1.1. Характеристика управлінського рішення

Основні напрямки розробки управлінських рішень визначено і теоретично обгрунтувано у багатьох роботах зарубіжних та вітчизняних авторів [2,3,4, 5,6, 7,8,9,10,11,12, 13]. Блоксхему будьякого управлінського рішення, в тому числі і такого, що обґрунтовує стратегію експорту, представлено на мал. 1.1.

< У*| Планування 1 »j Організація н a ——————

Мотивація | * •Н Контроль — г5 ——

Рвяултлч Іти 1 котрої DO Мал. 1.1. Блоксхема процесу управління. 16

Гл. 1 Загальна характеристика управлінського рішення

Завершені блоки 15 — це, так звані, управлінські функції, кожна з яких являє процес утворений із ланцюжка взаємопов'язаних дій.

На думку автора, в наведених у багатьох підручниках схемах відсутня рушійна сила самого процесу управління — ПРОБЛЕМА, яку слід вирішувати на всіх етапах організації управління. Формулювання проблеми у — це поштовх до пошуку нових управлінських рішень, оскільки проблема являє собою функцію, яка залежить від багатьох факторів і, зокрема, від фактора часу та окремих мінливих показників, що в певній сукупності впливають на формулювання кінцевої мети будьякої стратегії, в тому числі експортної.

Виходячи з викладеного, функцію у можна визначити таким чином:

у =f(t,al...ai),

де t — час;

щ — мінливий ій показник (чинник).

У [5, 8, 14], виходячи з аналізу стратегії конкуренції, розглянуто п'ять чинників, які впливають на процес формування стратегії та дозволяють спрямовувати діяльність або політику організації на досягнення певної мети,

впливають при стратегічному плануванні на формулювання самої проблеми, що потребує вирішення.

• вплив постачальників сировини;

• вплив покупців певної продукції;

• загроза виробництва замінників певної продукції;

• загроза виходу на ринок збуту нових підприємств;

• суперництво (конкуренція) на ринку між існуючими підприємствами.

Таким чином, при висвітленні проблеми слід, у першу чергу, оцінити ці чинники аі,..., а5, які суттєво впливають на формування вхідних даних стратегії експорту будьякого підприємства або країни в цілому. Розгляд можливих показників такої функції, як проблема, дозволяє визначити напрямок стратегічного дослідження.

Функція планування (блокі.мал. 1.1) передує рішенню про те, якою має бути стратегія експорту, але разом з тим мусить передбачати:

17

19

С. Терещенко Основи митного законодавства України

• оцінку стану підприємства на момент ухвалення рішення про розробку стратегії;

• напрямок просування підприємства на зовнішній ринок з урахуванням чинників функції у = f(t,al...al);

• методи досягнення мети стратегії.

Слід зауважити, що планування — це не одноразова акція, а безперервний ланцюг дій, пов'язаних з постійною невизначеністю майбутнього та необхідністю своєчасного реагування на вплив мінливих факторів зовнішнього ринку.

Функція організації (блок 2, мал. 1.1) — це основа, яка служить для реалізації та досягнення мети стратегії експорту. Елементами організації є конкретні завдання виконавцям та менеджерам (управлінцям), які мають певні повноваження щодо розробки планів та їх реалізації.

Разом з тим, одним з головних завдань керівництва підприємства є підбір компетентних та досвідчених спеціалістів, які обов'язково, у повному обсязі виконають завдання, що стосуються розробки планів та, з урахуванням показників функції контролю, забезпечать їх виконання.

Завдання функції мотивації (блок 3, мал. 1.1) полягає в тому, щоб управлінський апарат розробляв стратегію експорту у відповідності до делегованих повноважень та орієнтувався на кінцеву мету загальної стратегії з урахуванням власних потреб.

Функція контролю (блок 4, мал. 1.1) — це процес, що забезпечує досягнення мети стратегії експорту, оскільки результати виконання цієї функції мають надходити повсякчасно та враховуватися при плануванні. Постійне застосування результатів обчислення показників функції контролю (блок 5, мал. 1.1) дозволяє коригувати виконання функцій управління та, крім того, як зазначалося, оперативно реагувати на вплив факторів функції у.

