<<
>>

Принципи нотаріального права

Право будується та функціонує на підставі визначених принципів, які виражають його суть та соціальне значення.

Термін «принцип» походить від латинського «principio» — «основа, початок, першооснова».

Принципи — це те, що становить зміст права. У принципах ніби кристалізуються як характерні риси права взагалі, так і його конкретної галузі чи підгалузі. Принципи права чітко виражені в конкретних правових приписах. Вони нібито розчинені в праві, розлиті в ньому, пронизують собою практично всі чи майже всі правові норми[35].

Принципи права — це основні вихідні засади, які юридично закріплюють об’єктивні закономірності суспільного життя.

Принципи права лежать в основі діяльності правової держава, всіх органів державної влади та є стрижнем усієї системи права держави. Держава уповноважила нотаріусів на вчинення нотаріальних дій. Звідси випливає їх вагоме значення для регулювання суспільних відносин та юридичної практики, що слугуватиме основою правильного застосування юридичних норм при вчиненні нотаріусами нотаріальних дій, зокрема при посвідченні правочинів.

Під принципами нотаріального права розуміють основні засади, на яких базується нотаріальне право, організація та здійснення нотаріальної діяльності, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріальними органами України, зокрема нотаріусами.

Застосування конкретних норм права можливе лише з урахуванням положень, які містять загальні принципи права.

Становлення та розвиток нотаріального права базується як на загальноправових принципах, так і на галузевих.

Значення принципів діяльності та організації нотаріату, на думку С. Я. Фурси, Є. І. Фурси, полягає в тому, що:

— вони є основою для об’єднання всіх норм та інститутів в одну галузь права, тобто є індивідуалізуючою ознакою цієї галузі права;

— вони є похідною основою для тлумачення норм законодавства, розуміння їх змісту та значення;

— не тільки характеризують нотаріат України, а й є основною підставою для порівняння норм, що регулюють діяльність нотаріату.

З аналогічними нормами законодавства іноземних країн та, в першу чергу, з країнами Міжнародного союзу латинського нотаріату[36] [37] [38].

На думку В. В. Баранкової, В. В. Комарова, принципи нотаріату можна класифікувати за сферою розповсюдження на загальноправові (характерні для всіх галузей права); міжгалузеві (загальні з цивільним процесом); галузеві (властиві тільки нотаріальній діяльності). За функціональною ознакою можна виділити принципи організації нотаріату та принципи здійснення нотаріальної •37

діяльності.

Відповідно до джерел закріплення принципів нотаріального процесу в спеціальному нотаріальному законодавстві існує поділ на принципи: законності; обґрунтованості нотаріальних актів; диспозитивності; безпосередності; державної мови нотаріального провадження; сприяння громадянам та

• ∙ ∙ ∙.... • • *.*38

організаціям у реалізації їх прав; таємниці вчинення нотаріальних дій.

Залежно від об’єкта правового регулювання можна виділити дві групи принципів нотаріального права:

1) організаційні, тобто принципи, які визначають організацію нотаріату:

— право громадян та юридичних осіб на юридичну допомогу;

— публічність системи нотаріату;

— здійснення нотаріальної діяльності спеціально уповноваженими на це особами;

— незалежність та неупередженість нотаріуса;

— право на оскарження нотаріальних дій;

2) функціональні, які визначають здійснення нотаріальної діяльності:

— законність;

— рівність всіх громадян і юридичних осіб під час здійснення нотаріальної діяльності;

— процесуальність нотаріальної діяльності;

— національна мова нотаріальної діяльності[39] [40] [41].

Розглянемо основні принципи нотаріального права України.

1. Принцип законності. Статтею 8 Конституції передбачається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати, її норми є нормами прямої дії.

Ми погоджуємося з думкою С. Я. Фурси та Є. І. Фурси, що принцип верховенства права — це принцип верховенства закону. А принцип верховенства закону у власному розумінні цього поняття означає визначальну, провідну роль закону в правовій системі, зокрема в системі джерел права, його вищу юридичну силу щодо підзаконних актів. Тобто принцип верховенства закону означає співвідношення закону та інших нормативно- правових актів.

