<<
>>

Види слідчого експерименту

1. Слідчий експеримент зі встановлення можливості спостереження або сприймання якого-небудь факту чи явища.

У правоохоронній практиці такий вид експерименту зустрічається досить часто. У переважній більшості випадків він проводиться для перевірки можливості сприйняття якого-небудь факту чи явища через органи зору або слуху. При цьому слідчий повинен обов’язково враховувати обставини, за яких сприймався об’єкт. Звідси такий вид експерименту необхідно проводити саме у тому місці, у той час й обстановці, в якій і відбувалася злочинна подія.

Так, 19.02.2005 р. в одному зі спальних районів м. Дніпропетровська був учинений розбійницький напад на гр. А., під час якого злочинці заволоділи його індивідуальним майном. При проведенні огляду місця події був установлений свідок К., який мешкав на восьмому поверсі дому, біля якого відбувалася злочинна подія. К. розповів слідчому, що з вікна своєї квартири о 2 год. ночі того ж дня бачив, як у дворі дому раніше йому знайомі Р. і П. вимагали із застосуванням фізичного насильства від невідомої йому особи гроші. Оцінюючи обстановку місця події, враховуючи час і місце спостереження, у слідчого виникли сумніви щодо можливості К. запам’ятати ознаки людини зі значної відстані при обмеженій видимості. Зважаючи на це, з метою перевірки цих показань було вирішено провести експеримент. 25.02.2005 р. близько 2 год. ночі слідчий разом з К. та двома понятими розмістився біля вікна квартири, де мешкав свідок. На місці, де був учинений злочин, знаходилися двоє статистів (які були не відомі К.), двоє понятих і помічник слідчого. Статисти вели бесіду між собою, а група, що знаходилась у приміщенні, спостерігала за нею. К. запам’ятав анатомічні й функціональні ознаки людей (статистів), які вели між собою розмову, та повідомив про них слідчому. Слідчий був вражений таким повідомленням, оскільки ні він, ні поняті, які знаходилися поруч, не змогли розгледіти будь-які прикмети статистів. Як з’ясувалося пізніше, К. мав специфічні зорові якості і досить добре орієнтувався у темряві. Отже, експеримент дозволив перевірити об’єктивність показань свідка.

2. Слідчий експеримент зі встановлення можливості існування якого-небудь факту чи явища.

При розслідуванні ДТП, що трапилася вночі, під час допиту обвинувачений винним себе не визнав і розповів, що, рухаючись на автомашині по вул. Робочій у м. Дніпропетровську, несподівано був засліплений світлом зустрічної автомашини, яка виїхала на дорогу через арку будинку комбінату побутового обслуговування, тому він не зміг вчасно зробити поворот і збив громадянку, що йшла по тротуару. Вживши заходів безпеки, слідчий провів слідчий експеримент, щоб з’ясувати, чи можливе тимчасове засліплення водія в умовах, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія. Під час експерименту показання особи дійсно підтвердилися.

3. Слідчий експеримент зі встановлення можливості здійснення якої-небудь дії в певних умовах.

Загалом даний вид експерименту спрямований на встановлення як об’єктивної можливості здійснення яких-небудь дій, так і суб’єктивної здатності конкретної особи учинити такі дії за певних умов. Нерідко у практиці дана слідча дія застосовується для встановлення можливості проникнення особою крізь певний отвір у приміщення, перенесення об’єктів на певні відстані та ін.

Так, 13-річний О. тимчасово проживав у своєї бабусі Г. Між ними постійно виникали сварки, які нерідко призводили до бійок.

Одним із вечорів О., перебуваючи у нетверезому стані, підійшов до Г. і наніс їй три ножових поранення у ліву частини грудини. Після таких поранень Г. померла на місці. Вночі О. спільно зі своїм знайомим К. вивіз жінку у посадку, що знаходилась неподалік від дому. Вранці труп був виявлений мешканцями міста. Під час допиту О. своєї вини не заперечував і пояснив, що під час нанесення смертельних ударів Г. знаходилась на дивані, після чого він переніс її у двір, де погрузив на тачку і вивіз до лісопосадки. У слідчого виникли сумніви, що неповнолітній (далеко не міцної статури) зміг самотужки здійснити такі дії. Тому було вирішено провести слідчий експеримент. Для експерименту слідчий підготував макет людини (вагою біля 125 кг, що дорівнює вазі Г.) і виїхав з підозрюваним на місце учинення злочину. Під час проведення дослідницьких дій О. зіштовхнув макет з дивану, відволочив його на двір, але загрузити у тачку не зміг. Слідчий висунув версію, що у прихованні злочину брала участь ще одна особа. Під час повторного допиту О. розповів про свого співучасника.

