Сучасні криміналістичні інформаційні системи міжнародних організацій з протидії міждержавній злочинності

Прозорість сучасних кордонів, інтеграція в єдиний простір досягнень в економіці та політичній діяльності різних країн спричинили потоки міграції фахівців з різних галузей науки та техніки, робітників різних галузей господарства та ін.

З одного боку злочинці, представники держав колишнього СРСР, проникнувши в інші держави, активізували там свою діяльність, створюючи організовані злочинні угрупування. З іншого — у нашій державі з’явились представники криміналітету з держав — як колишніх «співвітчизників» по СРСР, так і з держав «далекого зарубіжжя». Сучасна організована злочинність не має кордонів. Для прикладу наведемо найпростішу типову схему транснаціональної злочинної діяльності: злочинці, мешкаючи постійно в одній країни і добуваючи незаконними способами гроші, матеріальні цінності або проникаючи у владні гілки з метою доступу до безконтрольного користування та розкрадання цінностей в одній або в декількох державах, свої рахунки, як правило, розміщують в банках третіх, «нейтральних», держав (офшорах). З метою уникнути відповідальності в разі виявлення фактів їх злочинної діяльності правоохоронними органами вони різними шляхами (частіше — за гроші) отримують громадянство і відповідні документи інших держав. Зрозуміло, що протидіяти таким правопорушенням у межах своєї держави просто нереально, це пов’язано і з встановленням фактів злочинної діяльності, і з проведенням слідчих (розшукових) дій, і з відшкодуванням матеріальних збитків, і розшуком та екстрадицією злочинців. Як слушно зазначає О.О. Белов: «Сьогодні боротьба з міжнародною злочинністю в окремо взятій державі стає неможливою без налагодженої тісної взаємодії правоохоронних органів різних держав.

Головною умовою, що надає підстави для боротьби з такою злочинністю, є налагоджена взаємодія правоохоронних органів різних держав. Ще на початку XIX сторіччя для координації діяльності правоохоронних органів різних держав було створено міжнародну поліцейську організацію «Інтерпол», у кінці того ж сторіччя інтеграція держав Європи в єдиний простір ініціювала створення міжнародної поліцейської організації держав Євросоюзу — «Європол». На теренах колишнього СРСР, відповідно до угоди про взаємодії Міністерств внутрішніх справ країн СНД по боротьбі зі злочинністю, підписаної 3 серпня 1992 року в м. Чолпон-Ата (респ. Киргизстан) на базі МВС Російської Федерації було створено Міждержавний інформаційний банк (МІБ).

Утримувачем централізованої оперативно-довідкової і дактилоскопічної картотек, автоматизованого банку даних, криміналістичних та інших обліків, а також архівної інформації визначено МВС Російської Федерації.

МВС Російської Федерації зобов’язалось через свій головний інформаційний центр:

а) забезпечити обробку, зберігання і видачу безкоштовно, згідно із запитами сторін, відомостей про об’єкти централізованого обліку;

б) встановлювати обсяги, структуру, форми і способи надання в міждержавний інформаційний банк первинної інформації;

в) здійснювати за допомогою оперативно-довідкових і розшукових обліків інформаційну роботу з розшуку осіб, оголошених Сторонами в міждержавний розшук.

У цілях підтримки МІБ в актуальному стані Сторони на безкоштовній основі подають у Головний інформаційний центр МВС Російської Федерації для поповнення і коригування централізованих оперативно- довідкових, розшукових, криміналістичних обліків, автоматизованих систем і банків даних відомості про об’єкти обліку, перераховані в Додатку до Угоди про взаємовідносини міністерствами внутрішніх справ у сфері обміну інформацією від 03.08.1999 року.

До МІБ держав СНДвходить інформація про:

1. Засуджених, які підлягають обліку в міждержавному інформаційному банку; осіб, затриманих за бродяжництво; осіб, що переховуються від слідства і суду, ухиляються від відбування покарання, сплати аліментів або розшукуються за позовами підприємств, організацій і громадян; зниклих безвісти, невпізнаних трупів, невідомих хворих і дітей; особливо небезпечних рецидивістів; кримінальних авторитетів, організаторів злочинних груп; злочинців-гастролерів; осіб, що притягувалися до відповідальності за здійснення статевих злочинів з особливою жорстокістю; осіб, що притягувалися до кримінальної відповідальності за розкрадання культурних, історичних цінностей, антикваріату, а також за виготовлення, транспортування, збут і розкрадання наркотиків у великих розмірах; осіб, судимих за тяжкі злочини і мають характерні відмітні ознаки.

2. Предмети злочинного посягання, втрачені, вилучені і безгосподарні речі: нарізну вогнепальну зброю; автомобілі і бронетехніку; антикварні речі; радіо-, відео-, фото- і комп’ютерну техніку, які мають індивідуальні номери; номерні цінні папери і документи, діючі в державному обігу.

