1.2. Особливості атестації методів прогнозування
Основний недолік, якого, на думку автора, припускаються розглядаючи ці методи у літературі — відсутність рекомендацій щодо того, як підвищити вірогідність прогнозів, отриманих будьяким методом.
Відомо, що застосування методу експертних оцінок передбачає прогнозування групою експертів, які, у залежності від досвіду кожного з них, мусять мати певні вагові коефіцієнти, з урахуванням яких буде проведено остаточну обробку даних прогнозування.
Основна проблема при застосуванні методу експертних оцінок полягає в розподілі вагових коефіцієнтів між експертами. Можливу схему атестування експертів представлено на мал. 1.4.У час Т2, коли потрібно одержати прогноз параметра Q в залежності від часу на момент Т3> запрошується група експертів у кількості п. Для проведення атестування замовником видаються чинники, які вже існували на момент ТІ,
для прогнозування поведінки параметра Q на момент часу Т2. Експерти відпрацьовують їх та, на підставі власного досвіду, прогнозують поведінку параметра Q на момент часу Т2. В результаті роботи п експертів отримується п підкривих, які розташовуються на відрізку часу Г2ТІ, та мають
ті гз гз f кількісні значення Мал. 1.4. Схема атестування експертів. gi,..., gn параметра
22
Гл. 1 Загальна характеристика управлінського рішення
Q на момент часу Т3. Обробка прогнозованих значень поведінки параметра Q за методами математичної статистики дозволить надати кожному експерту певні вагові коефіцієнти, які надалі можуть застосовуватися в разі обробки результатів прогнозування цих експертів на відрізку часу Т%—Т2.
Застосування методу екстраполяції передбачає, в першу чергу, вибір відрізку часу, стосовно якого проводитиметься прогнозування.
Слід враховувати, що в разі проведення короткострокових прогнозів певних експортних тактичних дій найдоцільніше керуватися термінами повернення валютної виручки за проведену експортну операцію з урахуванням терміну повернення валютної виручки країни імпортера та особливостями законодавчого регулювання валютних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності обох країн.
Крім того, треба оцінити можливий вплив на прибутковість експортних операцій сукупності факторів функції у =f(t,al...arl), яка має враховувати чинники, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність країн експортера та імпортера. У загальному плані, для розподілу впливу законодавчих визначених чинників двох країн, функція у може бути представлена у такому вигляді:y=f(t,a1...an;bl...bn),
де t — час;
пі — мінливий ій чинник країни експортера;
bn — мінливий nй чинник країни імпортера;
і, п — кількість чинників країн експортера та імпортера, які впливають на проведення зовнішньоторговельної операції, відповідно.
Середньострокове прогнозування, особливо в країнах з перехідним станом економіки, слід застосовувати тільки в найстійкіших щодо впливу часу, напрямках зовнішньоекономічної діяльності. Такими напрямками можуть бути кооперація, інвестування, лізинг.
Довгострокове прогнозування — найбільш мінливе, вірогідність його у числових показниках мала, у зв'язку з цим вибір терміну прогнозування майже не впливає на кінцеві прогнозовані показники.
Загалом, застосування методу екстраполяції можна трактувати таким чином.
23
С. Терещенко Основи митного законодавства України
Гл. 1 Загальна характеристика управлінського рішення
На малюнку >1.5 представлено поведінку показника Р (наприклад, прибуток підприємства від зовнішньоекономічної діяльності) в залежності від часу Т.
У момент ТІ, коли показник Р набув значення Рг, слід провести прогнозування показника на момент часу Т2. Із застосуванням апарату математичної статистики можна обчислити прогнозоване значення PZ У момент Т2, але вірогідність цього значення буде тим більшою, чим менший інтервал часу Т2Тг.
Методи екстраполяції базуються на статистичному спостереженні динаміки певного чинника, визначенні тенденції його розвитку та продовженні цієї тенденції на майбутній період.
Методи регресійного аналізу застосовуються переважно для середньострокового та довгострокового прогнозування показників, які мають складну, багатофакторну залежність, та визначають залежність певного показника від декількох мінливих чинників.
При прогнозуванні з застосуванням методів економікоматематичвого моделювання слід визначити, які саме економічні показники та математичні формули, що описують поведінку цих показників у залежності від існуючих зовнішніх та внутрішніх чинників, можуть застосовуватися.
Р1
І
І
П Т2 Т Мал.1.5.
Застосування методу екстраполяції.24
Один із варіантів застосування економікоматематичного моделювання викладено у [15], де подано опис моделі накопичення в результаті комерційної діяльності. Для моделювання обрано формулу накопичення, до складу якої як мінливі чинники входять ціни закупівлі та продажу товару, кількість обігових коштів, термін цик
лу купівліпродажу, норми накопичення, податків та процентів за кредит. Окрім формульного опису, можна застосовувати матричні моделі.
Розглянуті методи прогнозування стратегічних рішень у зовнішньоекономічній діяльності не виключають один одного, оскільки обчислення прогнозів різними методами із застосуванням фіксованого пакета кінцевих показників стратегії, суттєво підвищує імовірність ухваленого рішення або дає вагомі підстави для його відхилення.
Таким чином, розглянутий підхід до ухвалення управлінських рішень при плануванні стратегічних та тактичних рішень має базуватися на розробці альтернативних варіантів на кожному етапі планування, а вибір одного з варіантів має проводитися із застосуванням хоча б одного з методів прогнозування.
Застосування сукупності різних методів прогнозування кінцевих результатів суттєво підвищує ймовірність прибутковості стратегічних та тактичних рішень у разі планування зовнішньоекономічної діяльності.
Висновки.
І. Розробка та застосування експортної стратегії та тактики в першу чергу передбачає ухвалення певних управлінських рішень, які мають визначати кінцеву мету та основні шляхи її досягнення. Основними складовими будьякого управлінського рішення щодо розробки експортної спрямованості підприємства, регіону, країни є планування, організація, мотивація, контроль та показники результатів контролю.
II. Поштовхом до ухвалення рішення щодо експортної спрямованості підприємства, регіону, країни в цілому, має бути певна проблема як функція, що залежить від низки мінливих чинників, до яких належать, зокрема, засоби і методи тарифного та нетарифного впливу на зовнішньоторговельну діяльність країн експорту та імпорту.
III. Кожна складова частина процесу управління зовнішньоекономічною діяльністю — багатомірний процес, залежний від певних мінливих чинників. Окрім того, його можна представити як окрему задачу управління, де присутні всі основні складові основного процесу управління.
IV. Планування стратегічних та тактичних аспектів експортної політики підприємства має базуватися на розробці
25
С. Терещенко Основи митного законодавства України
сукупності альтернативних варіантів кожного етапу планування, а вибір одного з варіантів мусить проводитись із застосуванням хоча б одного з методів прогнозування. Використання ж сукупності різних методів прогнозування кінцевих результатів суттєво підвищить імовірність прибутковості стратегічних та тактичних рішень у разі планування зовнішньоекономічної діяльності.