Національна правозахисна установа (НПУ) — це фінансований державою самостійний орган, створений на підставі закону або постанови, що має широкі повноваження у сфері захисту та сприяння правам людини.

Хоча НПУ фінансуються державою, вона є повністю незалежним від неї; НПУ не є неурядовою організацію, швидше, вона виступає мостом між громадян­ським суспільством та урядом. НПУ має широкі повноваження сприяти пра­вам людини та захищати їх в національному контексті за допомогою перелі­ку заходів, зокрема: підвищення обізнаності щодо прав людини як у суспіль­ства, так і у органів державної та місцевої влади, у тому числі представників правоохоронних органів та збройних сил; моніторинг дотримання урядом власних зобов’язань за угодами щодо прав людини; надання консультацій посадовим особам в уряді та законодавцям у процесі створення проекту за­кону з метою відповідності останнього до прав людини; а також розсліду­вання окремих скарг на порушення прав людини.

У ситуаціях з внутрішнім переміщенням НПУ може відігравати важливу роль у сприянні правам ВПО та захисту цих прав. Резолюції ООН заохочу­ють НПУ до цього.^[545] У будь-якій країні, де відбувається внутрішнє перемі­щення, увага до проблем ВПО повинна бути невід’ємною частиною роботи НПУ. Справді, підтримка ролі НПУ у сприянні та захисту прав ВПО вважа­ється показником національної відповідальності за вирішення проблем вну­трішнього переміщення.^[546]

Мінімально необхідні елементи державного регулювання:

Надання такому органу, як Національній комісії з прав людини або секретаріа­ту Уповноваженого з прав людини повноважень та відповідальності щодо здій­снення моніторингу та звітування з питань поваги до прав ВПО та їх захисту.