3. Нерозкриті злочини: убивства і тяжкі тілесні ушкодження зі смертельними наслідками; статеві злочини, здійснені з особливою жорстокістю; розбої, вчинені із застосуванням вогнепальної зброї; шахрайства у великих розмірах, підробки грошей і цінних паперів; крадіжки зброї, наркотичних та отруйних речовин, радіоактивних матеріалів з металевих сховищ, антикваріату, людей; вимагання, пов’язані з насильством.

Серед завдань, що потребують уваги для забезпечення нормального функціонування МІБ, є впровадження інтегрованого банку даних колективного користування як основи побудови інформаційного простору правоохоронних органів держав-учасників СНД.

Інформаційні системи Єерополу. Європол є регіональною міжнародною урядовою організацією правоохоронного характеру, що бере активну участь у протидії злочинності в рамках Європейського Союзу.

Європол не має виконавчих повноважень, не проводить безпосередньо слідчих дій, а лише надає підтримку правоохоронним органам дер- жав-учасниць у вигляді:

• забезпечення обміну інформацією між державами-учасницями;

• забезпечення обміну інформацією з третіми державами відповідно до положень окремих актів;

• надання інформації щодо будь-яких зв’язків, виявлених між розслідуваними злочинами;

• здійснення оперативного аналізу даних злочини, а також заходів, до яких вдаються держави-члени;

• надає рекомендації щодо проведення розслідувань;

• готує стратегічні звіти (зокрема, формулює загрози), здійснює загальне дослідження злочинності;

• надає експертну та технічну підтримку в рамках проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів країнами-учасницями;

• сприяє гармонізації процедур розслідування країн-учасниць.

Починаючи з 2002 року Європолу уповноважений брати участь

спільних розслідуваннях країнами-учасницями кримінальних справ та вимагати від них порушення та здійснення кримінального переслідування.

Крім організації міжнародного співробітництва між країнами- учасницями, Європол активно співпрацює з державами, що не входять до складу Євросоюзу, на підставі:

- «операційнихугод» (на даний час укладені з США, Ісландією);

- «стратегічних угод» (на даний час укладені з Колумбією, Росією, Україною та Туреччиною).

Відповідно до статті 3 Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво останнє здійснюється за такими видами кримінальних правопорушень:

- «незаконний обіг наркотиків» означає кримінальні правопорушення, перелічені в пункті 1 статті 3 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року та в положеннях, якими внесено поправки до цієї Конвенції або які її замінюють;

- «злочин, пов’язаний з ядерними та радіоактивними речовинами» означає кримінальні правопорушення, перелічені в пункті 1 статті 7 Конвенції про фізичний захист ядерних матеріалів, яку підписано у м.

- «нелегальна контрабанда іммігрантів» означає діяльність, що має на меті навмисне сприяння з метою отримання фінансових прибутків в'їздові на територію держави — члена ЄС та України, перебуванню або працевлаштуванню на ній усупереч правилам та умовам, які застосовуються на їхніх територіях;

- «торгівля людьми» означає підкорення особи реальному та нелегальному впливові на неї інших осіб шляхом застосування насильства або погрози, або зловживання владою, або інтриги, особливо з метою експлуатації для проституції, для форм сексуальної експлуатації та зґвалтування неповнолітніх або торгівлі покинутими дітьми. Ці форми експлуатації також уключають виробництво, продаж або розповсюдження дитячих порнографічних матеріалів;

- «злочини, пов’язані з автотранспортними засобами» означає викрадення або незаконне привласнення автотранспортних засобів, вантажних автомобілів, напівпричепів, вантажу вантажних автомобілів або напівпричепів, автобусів, мотоциклів, фургонів та автотранспортних засобів сільськогосподарського призначення, спеціальної автотранспортної техніки, запчастин до таких автотранспортних засобів, а також отримання та приховування таких об’єктів;

- «підробка грошових знаків та інших платіжних засобів» означає дії, визначені статтею 3 Женевської Конвенції від 20 квітня 1929 року щодо боротьби з підробленням грошових знаків, що стосуються як готівки, так й інших платіжних засобів;

- «нелегальна діяльність, пов’язана з відмиванням грошей» означає злочини, перелічені в пунктах 1 — 3 статті 6 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом, яку підписано в м. Страсбург 8 листопада 1990 року.

Співробітництво з обміну інформацією у рамках Угоди здійснюється на підставі запитів зацікавленої Сторони про надання сприяння або за ініціативою однієї зі Сторін.

