2.2. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя

Середньовіччя — найважливіший після античності період формування засад сучасної цивілізації. У цей період виявився поліцентризм культури Сходу й Заходу. Грунтуючись на Біблії як на основі нового світогляду, ідеологія середніх віків розшаровується на християнство та іслам1, що визначає характер культури та спрямованість літературної творчості.

Ці течії неоднорідні: так, після більшменш гармонійного розвитку християнської культури Сходу й Заходу як єдиного культурного простору наступив розкол східної й західної Церков, що спричинилося диференціації ідей і форм літературної творчості, нерівномірності у розвитку риторики. Та й за період церковної єдності (до 1054 р.) цей розвиток відбувався нерівномірно: домінувала східна традиція, а західна риторика перебувала в занепаді (якщо не брати до уваги кількох визначних постатей). Навпаки, у другому тисячолітті нової ери, особливо після руйнації Візантії, починає інтенсивно розвиватися західна культура, в якій сфера риторики поступово стає колискою ідей гуманізму та секуляризації (звільнення громадського та культурного життя від впливу Церкви).

<< | >>

↑

Источник: С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова. Риторика загальна та судова: Навч. посіб.. 2002

Еще по теме 2.2. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя:

- Основы риторики -