Як слушно зауважує М. М. Дякович, принцип законності можна назвати принципом, який лежить в основі всіх принципів нотаріального права, оскільки всі інші принципи є принципами реалізації законності. Порушення суб’єктами нотаріального права будь-якого принципу нотаріального права має наслідком •41

порушення принципу законності.

Принцип законності в нотаріальній діяльності необхідно розглядати у двох аспектах, а саме:

— всі дії нотаріусів та осіб, які уповноважені державою на вчинення нотаріальних дій, повинні відповідати законодавству України;

— фізичні та юридичні особи, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, також повинні дотримуватися норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат» та інші законодавчі акти України. Вчиняючи нотаріальну дію, нотаріуси чи уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи підтверджують цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігають можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до них. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акта (правочину)[42].

Правовою гарантією реалізації принципу законності є право відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріа

Також нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.

На дотримання нотаріусами принципу законності вказано в статтях 5, 7, 21, 39, 47, 49, 51 Закону України «Про нотаріат».

2. Принцип обґрунтованості нотаріальних актів. Цей принцип вимагає, щоби вчинювані нотаріальні дії здійснювалися на підставі дійсних обставин, які були підтверджені необхідними відомостями та документами[43] [44] [45].

Наприклад, доказ спадково-родинних відносин повинен бути

підтверджений документально на підставі не лише свідоцтва про державну реєстрацію смерті спадкодавця, а ще й свідоцтва про державну реєстрацію народження дочки померлого, свідоцтва про державну реєстрацію її шлюбу (у разі зміни прізвища), виданих державними органами реєстрації актів цивільного 44 стану.

Також відомостями про належність спадкодавцю вкладу на ім’я спадкодавця є повідомлення кредитної установи про наявність вкладу, яке надано на запит нотаріуса, в провадженні якого знаходиться спадкова справа.

Нотаріус повинен дати належну оцінку наданим матеріалам щодо їх відносності та достовірності. Тобто зобов’язаний перевірити, чи пред’явлений документ виданий належним органом, підписаний відповідною посадовою особою, чи дотримана форма документа, чи має чинність документ на час пред’явлення та інші обставини.

Пред’явлення зацікавленою особою нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення нотаріальних дій — найважливіша умова правильного вирішення нотаріальної справи, одна з гарантій недопущення нотаріусом помилок. Перелік необхідних документів, як правило, визначено в законодавстві. При цьому нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, не вправі вимагати від зацікавленої особи документів, які не торкаються вчинюваної нотаріальної дії, крім встановлених законодавством.

Принцип обґрунтованості закріплено в статтях 42, 46, 47, 54, 55 та ін. Закону України «Про нотаріат», які зобов’язують нотаріуса перевірити наявність певних фактів для вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії.

Так, відповідно до ст.

46 згаданого Закону нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, мають право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. При цьому зауважуємо, що неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

3. Принцип рівності перед законом під час здійснення нотаріальної діяльності. Цей принцип відображено у ст. 24 Конституції України, де передбачено рівність всіх перед законом. Тобто кожна людина, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій, не повинна мати привілеїв за будь- якими ознаками, в тому числі щодо політичних, релігійних переконань, майнового стану, місця проживання та інше.

Принцип рівності перед законом розповсюджується на нотаріусів незалежно від того, чи вони є державними, чи займаються приватною нотаріальною практикою. Зокрема в ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Відмінності, які стосуються організації нотаріальної діяльності, оплати за вчинення нотаріальних дій, оплати праці, відповідальності нотаріуса, залишаються, однак їх не можна розглядати як відступ від принципу рівності, оскільки це залежить від об’єктивних причин рефіормування системи нотаріату в напрямі найбільшої відповідності принципам латинського нотаріату та не належить до принципу рівності суб єктів нотаріального права перед законом.

Ми погоджуємося з думкою C. Я. Фурси та Є. І. Фурси про те, що нотаріус не має жодних переваг порівняно із суб’єктами, що до нього звернулися. Навіть більше того, нотаріус — особа, покликана за законом (як за ст. 5 Закону України «Про нотаріат», так і за присягою) до вчинення нотаріальних дій і сприяння •~47

громадянам у вчиненні нотаріальних дій.