Відповідно до Конвенції Європолу, криміналістичному обліку підлягають особи, різні предмети, зокрема й документи, факти, події кримінального змісту. Постановці на облік підлягають: підозрювані в скоєнні злочинів, що підпадають під юрисдикцію Європолу; засуджені; підозрювані в причетності до членства в злочинній організації; будь-які особи, які можуть дати свідчення а допиті при розслідуванні злочинів; потерпілі від злочинів; потенційні потерпілі, якщо є конкретні факти, які свідчать про те, що вони можуть стати такими; близьке оточення потерпілих, зокрема товариші по службі; будь-які інші особи, які потенційно можуть надати яку-небудь інформацію про злочини, що підпадають під юрисдикцію Європолу. Крім відомостей про осіб, обліку підлягають як здійснені злочини, так і ті, що готуються: проти життя, здоров’я або особистої свободи (убивства і спричинення тяжкої шкоди здоров’ю; незаконна торгівля органами і тканинами людини; викрадання людей; незаконне обмеження свободи; захоплення заручників; расизм і ксенофобія); злочини проти власності або суспільних благ; незаконна торгівля культурними цінностями, зокрема й антикваріатом, а також витворами мистецтва; шахрайство і обман; рекет і вимагання; фальшивомонетництво і незаконне використання підроблених грошових знаків; підробка адміністративних документів і торгівля ними; підробка грошей і платіжних засобів; комп’ютерні злочини; корупція; незаконна торгівля і спричинення шкоди навколишньому середовищу (незаконна торгівля зброєю, боєприпасами і вибуховими речовинами; екологічні злочини; незаконна торгівля вимираючими видами рослин і їх різновидами; а також гормональними речовинами й іншими активаторами зростання).

Для реалізації основної мети Європолу в ньому створено комп’ютерну систему (TECS), банки даних якої формуються на основі опера- тивно-розшукової інформації поліцейських органів.

Налагоджуючи професійне співробітництво з Європолом, Україна фактично приєднується до загальноєвропейської системи профілактики і протидії найтяжчим формам злочинності. Цю обставину, відповідно, слід розглядати не лише як передумову підвищення рівня правопорядку і законності в нашій державі, але й як важливий крок у напрямі політичного наближення України до ЄС в контексті євроінтеграції^[80].

Інформаційні системи Інтерполу. Датою створення Міжнародної організації кримінальної поліції (МОКП) Інтерполу прийнято вважати 1914 р., коли в Монако відбувся Перший міжнародний конгрес кримінальної поліції. Після утвердження України як незалежної держави, у 1992 році її було прийнято до Інтерполу. З того часу взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер, або виходить за межі країни, здійснюється через Укрбюро Інтерполу України.

Членами Інтерполу є 188 країн (2011 р.), місце розташування його центральних органів — м. Ліон (Франція). З 2014 року планується створити «філіал штаб-квартири» — Глобальний комплекс Інтерполу (INTERPOL Global Complex) у Сінгапурі.

Однією з ключових функцій Генерального секретаріату Інтерполу є створення та забезпечення функціонування міжнародних банків даних інформації криміналістичного та розшукового характеру. Характерними особливостями цих банків даних є те, що інформація, яка в них міститься:

- вноситься до банків даних усіма країнами-членами Інтерполу (на сьогодні в Інтерполі 190 країн-членів);

- є доступною для правоохоронних органів усіх країн-членів Організації.

Формування банків даних Інтерполу здійснюється за рахунок інформації, яку надають правоохоронні органи держав-членів Інтерполу на добровільних засадах. Право власності на цю інформацію належить виключно тим державам, які її надали. Для забезпечення цільового використання правоохоронними органами держав-членів банків даних Інтерполу, їх функціонування організовано таким чином, що країна- власник інформації про об’єкт, розміщений у банку даних Інтерполу, автоматично отримує повідомлення про факт його перевірки іншою державою. Отримання такого повідомлення для країни-власника є підставою звернутись до країни, що перевіряла об’єкт у банку даних, для з’ясування питань, пов’язаних з відповідною перевіркою.

Отримання та надання інформації або перевірка тих чи інших відомостей за банками даних Інтерполу здійснюється:

а) безпосередньо, у режимі on-line — через телекомунікаційну систему Інтерполу 1-24/7 (Global Police Communication System, Інтерпол 24 години на добу — 7 днів на тиждень: банки даних щодо осіб, транспортних засобів, документів, творів мистецтва);

б) шляхом надсилання запиту до Генерального секретаріату Інтерполу (банки даних ДНК, порнографічних зображень, відбитків пальців).

Таким чином, НЦБ надається право доступу до системи з метою здійснення їх функцій відповідно до Уставу Інтерполу. Доступ включає:

а) реєстрацію, завантаження, видалення інформації безпосередньо в поліцейських базах Організації, а також створення зв’язків між даними;

б) прямий запит до баз даних Організації за дотриманням умов, визначених для кожної бази даних, а також обмежень, накладених джерелом;

в) використання повідомлень та запитів Інтерполу, які дозволяють здійснювати передачу запитів про взаємодію та міжнародних сигнальних повідомлень;

г) відстеження позитивного результату на запит;

ґ) передачу повідомлень.

Для доступу до банків даних Генерального секретаріату Інтерполу використовується спеціальна система (портал) INSYST, яка дозволяє користувачам простими засобами перегляду веб-сторінок вести пошук інформації за різними банками даних, переглядами результати та роз- друковувати їх у зручному форматі.

Банки даних Генерального секретаріату Інтерполу — це система програмно-апаратних, мовних та організаційних засобів Генерального секретаріату Інтерполу, призначених для централізованого накопичення та колективного використання інформації, а також сама інформація про розшукувані, викрадені, втрачені або виявлені предмети, осіб які переховуються від правоохоронних органів, потенційно можуть вчинити злочини, зникли безвісти або не можуть повідомити про себе ніяких відомостей (в тому числі діти та не ідентифіковані трупи) тощо.