Будьяку складову частину процесу управління слід розглядати та формувати як пакет певних альтернативних варіантів дій на кожному етапі управління стратегією. Тому блоксхему (мал. 1.1) з урахуванням наявності альтернативних варіантів на різних етапах можна представити таким чином (мал. 1.2).

18

І

Гл. 1 Загальна характеристика управлінського рішення

Гл. 1 Загальна характеристика управлінського рішення

С. Терещенко Основи митної справи в Україні

Отже, і сама проблема, що потребує вирішення, і кожна складова частина процесу управління, направленого на її розв'язання, являють собою багатомірний процес, який залежить від певних мінливих чинників.

Вирішення проблем управління стратегією експорту — це безперервний за часом процес, залежний як від зовнішніх факторів, так і факторів, що існують або виникають у процесі розробки та управління стратегією. До того ж кожний з окремих блоків схеми процесу управління теж можна уявити як певний процес, що має всі основні складові процесу управління, але навантаження на нього суттєво менше, ніж у загальному процесі управління.

Аналіз помилок суб'єктів ЗЕД, які врештірешт призвели до втрати головного — прибутку від експортної операції, свідчить, що найголовніша з них — це опрацювання та ухвалення рішення тільки за одним з можливих варіантів організації та проведення експортних операцій. Помилок припускаються, обираючи характер (вид) конкретної угоди, цінової політики, проводячи розрахунки за угодою, а найголовніше — не беруть до уваги особливості національного законодавства, що регулює укладення угод та здійснення експортних зовнішньоекономічних операцій.

Уникнути помилок на всіх етапах управління процесами експортної стратегії та тактики допоможе розгляд можливої сукупності дій на всіх етапах управління (мал.

Оскільки рішення обирається на майбутнє, будьяке рішення — це прогнозування, яке передбачає розробку найдоцільнішого, об'єктивно та науково обгрунтованого, ймовірного за впливом на нього різних чинників, напрямку руху до кінцевої мети.

Прогнози експортної стратегії та тактики можна поділити на короткострокові (на 12 роки), середньострокові (на 5 років) та довгострокові (1020 років). Виходячи з термінів прогнозування, взаємозалежність прогнозів можна представити таким чином (мал. 1.3).

Взаємозалежність термінів прогнозування виявляється в тому> що отримані в разі проведення короткострокового прогнозування показники, можна перевірити тільки після

20

Мал. 1.3. Взаємозалежність прогнозів (ДП, СП, КП — довгостроковий, середньостроковий та короткостроковий прогнози).

реалізації обраних тактичних дій, які є складовими стратегії.

Середньострокове прогнозування вже більш мінливе, оскільки залежить від часового інтервалу та показників, що склалися на етапі реалізації тактичних дій. Довгострокове прогнозування за терміном може поглинати тричотири середньострокових та визначати лише тенденцію та основний напрямок стратегічного планування.

Таким чином, планування та прогнозування експортної стратегії та тактики має полягати у визначенні рушійної сили цього процесу — проблеми, що дає поштовх до пошуку шляхів виходу на зовнішні торгові ринки. Крім зазначених чинників, що впливають на окреслення поля проблеми, суттєве значення має вплив митного законодавства країн експорту та імпорту. Ці чинники, які загалом можна поділити на засоби та методи тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, утворюють систему бар'єрів країн експорту та імпорту, яку слід розглядати комплексно та у взаємозв'язку з системами валютного контролю та валютного регулювання країн, що торгують, внутрішньою системою оподаткування товарів, що є об'єктом експортноімпортних операцій тощо.

Відомо, що система управління зовнішньоекономічною діяльністю потребує певної атестації, яка полягає у перевірці управлінських рішень ухвалених сьогодні на майбутнє. Розглянемо особливості атестації методів прогнозування.