4. Слідчий експеримент зі встановлення наявності або відсутності у конкретної особи певних професійних вмінь та навичок.

Нерідко у слідчій практиці виникає необхідність перевірити (встановити) наявність або відсутність у підозрюваних певних професійних або злочинних вмінь й навичок (керувати транспортним засобом, намалювати грошову купюру, виготовити або підробити документ). Вказаний експеримент проводиться, якщо особа заявляє, що володіє певними вміннями чи навичками. У разі заперечення особою такого факту досліди проводити не рекомендується.

Так, працівниками ППС був затриманий Я., який намагався збути фальшиву грошову купюру номіналом 200 грн. При особистому обшуку у нього було вилучено ще 15 таких купюр. Під час допиту як підозрюваного Я. свою вину визнав повністю і пояснив, що дані купюри він виготовив самостійно за місцем проживання за допомогою комп’ютерної техніки. У слідчого виник сумнів, що Я. самотужки міг здійснити таку операцію. Під час проведення експериментальних випробувань Я., застосовуючи необхідні технічні засоби (комп’ютер, сканер, кольоровий принтер) і грошову купюру номіналом 200 грн., успішно впорався із виготовленням фальшивих грошових знаків.

Позитивні результати такого експерименту мають виключно орієнтовний характер і дозволяють слідчому побудувати лише ймовірні версії стосовно злочинної події, оскільки встановлена наявність в особи певних професійних вмінь та навичок необов’язково може мати місце у минулому.

5. Слідчий експеримент з встановлення можливості учинення тих або інших дій за визначений час.

Вказаний вид експерименту застосовується, коли у слідчого виникають сумніви не щодо можливості вчинення конкретною особою яких-небудь дій, а щодо можливості здійснення нею таких дій протягом певного проміжку часу (наприклад, подолати відстань до будинку потерпілого, вбити його і повернутися до станції впродовж часу, відведеного для стоянки поїзду). Завдяки такому виду експерименту надається можливість встановити як об’єктивну, так і суб’єктивну можливість особи за певний проміжок часу здійснити певні дії. Однак при проведенні такого виду експерименту слідчий обов’язково має враховувати психофізіологічний стан людини, в якому вона була під час злочинної події. Так, чисельні спостереження свідчать, що людина у стані страху чи сильного збудження здатна за незначний проміжок часу вчинити різні дії, зокрема подолати велику відстань, високу перешкоду тощо.

Але під час проведення експерименту виконати те ж саме за цей же відрізок часу вона іноді не в змозі.

6. Слідчий експеримент з встановлення послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів.

Даний вид експерименту може стосуватися перевірки способів підготовки, учинення або приховання кримінальних правопорушень, тривалості злочинної події та ін. Нерідко такий експеримент проводиться для встановлення механізму події за справами про дорожньо-транспортні пригоди.

Так, до прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного комбінату прачки виносять топлене масло. Факт здавався малоймовірним. При перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. Під час проведення обшуку у пральні було виявлено декілька кілограм масла. У процесі розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішечків з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з’ясувалось, що при обробці 1000 мішків залишається 11,5 кг масла.

7. Слідчий експеримент зі встановлення меж поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство.

Такий вид експерименту передбачає штучне створення обстановки, що спонукає особу добровільно виконувати дії, які розкривають зміст відомої тільки їй інформації, зокрема про підготовку, вчинення та приховання злочинів, наявність попередньої злочинної змови та ін.

Всі зазначені види слідчих експериментів мають бути безпечними для учасників слідчої дії та оточуючих й ні в якому разі не порушувати їх конституційні права, честь та гідність. Усі експериментальні дії та випробування, що застосовуються під час слідчої дії, не повинні межувати з учиненням нового аналогічного кримінального правопорушення.