Нині в Генеральному секретаріаті Інтерполу створені та функціонують такі банки даних:

1) банк даних «Фізичні особи» (ASF Nominals), який містить відомості про наступні категорії осіб:

- розшукуваних державами-членами МОКП — Інтерпол з метою арешту та екстрадиції;

- розшукуваних з метою встановлення місцезнаходження;

- злочинців, які схильні до вчинення тотожних злочинів на території декількох країн;

- безвісно зниклих, або таких, що не можуть повідомити про себе ніяких відомостей (в тому числі неповнолітніх);

- невпізнаних трупів.

2) банк даних «Викрадені транспортні засоби» (ASF Stolen Motor Vehicles) — містить інформацію про транспортні засоби, викрадені на території країн-членів МОКП — Інтерполу. Інформація про транспортні засоби зберігається 5 років;

3) банк даних «Викрадені/втрачені документи» (ASF Stolen Travel Documents, ASF Stolen Travel Administrative Documents) — містить інформацію про викрадені/втрачені ідентифікаційні документи, а також викрадені/втрачені бланки адміністративних документів (що слугують для ідентифікації різних об’єктів, наприклад, документи з реєстрації транспортного засобу, документи митного очищення при імпор- ті/експорті). Використання бази даних викрадених/втрачених документів надає можливості НЦБ та іншим правоохоронним органам (наприклад, співробітникам імміграційної або прикордонної служби), у країнах, що мають доступ до розширених послуг, упродовж секунд здійснити оцінку та переконатися в справжності підозрілих документів;

4) банк даних «Викрадені твори мистецтва» (ASF Stolen Work of Arts) — містить інформацію про твори мистецтва, предмети антикваріату, інші культурні цінності, викрадені на території держав-членів Інтерполу. Маючи такий запас фактичних відомостей, спеціалісти можуть прогнозувати маршрути переміщення викраденого, місця переховування, купівлі-продажу, державні або приватні колекції, у які можуть потрапити такі цінності;

5) банк даних ДНК-профілів (Intepols DNA Gateway) — містить інформацію про ДНК, вилучені з місць скоєння злочинів на території держав-членів Інтерполу та від злочинців;

6) банк даних відбитків пальців рук (AFIS) — містить відбитки пальців рук, вилучені з місць вчинення злочинів на території держав- членів Інтерполу та дактилокарти злочинців;

7) банк даних порнографічних зображень, створених із залученням неповнолітніх, дозволяє ідентифікувати зображення порнографічного характеру за «авторством» та місцем розміщення в мережі Інтернет;

8) банк даних підроблених платіжних карток — містить зображення підроблених платіжних карток та їх елементів (лицьової та зворотної сторін, емблем, голограм, підписів власників тощо), а також іншу інформацію про підроблення платіжних карток;

9) банк даних викрадених плаваючих засобів («Stolen Vessel Database») — надає зацікавленим правоохоронним органам доступ до централізованого та стандартизованого збору даних щодо викрадених плаваючих засобів з метою більш ефективного запобігання та протидії явищу транснаціональної злочинності;

10) система обліку викраденої та виявленої зброї та боєприпасів (IWETS).

Створення та впровадження в діяльність Інтерполу 1-24/7 мало на меті вирішення двох основних завдань:

1) забезпечення цілодобового оперативного обміну інформацією національними центральними бюро Інтерполу держав-членів Організації між собою та з Генеральним секретаріатом Інтерполу;

2) надання on-line доступу правоохоронним органам держав-членів Інтерполу до банків даних Генерального секретаріату Інтерполу.

Тобто обмін повідомленнями в системі 1-24/7 є виключною компетенцією Генерального секретаріату та національних центральних бюро, які організовують взаємодію національних правоохоронних органів різних держав під час розслідування конкретних кримінальних справ, здійснюють міжнародний розшук осіб, викраденого транспорту, предметів тощо. Інструмент автоматизованого пошуку даних (Automated Search Facility — e-ASF) надає можливості країнам-членам вести пошук, додавати або змінювати власну інформацію в базах даних по викрадених або втрачених проїзних документах, викрадених автомобілях, адміністративних документах та характеристиках ДНК.

Інформація в інформаційній системі Інтерполу обробляється в таких цілях:

а) розшук особи з метою затримання, арешту або обмеження пересування;

б) встановлення місцезнаходження особи або об’єктів;

в) надання та отримання інформації про розслідування або злочинній діяльності особи;

г) повідомлення про особу, подію, об’єкт, спосіб вчинення злочину;

ґ) ідентифікація особи або невпізнаного трупу;

д) проведення судових досліджень;

е) здійснення перевірок;

є) виявлення можливих загроз, злочинних тенденцій та злочинних мереж.

