Стаття 363. Діяльність органів доходів і зборів з оцінки та управління ризиками.

1. Діяльність органів доходів і зборів з оцінки та управління ризиками полягає у виконанні таких завдань:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками органів доходів і зборів;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних тех­нологій, що включають систематичне:

а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;

б) визначення областей ризику;

в) визначення критеріїв із заданими наперед параметрами, використання яких дає можли­вість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик (індикаторів ризику);

г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх прояв­лення;

3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням:

а) результатів аналізу та оцінки ризиків;

б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланова­них заходів;

4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками, що включає:

а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;

б) збір, оброблення та аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригу­вання та вдосконалення системи управління ризиками.

2. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управ­ління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує форму­вання та реалізує державну податкову і митну політику.

3. Система управління ризиками передбачає застосування випадкового відбору.

4. Якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються підпри­ємством через митний кордон України, у 25 і більше відсотках випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управління ри­зиками, що спричинило затримку митного оформлення понад 4 робочі години, і при цьому фа­ктів порушення митних правил виявлено не було, це підприємство має право знати причини та підстави застосування до зазначених товарів, транспортних засобів відповідних форм митного контролю.

У чинній редакції Митного кодексу відображено вимоги Кіотської конвенції (про спрощення та гармонізацію митних процедур) щодо використання системи управління ризиками при здійсненні митного контролю.

Зокрема, стаття 320 «Вибірковість митного контролю» визначає, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжна­родних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками.

У попередній редакції Митного кодексу відповідні норми були відсутні.

Активні роботи з організації застосування системи управління ризиками ведуться ще з 2005 року, що було зумовлено зокрема вимогами Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур і завданнями Кабінету Міністрів України по впровадженню митного контролю, заснованого на аналізі ризиків.

У 2005-2006 роках напрацьовано першу нормативно-правову базу щодо управління ризиками.

Очевидно, що на разі у більшості посадових осіб органів доходів і зборів система управління ри­зиками асоціюється з АСАУР - модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, який упроваджений з 2007 року і застосовується при оформленні МД.

Безперечно, це одна з важливих складових системи управління ризиками. Однак далеко не єдина.

У контексті здійснення митного контролю ризик для органів доходів і зборів - це ймовірність не­дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 361 нової редакції Митного кодексу визначено поняття «управління ризиками» - це ро­бота органів доходів і зборів з:

- аналізу ризиків,

- виявлення та оцінки ризиків,

- розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків,

- оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, що підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Статтею 362 визначено поняття аналізу ризику - це систематичне використання органами дохо­дів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх іденти­фікації й оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Саме на результатах проведення аналізу ризику базуються подальші дії з оцінки ризиків та вжит­тя заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків.

Тому ключовою задачею для органів доходів і зборів є налагодження дієвого робочого процесу з аналітичної роботи по різних напрямках контролю, оптимального залучення до цього наявних джерел інформації та трудових ресурсів.

Діяльність органів доходів і зборів з оцінки та управління ризиками, відповідно до частини 1 статті 363, полягає у виконанні таких завдань:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками органів доходів і зборів;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій;

3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками;

4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками.

Формування інформаційної бази даних системи управління ризиками органів доходів і зборів по­лягає, зокрема, у накопиченні органів доходів і зборів інформації про потенційні та виявлені ризики у митній сфері, про вжиті заходи з управління ризиками тощо. Накопичена таким чином інформація використовується органами доходів і зборів під час здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій. За результатами аналізу, виявлення та оцін­ки ризиків визначаються ризики, що потребують розроблення і реалізації практичних заходів з управління ризиками. Результати виконання заходів з управління ризиками аналізуються та коригу­ються з метою підвищення їх ефективності.

Використання методів управління ризиками передбачає організацію процесу управління ризиками.

Статтею 363 Митного кодексу передбачено, що порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконав­чої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно зі світовою практикою, відображеною у Посібнику з управління ризиками Всесвітньої ми­тної організації, управління ризиками в органах доходів і зборів здійснюється на стратегічному, так­тичному та оперативному рівнях, причому процес управління ризиками може застосовуватися одно­часно для всіх рівнів.

При стратегічному управлінні ризиками, шляхом вивчення комплексної інформації, органи дохо­дів і зборів можуть визначити області ризику, відокремити найменш значимі й проводити втручання тільки в ті області, де підтверджені досвідом висновки вказують, що таке втручання необхідно. Тобто на стратегічному рівні управління ризиками, за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків, визначаються пріоритетні напрямки реалізації заходів з управління ризиками Області ризиків можуть включати: соціальні питання (боротьба з контрабандою наркотиків тощо); заборони й обмеження що­до імпорту/експорту; заходи, необхідні для захисту здоров’я й навколишнього середовища; заходи з питань захисту прав інтелектуальної власності, контролю правильності застосування пільг, нараху­вання митних платежів тощо.

На тактичному рівні управління ризиками, за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків, розробляються заходи з управління ризиками. Щодо інструментів, за допомогою яких здійснюється управління ризиками, то світова практика передбачає визначення індикаторів ризику, профілів ризи­ку, застосування випадкового відбору та ін. Тактичне управління ризиками також представляє собою визначення рівня контролю, необхідного для ефективного вирішення питань, пов’язаних з оціненим ризиком. Прикладом цього може служити визначення способу ефективного використання обмежених кадрових ресурсів та устаткування. Використовуючи даний підхід, органи доходів і зборів застосо­вують вибірковий контроль, перевіряючи тільки переміщення, які представляють, за результатами оцінки ризику, найбільший ризик.

Під індикаторами ризику розуміють критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик (визначення наведене у частині першій статті 363 Митного кодексу).

Під профілем ризику розуміють сукупність відомостей про області, індикатори ризику та заходи, необхідні для запобігання або мінімізації ризиків.

Важливим інструментом для ефективного управління ризиками є використання інформації про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань державної митної справи, а також інформації про товари, що можуть бути об’єктом правопорушення, яка створена органами доходів і зборів самостійно за результатами здійснення ана­літичної роботи або отримана органами доходів і зборів.

Чіткі інструкції посадовим особам органів доходів і зборів щодо особливостей та порядку оцінки ризику при здійсненні митного контролю за певним напрямком (контролю правильності класифікації, митної вартості, походження тощо), також можна назвати інструментами реалізації заходів з управ­ління ризиками.

На оперативному рівні управління ризиками для визначення форм та обсягу митного контролю у конкретних випадках переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України за­стосовуються інструменти з управління ризиками. Саме на цьому рівні здійснюється контроль з за­стосуванням системи управління ризиками у контексті статті 337 Митного кодексу, тобто оцінка ри­зику шляхом аналізу (в тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпе­чення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Система управління ризиками, відповідно до частини 3 статті 363, передбачає застосування ви­падкового відбору. Доцільність застосування випадкового відбору зумовлена тим, що важливо під­тримувати елемент несподіванки при визначенні форм та обсягу контролю, оскільки підприємства, що перебувають у постійному контакті з органами доходів і зборів, можуть знати про індикатори ри­зику, методи профілювання ризиків. Застосування випадкового відбору служить також засобом вияв­лення інших видів ризиків, засобом моніторингу або оцінки їх значимості.

Всі наведені інструменти повинні реалізуватися із максимальним застосуванням інформаційних технологій, де це можливо. Разом з цим слід зазначити, що контроль із застосуванням системи управ­ління ризиками не завжди може бути реалізований автоматизованим способом. Прикладами можуть бути випадки, коли частина відомостей, необхідна для оцінки ризику, відсутня в електронному ви­гляді в органів доходів і зборів або подається у вигляді, непридатному для автоматизованої оцінки ризику, або коли для оцінки ризику необхідно візуально проаналізувати певні характеристики пода­них документів (відповідність підпису на дозвільному документі наданим зразкам, сліди виправлень на документі тощо).

Відповідно до частини 4 статті 363, підприємство має право знати причини та підстави застосу­вання до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються цим підприєм­ством через митний кордон України, відповідних форм митного контролю, у разі, якщо товари, транспортні засоби у 25 і більше відсотках випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управління ризиками, що спричинило затримку митного оформлення понад 4 робочі години, і при цьому фактів порушення митних правил виявлено не було.

Слід зазначити, що така норма допоможе налагодити діалог з підприємницькою спільнотою що­до розуміння цілей та принципів застосування методів управління ризиками, підвищення ефективно­сті їх застосування.