Фінансове забезпечення діяльності приватних нотаріусів. Оподаткування приватних нотаріусів

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.

Нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси), здійснюють свою діяльність за рахунок коштів, отриманих за вчинення нотаріальних дій згідно з чинним законодавством України.

З 1 січня 2011 р. оподаткування приватних нотаріусів здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, прийнятого 2 грудня 2010 р. (далі — ПКУ).

Окремої статті, присвяченої оподаткуванню приватних нотаріусів у Податковому кодексі немає.

Податковий кодекс України відніс нотаріуса до категорії (поняття) самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, за умови, щодо така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою — під приємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність — участь

фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої

релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Приватні

нотаріуси протягом 10 календарних днів після реєстрації приватної нотаріальної діяльності зобов’язані стати на облік в органі державної фінансової інспекції за місцем свого постійного проживання, незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Із урахуванням положень статей 63 та 65 розділу ІІ ПКУ приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в органах державної податкової інспекції:

— за місцем проживання (податкової адреси), якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспорта) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) відповідають одному органу державної податкової інспекції (далі — ДПІ). При цьому такий орган є основним і єдиним місцем обліку приватного нотаріуса як самозайнятої особи;

— за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), якщо місце проживання приватного нотаріуса та місце розташування його контори відповідають різним органам ДПІ.

Приватний нотаріус зобов’язаний стати на облік в органі ДПІ за основним місцем обліку та неосновним місцем обліку. При цьому до органу ДПІ за неосновним місцем обліку приватний нотаріус подає інформацію, перелік якої визначений п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 розділу ΓV Кодексу.

Пунктом 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 розділу FV ПКУ встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до органу ДПІ за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ним договори щодо проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку, а також інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в поряду, встановленому вказаним розділом ПКУ для податкового розрахунку.

Інші обов’язки податкового агента та платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основним місцем обліку.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 4.1 ст. 14 розділу І, п. 51.1 ст. 51 розділу ІІ, пп.

Відповідно до п. 178.5 ст. 178 ПКУ під час виплати суб’єктами господарювання — податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ст. 178 ПКУ.

Відповідно п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755VI оподатковуваним доходом особи, що проводить незалежну професійну діяльність, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі якщо приватний нотаріус не отримав в органах державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію, то об’єктом оподаткування для нього є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2­167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті — мінімальна заробітна плата).

Відповідно до п. 178.6 ст. 178 розділу IV ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Наказом Міністерства і зборів України від 16 вересня 2013 р. № 481

затверджено нові форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

У разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до ДПІ за місцем обліку примірник Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Згідно із п. 178.4 та п. 178.7 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації до 1 серпня року, що настає за звітним.

Фізичні особи, які ведуть незалежну професійну діяльність (в тому числі нотаріуси), є платниками єдиного соціального внеску.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-VI від 8 липня 2010 р.) встановлено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, що дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме нотаріальною діяльністю, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Взяття на облік нотаріусів як платників єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування здійснюється ДПІ зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників на підставі доданої ним заяви протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для приватних нотаріусів встановлюється у розмірі 22% бази нарахування єдиного внеску.

За бажанням приватні нотаріуси можуть брати участь на добровільних засадах у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні: у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Приватні нотаріуси зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року за звітним та подати відповідну звітність про нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до територіальних органів Державної фіскальної служби України у цей самий термін.

5.