Хоча спочатку систему 1-24/7 було встановлено на рівні НЦБ, багато країн-членів вирішили надати власним правоохоронним органам, розташованим у стратегічно важливих пунктах (на кордоні, в аеропортах, на митному та імміграційному контролі) прямий доступ до баз даних Інтерполу через цю систему. Мобільні або фіксовані мережеві засоби, розроблені Інтерполом під назвою MIND'/FIND, сприяють цьому процесу. Така можливість підключення до системи 1-24/7 у «польових умовах» суттєво підвищує інформаційну забезпеченість національних правоохоронних органів та, наприклад, дозволяє:

- спеціалістам імміграційних служб визначати, що паспорт, пред’явлений особою, яка перетинає кордон, є втраченим;

- оперативно ідентифікувати номери транспортних засобів, щоб визначити, чи не є він викраденим;

- у режимі поточного часу інформувати компетентні органи держав- членів про розшукуваних осіб.

Відділи (сектори) Укрбюро Інтерполу ГУМВС (УМВС) України відповідно до покладених на них завдань виконують наступні функції:

1) здійснюють за запитами регіональних підрозділів правоохоронних органів України перевірки за обліками Генерального секретаріату Інтерполу:

- осіб;

- транспортних засобів;

- культурних цінностей та предметів мистецтва;

- відбитків пальців рук та ДНК-профілів, вилучених з місць вчинення злочинів, або від підозрюваних, обвинувачених, засуджених;

- паспортних документів та бланків адміністративних документів;

2) здійснюють перевірки за запитами регіонального підрозділу Державної міграційної служби іноземців та осіб без громадянства (та їх паспортних документів), які звернулись із заявами щодо надання дозволу на імміграцію або з питань громадянства;

3) ведуть обліки:

- осіб, оголошених у міжнародний розшук регіональними підрозділами правоохоронних органів України;

- запитів, які надійшли від Робочого апарату Укрбюро Інтерполу;

- запитів, які надійшли від регіональних підрозділів правоохоронних органів; ^[81]

- виявлених на території області транспортних засобів, що розшукуються каналами Інтерполу;

- перевірок за банками даних Генерального секретаріату Інтерполу.

Використовуючи обліки Інтерполу, при досудовому розслідуванні

кримінальних правопорушень можна отримати з Генерального секретаріату Інтерполу або НЦБ України таку інформацію.

1) У сфері економічних правопорушень:

- офіційні назви комерційних структур (фірм, спільних підприємств тощо), розташованих за кордоном;

- юридичну адресу, номери та дати реєстрації цих комерційних структур у відповідних державних органах, номери телефонів та інших телекомунікаційних засобів;

- дані їх керівників;

- основні напрями діяльності;

- розміри установчого капіталу;

- відомості про припинення діяльності;

- дані кримінального характеру відносно діяльності комерційних структур;

- інформацію про укладені іноземними фірмами угоди за участю українських та приватних структур;

- відомості про відкриті фізичними особами, зокрема громадянами України та юридичними особами, фінансових рахунків у закордонних банках, а також про рух коштів за ними (складають, як правило, банківську таємницю та можуть повідомлятися іноземними правоохоронними органами тільки після розгляду верховним органом юстиції, прокуратурою держави або відповідним судом після офіційного звернення Генеральної прокуратури України).

Слід зазначити, що отримання вказаних відомостей та витребування копій фінансово-господарських та інших комерційних документів каналами Інтерполу на практиці вкрай ускладнені, і залежать, переважно, від добровільної згоди осіб, які перевіряються на надання документів та дачу пояснень.

Підставою для перевірки вищезазначених юридичних та фізичних осіб є наявність:

- початого кримінального провадження;

- оперативно-розшукової справи відносно осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;

- матеріалу перевірки або іншої первинної інформації про протизаконну діяльність осіб, яка містить формальні ознаки складу кримінального правопорушення.

Рис. 3.1. Меню доступу до системи 1-24/7

Рис. 3.3. Запит на перевірку особи

Рис. 3.5. Результати перевірки особи

Деякі країни можуть надати інформацію про укладені інофірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їхньою участю та про наслідки їхнього виконання.

Запити з питань досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки та фінансів, а також щодо причетних до них осіб, що надсилаються до НЦБ Інтерполу для подальшого скерування правоохоронним органам зарубіжних держав повинні містити:

а) відомості про почате кримінальне провадження, його номер, дату і статтю кримінального закону, орган, що провадить досудове розслідування; заведена оперативно-розшукова справа, її номер; перевірка оперативної або іншої інформації, номер оперативного повідомлення або відповідного документа);

б) анкетні дані особи, щодо якої робиться запит; за наявності кримінального провадження процесуальний стан цієї особи (якщо підозрювана — який, ким і коли обраний запобіжний захід);

в) обставини кримінального правопорушення або характер наявних відомостей із зазначенням способу вчинення конкретних злочинних діянь підозрюваними або обвинуваченими особами.

До запитів у разі потреби додаються копії контрактів та інших документів, що стосуються провадження.

