Загальні підстави припинення трудового договору.

Життя складне та багатоманітне. Саме тому протягом життя людині, як правило, доводиться неодноразово змінювати місця роботи. Причин може бути чимало: в одному випадку - сам працівник незадоволенні! заробітною платою, умовами праці або знаходить більш цікаву для себе роботу, в іншому — роботодавець вирішує з різних причин припинити стосунки з працівником.

Законодавство передбачає підстави, за наявності яких можливе припинення трудового договору.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу законів про працю та визначте, які підстави припинення трудового договору передбачено законам.

З Кодексу законів про працю

Стаття 36. Підстави припинення трудового договору Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40. 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вйроком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи,

8) підстави, передбачені контрактом.

Як ви бачите, закон передбачає припинення трудових відносин за ініціативою працівника, за ініціативою роботодавця та з причин, які не залежать від сторін трудового договору.

У сучасних умовах важливе значення мають гарантії працівникові в разі зміни власника або при реорганізації підприємства (його поділі, злитті підприємства), а також у випадку зміни підпорядкування підприємства (наприклад, з одного міністерства в інше). Ш зміни не можуть бути причиною припинення трудового договору, його дія продовжується. '

1. Припинення трудового договору за ініціативою працівника.

Працівник, прийнятий на роботу на невизначений строк, має право в будь-який час залишити підприємство за власним бажанням.

Для звільнення він повинен подати власнику (або його представнику — керівнику підприємства, майстру, працівнику відділу кадрів тощо) письмову заяву за два тижні до бажаного строку звільнення.

Це час, протягом якого адміністрація має знайти заміну. За згодою ( працівника та адміністрації звільнення може відбутися раніше. Передбачено також перелік поважних причин, за наявності яких працівника звільняють у строк, про який він просить. Це переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка (дружини) на нове місце роботи (служби) в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в даній місцевості (за станом здоров'я), вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або за ди- г тиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім’ї, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом. Можуть бути й інші причини, які будуть визнані поважними.

Закон захищає передусім інтереси працівника. Якщо мине два тижні ( з часу подання заяви, а працівник продовжує працювати й не наполягає , на звільненні, його не можна звільнити за поданою раніше заявою. Водночас адміністрація не має права затримати звільнення після закінчення двотижневого строку попередження, якщо працівник вимагає звільнення.

Більш складною є процедура звільнення працівника, який уклав строковий трудовий договір.

Зазначимо також, що якщо строковий договір закінчився, але працівник продовжує працювати й жодна зі сторін не наполягає на припиненні договору, уважається, що договір продовжено на невизначений строк. Крім того, якщо строковий договір переукладений хоча б один раз (на тому самому місці роботи та тій самій посаді), він уважається укладеним на невизначений строк — ці норми також направлені на захист прав працівника.

3. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу.

Закон передбачає можливість звільнення працівника з роботи і з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу. Однак якщо працівник має право звільнитися в будь-якому випадку (він навіть може не вказувати причини свого звільнення, не обґрунтовувати своє бажання), підстави, за якими може прийняти рішення про звільнення власник підприємства, обмежені законодавством.

Ознайомтеся з витягом із Кодексі/ законів про працю та визначте, які підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачено законом. Висловіть свою думку про обгрунтованість визначення саме цих підстав для звільнення працівника за ініціативою адміністрації.

З Кодексу законів про працю

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці:

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності й родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

1) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю

роботу; .

2) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

3) вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, установленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1. 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (...).

Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації. його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата вішлачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Зазначимо, що перелік підстав для звільнення з роботи за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу е вичерпним.

Один із робітників, звільнений японським концерном «Мацусита денне», подав на компанію в суд і виграв справу. За рішенням суду він був відновлений на роботі, йому навіть підвищили заробітну плату та дали окремий кабінет. Однак працівник звільнився за власним бажанням уже

через місяць: йому не давали ніяких завдань, він сидів без будь-якої роботи. Від цього в нього трапився нервовий розлад, і, за порадою лікарів, він був змушений звільнитися.

Закон забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Єдиним винятком із цього правила є звільнення у зв’язку з повною ліквідацією підприємства, установи, організації.

Закон передбачає, що звільнення за ініціативою адміністрації, здебільшого, можливе лише за попередньою згодою профспілкового комітету. Звільнення без згоди профспілкового комітету можливе лише в разі ліквідації підприємства, поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, звільненні працівника, який за місцем своєї роботи вчинив розкрадання. Також можливе звільнення без згоди профспілкового органу працівника, який був прийнятий на роботу з випробуванням, але не витримав його. Працівник, який працює за сумісництвом, може бути звільнений із роботи, якщо на його місце приймається інший працівник, для якого ця робота буде основною. Без згоди профспілкового органу здійснюється звільнення, якщо на підприємстві немає профспілкової організації або якщо працівник нее членом тієї профспілкової організації, яка діє на підприємстві.

Адміністрація підприємства повинна письмово звернутися до профспілкового органу з поданням про звільнення працівника. Подання розглядається в присутності працівника, однак якщо він удруге без поважних причин не з’явиться на засідання, питання розглядається за його відсутності. Про прийняте рішення профспілковий орган повідомляє адміністрацію, відмова має бути обґрунтованою.

Якщо працівник був прийнятий за строковою угодою, його звільняють після закінчення строку цієї угоди.

3.