Резолюція 1495 (2006)ι

БОРОТЬБА З ВІДРОДЖЕННЯМ НАЦИСТСЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ

1. У травні 1945 року союзні держави перемогли нацистський режим у Німеччині й поклали край гітлерівському націонал-соціалізму, найжорстокішому й варварському режиму, який коли-небудь зазнавала Європа.

2. Це було більше, ніж просто поразка нацистської армії — перемога союзників стала перемогою над нацистською ксенофобією й доктриною «природної нерівності рас», згід­но з якою особи «німецької крові» є представниками «пануючої раси» з особливим, ге­роїчним призначенням і, відповідно, правом у боротьбі за «життєвий простір» підкоряти, поневолювати або винищувати інші «раси» і народи.

3. Парламентська Асамблея висловлює найглибшу повагу всім тим, хто боровся в рядах «антигітлерівської коаліції» і врятував людство від фашистського «нового порядку». Вдячні європейці ніколи не забудуть їхню мужність і жертви, завдяки яким Європа була врятована від нацистського режиму Це відкрило шлях до створення співдружності вільних, суверенних і мирних країн у Західній Європі після Другої світової війни. Значна кількість країн Європи продовжували знемагати під гнітом влади комуністів. Зміни в Східній Європі дали їм шанс приєднатися до співтовариства держав, що засноване на демократії й верховенстві права.

4. Асамблея вболіває про мільйони безневинних жертв нацистської агресії й расової політики. Жахи Холокосту, нацистські плани й політика фізичного знищення або понево­лення цілих народів ніколи не повинні бути забуті.

5. Асамблея шкодує про смерть і страждання мільйонів людей, цивільних і військо­вих, у нацистській Німеччині та її країнах-сателітах, заручниках злочинних дій і політики своїх лідерів.

6. Злочинний характер нацистської політики й дій був доведений і безумовно засуд­жений Нюрнберзьким Міжнародним військовим трибуналом в 1945-1946 роках.

7. Постанови Нюрнберзького трибуналу мають величезне історичне значення. При­нципи, проголошені Трибуналом, стали наріжним каменем сучасного міжнародного права, призвівши до розробки основних міжнародно-правових документів, таких як Конвенція ООН про запобігання й покарання злочину геноциду (1948), Загальна декларація прав лю­дини (1948), Конвенція ООН про незастосовність строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства (1968), Женевські конвенції про закони й звичаї війни (1949) та Додаткові протоколи до них (1977) й Європейська конвенція з прав людини (1950) (ETS № 5), а також до створення інститутів для ефективного здійснення й судового захисту цих

¹ Дебати Асамблеї від 12 квітня 2006 року (13-е засідання) (див. Doc. 10766, звіт Комітету з політичних питань, доповідач: п. Маргелов).

прав, таких, як Комісія Організації Об’єднаних Націй із прав людини, Європейський суд із прав людини, спеціальні кримінальні трибунали й Міжнародний кримінальний суд.

8. Сучасна Європа створювалася на підставі повної відмови від нацистських ідей і принципів, щоб гарантувати, що такі жахливі злочини, як злочини, вчинені нацистсь­ким режимом в ім’я «расової переваги», ніколи не повторяться. Рада Європи, як найстарі­ша європейська політична організація, що має своєю метою захист і розвиток демократії, прав людини й верховенства права, несе особливу відповідальність у справі запобігання відродження нацистської ідеології.

9. На цьому тлі Асамблею вкрай турбують деякі події, які показують, що поінформованість громадськості про небезпеку нацистської ідеології і її відкидання суспільством слабшають.

10. Асамблея виражає особливу стурбованість із приводу:

10.1.

10.2. спроб реабілітувати, виправдати й навіть вихваляти тих, хто брав участь у вій­ні на боці нацистів, особливо в підрозділах, які Нюрнберзький трибунал визнав злочин­ними організаціями;

10.3 використання нацистської символіки, яка дедалі набуває розповсюдженості, такої як фашистська свастика, прапори, уніформа й ін., які явно пов’язані з нацизмом;

10.4. заперечення або зведення до мінімуму значення злочинів, вчинених нацистсь­ким режимом, зокрема, Холокосту.

11. Крім того, Асамблея стурбована політичними й соціальними явищами, які хоч і не пов’язані прямо з нацизмом, але містять у собі ознаки нацистської ідеології, зокрема:

11.1. зростаючою кількістю випадків прояву расової, етнічної й релігійної нетерпи­мості в повсякденному житті, зокрема, наругою над єврейськими цвинтарями і нападами на релігійні об’єкти;

11.2. спробам формування, через засоби масової інформації, негативної думки про окремі етнічні або релігійні групи;

11.3. посиленням підтримки політичних партій і рухів з ухилом у ксенофобію.

12. Крім того, Асамблея стурбована тим, що такі явища не завжди привертають до себе достатньої уваги й не завжди викликають відповідну реакцію політичних лідерів, а також тим, що суспільна думка сьогодні стала більш сприйнятливою до ідей расизму, ксенофобії й екстремізму.

13. У зв’язку з цим Асамблея вважає за необхідне відзначити, що ідеї Гітлера, які виг­лядають сьогодні настільки обурливо, знайшли співчуття й підтримку в багатьох євро­пейських країнах.

14. Асамблея вважає, що необхідно терміново розпочати скоординовані дії, аби про­тистояти зусиллям, спрямованим на відродження нацистської ідеології, встати на бо­ротьбу із ксенофобією, нетерпимістю й ненавистю на расовому й етнічному ґрунті, полі­тичним і релігійним екстремізмом, і будь-якими формами тоталітаризму. Рада Європи мусить відігравати провідну роль у цьому процесі.

15. У цьому контексті Асамблея вітає відповідні заходи, вжиті вже різними органами Ради Європи, зокрема, Європейською комісією проти расизму й нетерпимості (ЄКРН), але вважає, що задля того, аби домогтися конкретних результатів, ці дії повинні бути пере­орієнтовані для більш широкого залучення до них громадськості.

16. Асамблея постановляє організувати міжнародну конференцію для всебічного вив­чення расистських і націоналістичних явищ у європейських суспільствах, обміну передовим досвідом і вироблення загальних підходів у боротьбі з відродженням нацистських ідей.

Текст прийнятий Асамблеєю 12 квітня 2006 року (13-е засідання).

http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta06/ERES1495.htm