За необхідності перевірки іноземних фірм, філіалів, спільних підприємств та інших об’єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих за кордоном, у запиті додатково зазначається:

а) назва такої структури;

б) юридична (або) фактична адреса, телефони, факси;

в) конкретні питання, на які передбачається одержати відповідь.

2) У сфері боротьби з фальшивомонетництвом відомості про:

- обставини вилучення фальшивих банкнот;

- інші вилучені фальшиві банкноти, які мають одне джерело походження з виявленими;

- місцезнаходження осіб, причетних до фальшивомонетницгва, за наявності підстав припустити, що вони знаходяться за межами України.

3) У сфері боротьби зі злочинами, пов ’язаними з автотранспортом, інформацію:

- про власника транспортного засобу, зареєстрованого за кордоном;

- про дату та місце постановки на облік автотранспортного засобу або зняття його з обліку;

- що дозволить перевірити автомобіль за обліками викраденого автотранспорту в закордонних країнах;

- що допоможе ідентифікувати іноземний автомобіль або його номерні знаки;

- що дозволить поставити викрадений в Україні автомобіль на облік у Генеральному секретаріаті та НЦБ закордонних країн.

4) У сфері боротьби з посяганнями на культурні цінності та предмети антикваріату — відомості про:

- підозрюваних та обвинувачених та їх закордонних злочинних зв’язках;

- місце перебування або помешкання підозрюваних та обвинувачених, що виїхали за кордон (за наявності повних установочних даних на них та відомостей про виїзд в конкретну країну);

- наявність та юридичну адресу фірм (компаній), магазинів, що спеціалізуються на торгівлі культурними цінностями;

- виставлення конкретних витворів мистецтва на відомих аукціонах (наприклад, Сотбіс тощо);

- ідентифікацію викраденого або вилученого предмета.

5) У сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів — дані про:

- осіб, які проходять у провадженнях, котрі мають відношення до наркобізнесу;

- злочинні співтовариства, які займаються оборотом наркотичних засобів, наркобізнесом;

- факти вилучення наркотичних засобів;

- основні види наркотичних засобів та психотропних речовин, що є в незаконному обігу;

- нові види наркотичних засобів, що з’являються в обігу;

- способи нелегального виробництва наркотиків, способи їх упакування, що найбільш часто зустрічаються, виявлені підпільні лабораторії;

- канали їх транспортування та переховування.

6) У сфері боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухових пристроїв — інформацію про:

- країну-виробника вогнепальної зброї;

- основні, технічні характеристики зброї, вибухових пристроїв;

- час та місце реалізації зброї торгівельним підприємством або за- водом-виробником;

- можливості експортування в інші країни;

- знаходження зброї або вибухових пристроїв у розшуку;

- наявність відомостей кримінального характеру на осіб, у володінні яких вони знаходились;

- вчиненні аналогічних злочинів у інших країнах;

7) У сфері боротьби зі злочинами, пов ’язаними з підробкою документів, — дані, що дозволяють перевірити їх справжність, а також можливе використання цих документів злочинцями на території інших країн.

Процедура розшуку осіб в системі Інтерполу на практиці реалізується у двох варіантах, як звичайний розшук, який складається з восьми стадій (1-й варіант) і терміновий розшук (2-й варіант).

З метою оголошення осіб в міжнародний розшук за запитами ГУ- УМВС України надаються такі документи:

на стадіїдосудовогорозслідування:

- завірена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- завірена копія письмового повідомлення про підозру;

- завірена копія постанови про оголошення розшуку підозрюваного, а в разі зупинення досудового розслідування — постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку обвинуваченого;

- заповнена форма-циркуляр (у разі неможливості заповнення окремих пунктів — вказати причину);

- завірена копія ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

на стадії судового розгляду:

- завірена копія ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошення розшуку обвинуваченого;

на стадії виконання вироку:

- завірена копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, та яким особу засуджено до позбавлення волі.

Порядок здійснення міжнародного розшуку осіб за запитами компетентних органів іноземних держав: затримання розшукуваного, який переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, здійснюється відповідним підрозділом правоохоронного органу України, якому на виконання надійшов відповідний запит НЦБ Інтерполу, в порядку, передбаченому ст.ст. 208 та 582 КПК України, після підтвердження ініціатором розшуку намірів запитувати екстрадицію.

Крім загального і термінового міжнародного розшуку, фахівці схиляються до можливості виокремлення ще двох видових категорій. Відповідно до першої з них розшук за об’єктом поділяється на дві групи: розшук осіб і розшук інших об’єктів. Розшук осіб, насамперед, поділяється на п’ять видів (п’ять серій — «А», «В», «С», «D», «F»). Для оголошення кожного із них в Інтерполі введений власний формений бланк — циркуляр. Розшук інших об’єктів передбачає заходи щодо встановлення місцеперебування викрадених предметів живопису та антикваріату, коштовностей, зброї, автомашин та інше. Залежно від об’єкта, розшук з використанням можливостей Інтерполу можна класифікувати за чотирма видами: а) розшук злочинців з метою їхнього арешту та подальшої видачі; б) розшук підозрюваних і злочинців з метою нагляду за їхньою поведінкою; в) розшук осіб, які безвісти зникли; г) розшук зниклих речей.