Проведення слідчого експерименту слід поділити на три основні етапи:

- підготовка до проведення слідчого експерименту (підготовчий);

- безпосереднє проведення експерименту (робочий);

- фіксація ходу та результатів експериментальних дій (заключний). [72]

- прийняти рішення про проведення слідчого експерименту;

- визначити мету слідчої дії та факти, які підлягають перевірці;

- визначити завдання та способи проведення експериментальних дій;

- за необхідності провести додатковий або повторний допит особи, яка братиме участь в експериментальних (дослідницьких) діях;

- отримати добровільну згоду особи на участь в експерименті (за умови якщо участь вказаної особи є обов’язковою);

- виявити мотиви погодження підозрюваних на участь у цій слідчій дії;

- за необхідності ознайомитися з місцем проведення експерименту, щоб добре орієнтуватися у навколишній обстановці при проведенні слідчої дії;

- визначити найсприятливіші місце, час та умови слідчого експерименту, які повинні максимально бути наближеними до обстановки, що перевіряється. Так, експерименти з визначення можливості сприйняття якогось факту, як правило, проводяться на тому ж місці, де і відбувалася подія, приблизно у той самий час. Однак місце проведення експерименту може й не мати принципового значення (наприклад, перевірити професійні вміння і навички злочинця намалювати купюру або підробити документ можна у будь-якому зручному місці). Якщо експериментальні випробування планується провести на території підприємств, організацій чи установ, а так само на об’єктах приватної власності громадян, слідчому рекомендується погодити це питання з відповідними керівниками цих установ (приватними власниками);

- підібрати конкретний склад учасників слідчої дії та визначити функції кожного з них;

- визначити черговість проведення слідчого експерименту (якщо кілька підозрюваних виявили бажання взяти участь у цій слідчій дії);

- за необхідності здійснити реконструкцію обстановки в цілому або окремих об’єктів для проведення слідчої дії;

- підготувати об’єкти, які необхідні для проведення дослідницьких випробувань (об’єкти, що становлять загрозу життю і здоров’ю учасникам експерименту, повинні бути замінені копіями або аналогами);

- визначити та підготувати необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт, засоби зв’язку;

- за необхідності ознайомитись зі спеціальною літературою або отримати консультації у спеціалістів з метою набуття відповідних спеціальних знань і навичок та створення відповідних умов слідчого експерименту;

- скласти письмовий план проведення слідчої дії.

2. На місці проведення експериментальних дій слідчий повинен здійснити такі організаційні заходи:

- попередньо оглянути місце дослідницьких дій, організувати охорону місця проведення слідчого експерименту та гарантувати безпеку його учасникам;

- зафіксувати обстановку, в якій будуть відбуватися випробування;

- видалити з місця проведення слідчої дії усіх сторонніх осіб, які не мають прямого відношення до експерименту;

- перевірити відповідність (схожість) умов слідчого експерименту з тими, у яких відбувалася подія, що підлягає перевірці;

- за необхідності провести нову реконструкцію обстановки;

- роз’яснити усім учасникам слідчого експерименту їхні права та обов’язки;

- провести інструктаж серед усіх учасників слідчої дії (роз’яснити мету і зміст досліджень, порядок проведення експериментальних дій);

- визначити засоби фіксації слідчої дії та порядок проведення експерименту.

Під час проведення організаційно-підготовчих заходів працівники міліції

мають пам’ятати, що під час слідчого експерименту злочинці іноді намагаються спостерігати за діями слідчо-оперативної групи, запам’ятовуючи факти виявлення та вилучення тих чи інших об’єктів. Нерідко зацікавлені особи перебувають поблизу місця злочину зі сподіванням, що їх можуть запросити до участі у слідчій дії як понятих, що необхідно враховувати під час досудового розслідування. Якщо діяльність слідчого на підготовчому етапі носить організаційний характер, то на робочому етапі вона набуває дослідницького характеру.

При проведенні організаційно-підготовчих заходів слідчий повинен враховувати, що у даній слідчій дії задіяна велика кількість людей. Звідси слідчий повинен передбачити заходи запобігання витоку інформації та визначити її обсяг, який необхідно використовувати під час проведення слідчого експерименту. Слідчим слід мати на увазі, що результати непідготовленої або недостатньо підготовленої слідчої дії ставляться під сумнів захисниками у судових засіданнях.

Після проведення усіх необхідних організаційно-підготовчих заходів слідчий пропонує учасникам слідчої дії зайняти визначені місця і відповідно до поставлених задач, виду та змісту випробувань переходить до робочого етапу слідчого експерименту. [73] (випробувань), максимально схожих з тими, що мали місце у дійсності (за послідовністю, способом, характером, темпом);

- обмежена кількість учасників слідчої дії;

- залучення свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого до проведення експерименту;

- проведення слідчого експерименту з кожним підозрюваним окремо та ін.

Вказані тактичні умови слідчого експерименту охоплюють усю сукупність

тактичних прийомів, що можуть бути застосовані слідчим.

1. Проведення слідчого експерименту в умовах, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія, факт або явище.

Усі експериментальні дії доцільно проводити за оптимальних умов у тих місцях, де і відбувалася досліджувана подія. У цьому випадку слідчий повинен враховувати місце, час, період доби, погодні й кліматичні умови, освітлення (денне, штучне), тривалість, темп та послідовність дій, обставини, які не підлягають відтворенню, та ін. Особливо це стосується дослідів, при яких перевіряється можливість спостереження або сприймання якого-небудь факту чи явища; існування якого-небудь факту (явища); здійснення якої-небудь дії за певних умов або встановлення послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів. Якщо обстановка, де планується провести експериментальні дії, зазнала суттєвих змін, то вдаються до реконструкції. Реконструкції необхідно піддавати не всю обстановку, а окремі її елементи, які є важливими для дослідів.

2. Використання під час експерименту тих же приладів, механізмів, пристроїв та матеріалів, що використовувалися під час злочинної події.

Під час проведення дослідницьких дій (випробувань) доцільно використовувати такі ж механізми та пристрої, що застосовувалися і при учиненні кримінальних правопорушень. Не рекомендується під час проведення експериментальних дій використовувати об’єкти, які є речовими доказами за кримінальною справою, що обумовлюється можливістю їх знищення або пошкодження.

У разі неможливості використання вказаних об’єктів в експерименті слідчий може застосувати предмети-аналоги (наприклад, автомобіль, що був об’єктом посягання, але не виявлений під час слідства, замінюється аналогічним транспортним засобом). Предмети-аналоги можуть бути представлені будь-якими особами, підібрані слідчим або виготовлені за його вказівкою.

Під час проведення експерименту, особливо при розслідуванні тяжких кримінальних правопорушень (вбивств, захоплення заручників), доцільно використовувати натурні макети. Вказане певним чином може вплинути на психологічні позиції злочинців і викликати у них переживання, аналогічні тим, які вони відчували під час учинення злочинів, що може сприяти щирому зізнанню.

Категорично забороняється проводити експерименти з використанням об’єктів, які є небезпечними для життя та здоров’я громадян, пов’язані із загрозою знищення (пошкодження) державного чи індивідуального майна громадян, порушенням громадського порядку або приниженням честі та гідності людини.

3. Неодноразове й поетапне (стадійне) проведення дослідів та повторення випробувальних дій у змінних умовах.

Усі дослідницькі дії мають проводитися неодноразово й у змінних умовах, з метою забезпечення достовірності та усунення можливості отримання випадкових результатів. Наприклад, при встановленні можливості сприймати мають бути продемонстровані різні об’єкти, щоб можна було переконатися у стійкості їх розпізнавання суб’єктом експерименту.

Г оловною метою неодноразового повторення дослідницьких дій є отримання постійного та достовірного результату. Кількість повторень визначається слідчим залежно від характеру справи, тривалості кожного дослідження та ситуації, що склалася. Зокрема, під час автотехнічної експертизи при дослідженні гальмової системи транспортних засобів передбачається проведення не менше трьох експериментальних дій.

Проводити дослідження необхідно поетапно, тобто уся досліджувана подія розбивається на певні етапи. За кожним етапом проводиться окреме дослідження і за результатами усі вони об’єднуються, дозволяючи слідчому отримати уявлення про усю подію в цілому. Поетапне проведення експерименту можливе за умови, якщо це не впливає на загальний темп його проведення.

4. Залучення свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого до проведення слідчого експерименту.

Залучення свідків і потерпілих може дозволити більш чіткіше відтворити ті чи інші обставини події.

5. Проведення слідчого експерименту з кожним підозрюваним окремо.

У тих випадках, коли виникає необхідність провести слідчий експеримент з кількома підозрюваними, слідчий повинен виїхати на місце і провести дослідницькі дії з кожною особою окремо, оскільки спільне його проведення тягне за собою можливість узгодження ними своїх позицій та дій. Окрім того, пояснення одного учасника експерименту будуть мати навідний характер стосовно інших. Вказаний тактичний прийом дозволяє запобігти попередній змові співучасників між собою та негативному впливу їх один на одного.

Не рекомендується проводити досліди за участю слідчого або понятих. У тих випадках, коли немає можливості залучити до проведення експерименту саму особу, яка учинила злочин (зокрема, перебуває у розшуку, переховується від слідства та суду, відмовляється співпрацювати зі слідством тощо), то у цьому разі можуть бути підібрані інші особи (статисти), схожі за своїми анатомічними та функціональними ознаками з підозрюваними, а слідчий разом із понятими повинен спостерігати за проведенням дослідів.

Отже, ретельна й всебічна підготовка до слідчого експерименту, проведення його з урахуванням усіх вище зазначених процесуальних умов та організаційно - тактичних рекомендацій дозволяє якісно й ефективно проводити дану слідчу дію. Закінчивши проведення процесуальної дії, слідчий переходить до заключного етапу - фіксації ходу та результатів слідчого експерименту.

4. Фіксація результатів слідчого експерименту

За підсумками слідчого експерименту слідчий складає протокол, який є основним засобом фіксації та відбиває весь хід і результати слідчого експерименту. За своєю структурою протокол складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині зазначаються:

- дата, час та місце його складання;

- посада, спеціальне звання, прізвище особи, яка проводила слідчу дію;

- відомості про інших учасників слідчого експерименту та понятих;

- статті КПК, за дотримання яких проводився слідчий експеримент;

- відомості про дотримання процесуальних вимог слідчого експерименту (зокрема, добровільна згода на участь особи у слідчій дії; роз’яснення прав і обов’язків учасникам експерименту; попередження свідків і потерпілих про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 КК України);

- повідомлення учасників про застосовування науково-технічних засобів;

- час початку та закінчення слідчого експерименту.

В описовій частині зазначаються відомості про:

- обстановку та умови, в яких проводилася слідча дія;

- об’єкти, які були використані під час здійснення дослідів;

- зміст та послідовність дослідних дій;

- результати, що одержані шляхом експерименту;

- застосування допоміжних засобів фіксації (відеозапис, складання схем).

У заключній частині зазначаються:

- перелік схем, планів, графіків, фотознімків та відеофрагментів, виконаних під час експерименту;

- відмітка про ознайомлення з протоколом усіх учасників слідчої дії;

- заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони були зроблені);

- засвідчувальні підписи усіх учасників слідчого експерименту.

До додаткових засобів фіксації слідчого експерименту можна віднести: складання таблиць, схем, діаграм, графіків, планів, застосування фотозйомки, звукозапису та відеозапису.

Застосування відеозапису є доцільним при проведенні складних експериментально-дослідницьких дій, оскільки повторний перегляд запису дозволяє слідчому виявити незафіксовані у протоколі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а також встановити прогалини та помилки під час проведення слідчої дії.

Відеозапис слідчого експерименту найбільш доцільно використовувати у таких випадках:

- коли слідчий експеримент проводиться у присутності обвинуваченого чи інших зацікавлених у його результаті осіб, які надалі можуть спробувати оскаржити отримані результати в суді (наявність матеріалів відеозапису дозволить суду об’єктивно оцінити умови проведення експерименту та його результати);

- якщо після проведення слідчого експерименту відтворена обстановка події буде змінена і відновити її неможливо (маючи такі відомості, слідчий повинен провести експеримент серед першочергових слідчих дій);

- за наявності підстав вважати, що особа, за участю якої проводиться експеримент, може надалі відмовитися від виконання намічених слідчим дій або змінити показання;

- коли дані про умови проведення експерименту та його результати будуть використані при проведенні експертиз;

- коли є обґрунтовані підстави вважати, що учасник процесу, чиї показання перевіряються або уточнюються під час слідчого експерименту, не зможе з’явитися до суду.

Негативний результат слідчого експерименту свідчить про неможливість існування того чи іншого явища (факту) або здійснення певних дій за певних умов. Втім, такий висновок не завжди є достовірним. Наприклад, можливість пройти (пробігти) певну відстань або виконати задану роботу протягом якогось періоду часу обумовлюється індивідуальними психофізіологічними особливостями тієї або іншої особи (зокрема, здібностями, станом здоров’я, наявністю професійних вмінь та навичок тощо). Ці особливості необхідно враховувати, оцінюючі хід та результати слідчого експерименту.

Після всебічної оцінки ходу і результатів перевірки показань на місці та слідчого експерименту слідчий визначає способи їх використання під час подальшого проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, сутність та завдання слідчого експерименту.

2. Правові підстави для проведення слідчого експерименту.

3. Учасники слідчого експерименту.

4. Етапи проведення слідчого експерименту.

5. Організаційно-підготовчі заходи до проведення слідчого експерименту.

6. Тактичні прийоми проведення слідчого експерименту.

7. Особливості фіксації ходу і результатів слідчого експерименту.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Види слідчого експерименту:

  1. Початковий етап розслідування заподіяння тілесних ушкоджень
  2. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  5. Початковий етап розслідування хуліганства
  6. ПОЛОЖЕННЯ про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України
  7. Форми, види, зміст планів розслідування
  8. Поняття, види та завдання слідчого огляду
  9. Лекція 18 Тактика слідчого експерименту
  10. Поняття, задачі та етапи слідчого експерименту
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -