РЕЗЮМЕ

Анексія Криму у березні 2014 року та збройний конфлікт, що почався на Сході України в квітні 2014 року, призвели до масового переміщення цивіль­них осіб як всередині країни, так і за її межі.

Відповідно до міжнародного права захист, допомога і знаходження рішень для ВПО є, насамперед, відповідальністю уряду. Як підкреслив Комісар Ради Європи з прав людини: «Українські органи влади мають взяти на себе іні­ціативу в цьому процесі і продемонструвати, як вони забезпечили те, щоб ВПО одержали весь спектр захисту, правом на який вони наділені відпо­відно до міжнародного права». Уряд України визнає свою відповідальність щодо ВПО і все більш повною мірою виконує свої зобов’язання, для чого ви­користовує різні засоби.

Одним із критично важливих показників національної відповідальності щодо реагування на внутрішнє переміщення є впровадження національної нормативно-правової бази, що захищає права ВПО. В Україні було започат­ковано певні важливі законодавчі ініціативи, насамперед, із прийняттям і по­дальшим виправленням Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Ці законодавчі ініціативи є важливими кроками, що по­требують схвалення. У той же час визнається, зокрема урядом, що існує по­треба й надалі розвивати нормативно-правову базу для того, щоб краще за­хистити права ВПО й вирішувати особливі проблеми, з якими вони зіштов­хуються.

8 Це дослідження розглядає національну нормативно-правову базу стосов­но прав людини ВПО і оцінює її відповідність міжнародним і регіональ­ним стандартам, зокрема стандартам Ради Європи.

Кожен із 21 тематичного розділу в цьому дослідженні формулює рекоменда­ції для посилення національної законодавчої бази з метою забезпечення за­хисту прав ВПО. Перелік рекомендацій, що містяться в даному досліджен­ні, заслуговує на належну увагу, зокрема з боку представників національного уряду та парламенту. Уряду України рекомендується взяти до уваги та в пер­шочерговому порядку виконати ключові рекомендації, що викладені нижче та сформовані в наступні три групи:

А. Розробка і ухвалення необхідних підзаконних нормативно-правових актів для забезпечення реалізації чинного законодавства

• Забезпечити реалізацію Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі, якщо не вказане інше, — Закону про ВПО) та усіх інших актів законодавства, що стосуються захисту прав ВПО, включаючи розробку і ухвалення підзаконних нормативно-правових актів, які необхідні для застосування Закону про ВПО й інших відповідних актів законодавства з метою захисту прав ВПО;

• Гармонізувати законодавство шляхом внесення змін до відповід­них законів і підзаконних нормативно-правових актів України з ме­тою забезпечення їх відповідності останній редакції Закону Украї­ни ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

• Розробити та затвердити положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, що було нещодавно засноване, у якому визначити обсяг його ком­петенції, достатній для того, щоб Міністерство могло не тільки до­помагати ВПО, але й виробляти та підтримувати тривалі рішення

щодо переміщення, а також здійснювати координацію з громадян- 9 ським суспільством і міжнародними організаціями, для чого забез­печити цю інституцію відповідними фінансовими і людськими ре­сурсами.

В. Термінове реформування законодавства та практики його застосування

з метою забезпечення основоположних прав ВПО

• Забезпечити на рівні законодавства та правозастосовної практи­ки доступ до прав і до регулярних виплат, передбачених законом, зокрема пенсій, страхування від безробіття і допомоги у зв'язку з інвалідністю, та відокремити ці виплати від вимоги офіційної реє­страції особи як ВПО;

• Внести зміни до правил і процедур, що стосуються реєстрації ВПО, котрі гарантували б, що права ВПО на свободу пересуван­ня або вибір місця проживання не обмежуються, а самі ВПО не піддаються дискримінаційним процедурам реєстрації, які порушу­ють їхні конституційні права та можуть призвести до скасування реєстрації ВПО без можливості оскарження за прозорою проце­дурою;