Прийняте рішення про початок міжнародного розшуку Генеральний секретаріат реалізовує шляхом видання спеціального документа — циркуляра (або повідомлення). Видання такого документа означає оголошення Інтерполом міжнародного розшуку, а його направлення до НЦБ усіх країн-учасниць — його початок.

Цей документ у практиці Інтерполу іноді називають повідомленням про початок розшуку, але частіше — розшуковим циркуляром.

На сьогоднішній день система міжнародних повідомлень Інтерполу виконує дві головні функції:

- офіційно інформує правоохоронні органи держав-учасниць Інтерполу про осіб (обвинувачених, засуджених, безвісно зниклих), які перебувають у міждержавному розшуку, осіб, які схильні до вчинення злочинів на території декількох держав, невпізнані трупи, способи вчинення терористичних актів, приховування зброї тощо;

- містить офіційне клопотання правоохоронних органів держави- ініціатора публікації міжнародного повідомлення Інтерполу до правоохоронних органів інших держав вчинити певні дії (повідомити про місце перебування особи, затримати особу з метою її екстрадиції, ідентифікувати невпізнаний труп, повідомити про пересування особи по території держави тощо).

Міжнародне повідомлення Інтерполу складається з трьох частин:

- детальна інформація про особу (усі анкетні дані, опис, відбитки рук тощо);

- юридична інформація (кваліфікація злочину, запобіжні заходи, зміст та реквізити наявних рішень компетентних органів тощо);

- клопотання про вчинення певних дій (затримати особу, повідомити про її місцеперебування тощо).

Перед публікацією кожного міжнародного повідомлення Інтерполу Генеральний Секретаріат здійснює правову експертизу інформації, що міститься в клопотанні про його публікацію. Предметом правової експертизи є наявність підстав для публікації міжнародного повідомлення, його відповідність Статуту Організації, нормам міжнародного права з питань кримінального судочинства, захисту інформації про особу тощо.

Опубліковане міжнародне повідомлення Інтерполу вважається офіційним актом Міжнародної організації кримінальної поліції — Інтерпол та розсилається до усіх держав-учасниць.

Циркуляри прийнято називати «червоний», «зелений», «синій», «жовтий» та «чорний». Такі назви вони отримали тому, що в правому верхньому куті кожного з них розміщений прямокутник розміром 3,5х4,0 см відповідного кольору.

У кольоровому прямокутнику подано зображення емблеми Інтерполу. Колір прямокутника став пізнавальним знаком самого повідомлення й виду розшуку. Усі п’ять видів повідомлень ще мають і свою літерну серію: серія «А» — червоне (Red notice), серія «В» — синє (Blue notice), «С» — зелене (Green notice), «F» — жовте (Yellow notice), «D» — чорне (Black notice).

Міжнародний розшук серії «А» оголошується Інтерполом тільки в таких випадках:

- вчинене діяння відноситься до тяжких загальнокримінальних злочинів;

- якщо особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, максимальне покарання за яке передбачає позбавлення волі по крайній мірі на два роки або більш суворе покарання;

- якщо особа розшукується для виконання вироку, за яким їй призначено принаймні шість місяців тримання під вартою та/або до закінчення терміну дії вироку залишилося принаймні шість місяців;

- запит має особливе значення для міжнародного поліцейського співробітництва.

Розшук серії «А» — єдиний із видів міжнародного розшуку, який передбачає подальшу екстрадицію. Для забезпечення видачі, розшукуваного під час виявлення необхідно взяти під варту. Тому ключовими процесуальними документами за таких обставин є: повідомлення про підозру разом з постановою про обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту. Кримінально-процесуальне законодавство багатьох країн, зокрема України, передбачає можливість за наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру особі, місце перебування якої невідоме, винести щодо неї відповідну й оголосити її розшук.

Повідомлення з «червоним кутом» може бути видане лише за наявності достатніх відомостей для ідентифікації особи. Під достатніми відомостями розуміють принаймні одну з наступних двох комбінацій відомостей:

а) прізвище, ім’я, стать, дата народження (принаймні рік народження) та одна з наступних ознак:

- опис зовнішності;

- ДНК-профіль;

- відбитки пальців;

- дані документів, які засвідчують особу (наприклад, паспорт, національна ідентифікаційні карта);

б) фотографія високої якості з додатковою інформацією (наприклад, прізвисько, ім’я батьків, детальний опис зовнішності, ДНК-профіль, відбитки пальців).

Крім того, повідомлення з «червоним кутом» можуть бути лише за наявності достатньої процесуальної інформації. Процесуальна інформація включає, принаймні:

а) фабулу справи, яка містить стислий та зрозумілий опис злочинного діяння, яке вчинила розшукувана особа, в тому числі місце та час його скоєння;

б) обвинувачення;

в) норму закону (коли це можливе, та передбачено національним законодавством або правилами міжнародної організації, яка запитує НЦБ або міжнародна організація направляють текст відповідних норм кримінального закону;

г) максимальне можливе покарання, призначене судом або покарання, яке лишилося невиконаним за вироком суду;

ґ) посилання на чинний ордер на арешт або судове рішення подібного роду (коли це можливо, і передбачене національним законодавством або правилами міжнародної організації, яка запитує НЦБ або міжнародна організація направляють копію ордеру на арешт або судового рішення).

