Впізнавальна фотографія

Впізнавальною є фотографія, що призначена для фіксації зовнішності людини з метою її реєстрації, розшуку та ототожнення. По правилах впізна-вальної (сигналетичної) зйомки фотографуються:

- заарештовані та засуджені за вчинення злочинів, для перевірки їх особи на попередньому слідстві, в період судового розгляду та в місцях відбування покарання, а також для розшуку у випадку втечі;

- затримані по підозрі у вчиненні деяких видів злочинів (наприклад, шах­райства) - для обліку цих осіб з метою подальшого пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілим;

- затримані за бродяжництво і жебракування - для обліку їх з метою встановлення рецидиву;

- невпізнані трупи - з метою встановлення особи загиблих.

В якості спеціального методу фіксації зовнішності людини сигналетична зйомка була розроблена у 80-х роках минулого сторіччя відомим срранцузь-ким криміналістом А. Бертильоном і складала поруч з антропометрією (опи­сом розмірних характеристик тіла) та словесним портретом систему реєстра­ції злочинців-рецидивістів, відому у свій час за назвою «бертильонаж». Сиг­налетична зйомка і в наш час широко застосовується криміналістичними установами різних країн.

У порівнянні з іншими фотознімками людини (художніми, аматорськими, для документів, знімками, що засвідчують особу), сигналетичні знімки най­більш повно і точно відтворюють зовнішній вигляд сфотографованої людини. Ця властивість сигналетичних фотографій досягається за рахунок дотриман­ня таких правил і рекомендацій, що ставляться до умов зйомки і виготовлен­ня фотознімків.

Комплекс зображень. При сигналетичній зйомці живих осіб послідовно ви­готовляються чотири знімки: три погрудних - правий профіль, анфас (спере­ду) і з поворотом голови праворуч (напівпросріль), а також знімок анфас у повний зріст (при цьому припускається заміна двох останніх знімків одним зображенням - у повний зріст з поворотом всього тулуба і голови праворуч).

Поза особи, що фотографується під час зйомки і положення фотоапа­рата. Для одержання найбільш точного відображення рис зовнішності голова особи, що сротографується під час зйомки в анфас і в профіль, повинна за­ймати вертикальне положення. Положення голови слід вважати вертикаль­ним, якщо при зйомці в профіль лінія, що проходить через козелок та зовніш-

101

ній кут ока, утворює з лінією горизонту, що проходить через козелок кут, рів­ний 15°; а зйомці анфас - медіальна лінія обличчя вертикальна, зінична -горизонтальна, а козелкова - розташовується на рівні нижніх країв орбіт.

Під час зйомки напівпрофіль голова особи, що фотографується, повинна бути трохи піднята і повернута праворуч таким чином, щоб можна було чітко побачити ліву вушну раковину. Зйомка проводиться з так званої «нормальної точки». Під «нормальною точкою» зйомки розуміється таке положення фото­апарата, за якого утворюються найменші перспективні викривлення об'єкта. При фотографуванні голови (портретна зйомка) такою «точкою» буде розта­шування фотоапарата на рівні ока особи, що сротографується, по пояс - на рівні її підборіддя, у повний зріст - на рівні поясу.

Якщо фотоапарат зміщений з «нормальної точки» зйомки, а також з нахи­лом голови вбік апарата або відхиленні її назад, на зображенні виникають перспективні викривлення рис обличчя, що істотно ускладнює правильне су­дження про зовнішність сфотографованих і використання знімків з метою впі­знання. З тієї ж причини не можна фотографувати і з дуже близької відстані -в такому випадку неминуче порушення пропорцій обличчя (явище ракурсу): частини обличчя, розташовані найближче до апарата, здаються надмірно великими, а найбільш віддалені від апарата - надто малими.

Стан зовнішності особи, що фотографується, при зйомці. На знімках у профіль та анфас особа, що фотографується, повинна бути зображена зі зви­чайним виразом обличчя, без головного убору та інших предметів одягу, що можуть приховувати які-небудь прикмети; волосся повинне бути причесане (у жінок волосся не повинне закривати вушну раковину).

Освітлення. Фон

Сигналетична зйомка проводиться з освітленням, що дозволяє найбільш пов­но виявити рельєф обличчя і його особливості. Звичайно, застосовується комбі­новане освітлення, що складається з одного достатньо інтенсивного джерела світла (вікно, софіт) з екраном, із білої тканини або паперу для його відбивання. Джерело розташовують на відстані 1,5-2 м від особи, що фотографується, попе­реду та ліворуч від нього, дещо вище рівня голови (мал. 19). Більш точно місце­знаходження джерела світла визначається по зображенню особи, що фотогра­фується в профіль. Вирішальним моментом при цьому є правильне висвітлення вушної раковини: на знімку повинні чітко відобразитися всі її особливості.

Екран розташовують праворуч від об'єкта зйомки таким чином, щоб від­биті промені повно висвітлювали затінені частини обличчя. Замість екрана мо­же бути використане інше, менш інтенсивне джерело світла (бажано з фільт­ром, що розсіює) для того, щоб характер освітленості обличчя при цьому був аналогічний освітленості, одержуваної в умовах описаного варіанта. За та­кого освітлення фотознімки відображають всі основні ідентифікаційні ознаїм

102

Мал. 19. Типова схема освітлення при сигналетичній зйомці: 1 - особа, що фотографується, 2 - джерело світла; 3 - екран; 4 - камера; 5 - фон

голови (обличчя) аж до дрібних зморщок та інших особливостей шкіри. За будь-якого варіанту освітлення зображення не повинне мати великих різко затінених ділянок, що заважають достовірному судженню про прикмети. Під час фотозйомки доцільно використовувати рівне, відносно світле нейтраль­не поле.