• Змінити визначення ВПО у національному законодавстві з тим, щоб воно відповідало Керівним принципам з питання переміщен­ня осіб всередині країни, зокрема визначити той факт, що внутріш­нє переміщення стосується переміщення в межах кордонів країни і може стосуватись осіб, які не є громадянами, але мають звичне міс­це проживання в Україні;

• Скасувати окремі положення законів та підзаконних нормативно- правових актів, що є дискримінаційними до ВПО за своїм принци­пом або на практиці та порушують права ВПО, гарантовані Кон­ституцією або міжнародними чи європейськими стандартами прав людини;

• Внести зміни до законодавства для того, щоб гарантувати своєчас­не відновлення загублених або пошкоджених документів, що по­свідчують особу;

• Забезпечити ефективну процедуру для реєстрації актів цивільно­го стану, особливо для отримання документів для новонародже­них дітей, на територіях, які не контролюються урядом;

• Вжити усіх можливих заходів для запобігання подальшому виму­шеному переміщенню, включаючи ратифікацію Римського стату-

10 ту і судове переслідування осіб, що спричиняють вимушене пере­

міщення;

• Сприяти свободі пересування, особливо через адміністративний кордон по лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях та по лінії адміністративно-територіального поділу з Кримом, гаран­туючи, що будь-які обмеження свободи пересування мають бути передбачені законом та відповідати міжнародним й європейським стандартам в сфері прав людини;

• Забезпечити реалізацію положень законодавства, які гарантують доступ ВПО до належних житлових умов, включаючи уможлив­лення інтеграції вразливих ВПО до державних соціальних жит­лових програм, у тому числі реалізацію положення Закону про ВПО щодо сприяння кредитуванню ВПО з метою купівлі або по­будови житла;

• Забезпечити виборчі права ВПО, зокрема шляхом внесення змін до законодавства про вибори, що уможливлять участь ВПО в міс­цевих виборах;

• Вжити всіх необхідних законодавчих й адміністративних заходів для гарантування прав ВПО на житло, землю і власність (майно);

• Включити ВПО до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а також внести зміни до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення ВПО від сплати судового збору у справах про встановлення фактів народження і смерті, а також у певних інших категоріях справ, пов’язаних з по­рушенням прав ВПО;

• Внести подальші зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також до інших відповід­них актів національного законодавства, ґрунтуючись на рекомен­даціях цього дослідження (див. повне дослідження);

С.

• Запровадити єдину базу даних для збору інформації про внутрішнє переміщення, зокрема детальної інформації про стать, вік і оцінки потреб, при цьому гарантуючи захист персональних даних та за­безпечуючи збір таких даних виключно в гуманітарних цілях;

• Підсилити консультації з ВПО щодо рішень, які впливають на їх життя, включаючи зміни до законодавства й розробку державної політики, що стосується переміщення;

• Виділити достатні ресурси з державного бюджету для нещодав­но заснованого Міністерства з питань тимчасово окупованих те­риторій і внутрішньо переміщених осіб, а також забезпечити на­лежні ресурси для регіональних і місцевих органів влади для реа­гування на внутрішнє переміщення на всіх його стадіях, включно з підтримкою безпечних, добровільних та довготривалих рішень стосовно переміщення;

• Виділити спеціальні кошти з державного бюджету для підтримки діяльності офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту прав ВПО, особливо для розвитку потен­ціалу регіональних представництв Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в місцях проживання ВПО;

• Полегшити гуманітарний доступ ООН і міжнародних неурядових організацій, а також місцевих громадських організацій до терито­рій, які не контролюються урядом, зокрема шляхом внесення змін до Податкового кодексу України;

• Розробити, прийняти і запровадити національну стратегію, за­сновану на повазі до прав людини та спрямовану, серед іншого, на створення умов для імплементації довготривалих рішень стосовно безпеки та добровільного переміщення;

• Забезпечувати ВПО чіткою, своєчасною й об’єктивною інформа­цією про їхні права і всі відповідні закони та програми, направле­ні на їхню підтримку, або ті, що мають безпосереднє до них відно­шення.