4. Принцип безпосередності. Цей принцип відіграє важливу роль у діяльності нотаріату.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 згаданого Закону при вчиненні нотаріальних дій повинні бути присутні всі учасники правочинів та не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності її учасників або їх уповноважених представників. Також при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси зобов’язані: [46] [47] встановити особу учасників цивільних відносин та перевірити дійсність та законність пред’явлених документів.

При посвідченні правочинів нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Важливим виявом принципу безпосередності є вчинення нотаріусами такого виду правочину, як посвідчення заповіту. Адже заповіт вчиняється особисто заповідачем, та посвідчення заповіту через представника не допускається.

5. Принцип сприяння громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їх прав та законних інтересів. Цим принципом у ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачений обов’язок нотаріуса роз’яснювати права і обов’язки учасників правочину, попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Нотаріус виступає як неупереджений радник та поборник захисту прав усіх сторін угоди та всіх осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій.

Роз’яснення громадянам їх прав та обов’язків як до, так і після вчинення нотаріальних дій, а також роз’яснення несумлінного виконання обумовлених у документах умов є однією з найважливіших функцій нотаріуса.

Ми погоджуємося з В. Баранковою та В. Комаровим, що аналіз статей діючого Закону України «Про нотаріат» дозволяє зробити висновок, що розглянутий принцип реалізується в таких повноваженнях нотаріуса, як з’ясування відповідності волевиявлення особи її діям і намірам (ч. 2 ст. 54 Закону) і надання допомоги у виборі оптимального варіанта правочину, що у свою чергу, полягає в:

— роз’ясненні прав і обов’язків, відповідних законів і підзаконних актів;

— попередженні про наслідки вчинених нотаріальних дій (ст. 5 Закону);

— складанні проектів правочинів і заяв, виготовленні копій документів і виписок з них (ст. 4. Закону);

— витребуванні необхідних документів-доказів ( ст. 46 Закону)[48].

6. Принцип таємниці вчинення нотаріальних дій. Принцип найкраще відображає специфіку діяльності нотаріальних органів держави. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця — сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Зауважуємо, що не лише нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 вказаного Закону, а також помічник нотаріуса зобов’язаний зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами, і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі факти, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідаль ність у порядку, встановленому законом.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких учинялися нотаріальні дії. Лише у разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

Також законодавець надав право опікуну безвісно відсутньої особи (у раз визнання особи безвісно відсутньою), який призначений для охорони майна безвісно відсутнього, право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Однак витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача — будь-якій особі, яка пред’явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного із заповідачів).

Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.

Отже, принципами нотаріального права є основні засади, на яких базується нотаріальне право, які найбільш повно відображають зміст нотаріального законодавства щодо проведення державної політики в організації та здійсненні нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій нотаріальними органами України, в тому числі нотаріусами[49].

Всі принципи нотаріального права пов’язані між собою та доповнюють один одного. Принципи нотаріального права коригуються та змінюються відповідно до зміни державної політики в сфері нотаріату.

4.

<< | >>
Источник: Нотаріат: підручник / М. С. Долинська. — Львів : Ліга-Прес.2018. — 398 с.. 2018

Еще по теме Принципи нотаріального права:

  1. Принципи нотаріального процесу
  2. § 2. Принципи нотаріального процесу
  3. Організація роботи державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів
  4. Система нотаріального права України
  5. Предмет і методи нотаріального права
  6. Джерела нотаріального права
  7. § 2. Cистема принципов арбитражного процессуального права. Влияние международно-правовых актов на современную систему принципов 1. Понятие системы принципов арбитражного процессуального права
  8. §2. Соотношение принципов гражданского права и принципов обязательственного права
  9. 14. Принципы права: понятие и классификация. Общая характеристика общеправовых принципов
  10. 2. Рассмотрение принципа уважения прав человека в контексте других принципов международного права
  11. Поняття і зміст нотаріального процесу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -