захист прав інтелектуальної власності, сприяння антимонопольній політиці, сприяння забезпеченню еколо­гічної безпеки, здійснення заходів антикорупційного характеру, забезпечення судово-експертної дія­льності, апеляційної роботи, збереження історико-культурного надбання, сприяння боротьбі з міжна­родним тероризмом, злочинністю тощо.

- Контрольно-організаційна функція - це формування умов і порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон та їх практична реалізація шляхом проведення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів, тобто перевірки законності їх пере­міщення через митний кордон, а також видачі дозвільних документів на право займатися декларуван­ням товарів, відкриття й експлуатації митних складів, розміщення суб’єктів у пунктах пропуску, на право виконувати діяльність митного перевізника; погодження на відкриття вантажних митних ком­плексів; ефективного використання заходів класифікаційного та верифікаційного контролю; здійс­нення експертних досліджень, внесення до реєстру об’єктів інтелектуальної власності; узгодження місця прибуття транспортних засобів; видачі свідоцтва про відповідність інфраструктури СЕЗ, свідо­цтва про внесення в реєстр суб’єктів СЕЗ; затвердження переліку документів, що подаються під час митного оформлення; визначення підприємств, яким надано режим сприяння при митному оформ­ленні, запровадження механізмів попередньо-визначального та постінспекційного контролю тощо.

- Інформаційно-статистична функція - важлива складова для координування напрямків розвитку митних органів.

- Міжнародно-політична функція полягає в забезпеченні міжнародно-інтеграційного процесу, здійсненні міжнародно-правових заходів розвитку міжнародного митного співробітництва, залученні організаційної та фінансової допомоги для розвитку митної справи. Невтручання митних органів у внутрішньодержавні політичні процеси сприяє стабілізації політичної ситуації в країні.

Основними історичними формами митної політики є:

- політика державного протекціонізму;

- політика вільної торгівлі (лібералізація).

Зміст протекціоністської політики полягає в створенні умов для розвитку національної економіки шляхом штучного обмеження конкуренції з боку інших держав та допомозі національним виробни­кам в освоєнні закордонних ринків збуту, використовуючи зовнішньополітичні позиції держави та державну підтримку експорту.

Політика протекціонізму передбачає завищені ставки ввізного мита, застосування нетарифних, адміністративно-правових обмежень або повної заборони щодо імпорту певних видів товарів, держа­вне субсидування, кредитування, надання податкових пільг національним виробникам-експортерам.

Цей вид митної політики був першим, що сформувався в рамках регулятивної функції і був запо­чаткований Великобританією приблизно з середини XVII ст. для регулювання відносин метрополії з її колоніями. Подібні дії (зобов’язання купувати лише англійські товари, використовувати для пере­возок англійські судна) ґрунтувалися на тодішньому зовнішньополітичному положенні держави, за­лежності колоній і обумовлювалися станом розвитку виробничих сил.

Однак будь-які заходи щодо обмеження іноземної конкуренції, як правило, викликають адекват­ну реакцію з боку інших держав, що призводило до великої кількості так званих «торговельних війн» - введення державами все нових та нових тарифних і нетарифних обмежень одна одній, що в кінце­вому результаті негативно позначалося на стані міжнародної торгівлі взагалі.

На сьогоднішній день політика державного протекціонізму суперечить міжнародно-правовим ак­там з питань торгівлі та митного регулювання і в своєму чистому вигляді майже не зустрічається, по­ступившись місцем політиці вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі в своєму ідеальному варіанті ґрунтується на чотирьох базових свобо­дах, вільному русі: товарів, послуг, капіталів, людей.

Що зокрема передбачає створення рівних умов для національних й іноземних товарів, зменшення ставок імпортного мита та ліквідацію нетарифних обмежень тощо.

Дійсно, митна політика держави на сучасному етапі починає посідати особливе місце, оскільки саме вона часто стає найбільш перспективним та ефективним засобом непрямого регулювання еко­номіки зі сторони держави. Використання економічного інструментарію митної політики - митний тариф, податки, митні збори й інші види платежу - дозволяють впливати на зовнішньоекономічну ді­яльність непрямим способом. Використовуючи цей інструментарій, держава впливає на інтереси суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та, відповідно, на їхню поведінку, зберігаючи повну опе­раційну самостійність, яка відповідає природі ринкових відносин^[8].