Якщо встановлено місцезнаходження особи, які є фігурантом повідомлення з «червоним кутом», то вживаються наступні дії:

а) країна, на території якої встановлено місцезнаходження особи:

- негайно інформує запитуване НЦБ або міжнародну організацію та Генеральний секретаріат про встановлення місцезнаходження особи при дотриманні обмежень, передбачених національним законодавством та відповідними міжнародними угодами;

- вживає інших заходів, передбачених національним законодавством та відповідними міжнародними договорами, такі як попередній арешт розшукуваної особи, спостереження або обмеження її пересування;

б) НЦБ або міжнародна організація, які роблять запит, діють негайно після надходження інформації про встановлення місцезнаходження особи на території іншої країни та, зокрема, забезпечують швидку передачу (в термін, вказаний у справі) інформації та допоміжних документів, запитаних Генеральним секретаріатом або державою, де було встановлено особу;

в) Генеральний секретаріат Інтерполу надає допомогу відповідним Бюро або міжнародним організаціям в передачі документів, які відносяться до попередньому арешту та екстрадиції відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів.

Повідомлення з «синім кутом» (розшук серії «В») видаються з метою:

а) отримання інформації про особу, яка представляє інтерес для кримінального переслідування;

б) встановлення місцезнаходження особи, яка представляє інтерес для кримінального переслідування;

в) ідентифікації особи, яка представляє інтерес для кримінального переслідування.

Повідомлення з «синім кутом» можуть бути видані тільки за дотримання таких умов:

а) фігурант повідомлення був засуджений, йому пред’явлено обвинувачення в минулому або він є підозрюваним, свідком або потерпілим;

б) необхідна додаткова інформація про можливе злочинне минуле, місцезнаходженні або ідентифікації особи, а також інша інформація, яка має відношення до кримінального переслідування;

в) наданої інформації про кримінальне переслідування або особу достатньо, щоб припускати, що запитане співробітництво буде ефективним.

Повідомлення з «синім кутом» може бути видано лише якщо воно містить достатні ідентифікаційні дані. Під достатніми ідентифікаційними даними розуміють, принаймні:

а) якщо особу встановлено:

- прізвище, ім’я, стать, дату народження (принаймні, рік), опис зовнішності, ДНК-профіль або відбитки пальців;

- фотографію доброї якості, поряд з однією принаймні ідентифікаційною ознакою (наприклад, прізвисько, ім’я одного з батьків, відмінні ознаки, не відображені на фотографії);

б) якщо особу не встановлено:

- фотографію високої якості;

- відбитки пальців;

- ДНК-профіль.

Країна-ініціатор розсилки таких повідомлень звертається до правоохоронних органів усіх країн-членів Інтерполу з проханням повідомити будь-яку інформацію про зазначену особу, якщо її зафіксовано в місцевих довідкових обліках. Виконання такого прохання зазвичай зводиться до перевірки всіх поліцейських баз даних, передусім дактилоскопічних та інших криміналістичних обліків, які функціонують в країні.

Повідомленням з «зеленим кутом» (розшук серії «С») НЦБ країн- учасниць сповіщаються про подорожуючого злочинця, для якого скоєння злочинів стало процесією, засобом існування з метою попередження злочинної діяльності особи. Невизначеність ситуації тільки в тому, що сьогодні країна-ініціатор розповсюдження таких повідомлень усім членам Інтерполу не має достатнього комплексу доказів за конкретним злочинним діянням, за яке можна було б оголосити щодо такої особи розшук серії «А», тобто направити червоний циркуляр.

Водночас країни сповіщаються про можливість появи на їхній території небезпечного злочинця «гастролера», який має зазвичай декілька судимостей і досі не покінчив зі злочинами, якого не можна залишити без уваги. Тому під час його виявлення поліція повинна встановити за ним спостереження.

Повідомлення з «зеленим кутом» можуть бути видані лише за дотримання наступних умов:

а) особа представляє можливу загрозу суспільній небезпеці;

б) цей висновок оснований на оцінці, наданій національним правоохоронним органом або міжнародною організацією;

в) такі оцінка основана на попередніх судових рішеннях відносно даної особи або інших суттєвих підставах;

г) наданої інформації достатньо для того, щоб попередження було обґрунтованим.

Отже, зелений циркуляр складається на злочинців, конкретні обвинувачення яким ще не висунуті, але постійна, звична поведінка яких, їхній спосіб життя, відсутність законних джерел існування, весь час змушує поліцію, а через них і Інтерпол, не залишати їх без уваги.

Таким чином, розшук серії «С», який оголошується зеленим повідомленням, також не можна назвати в точному значенні цього поняття міжнародним розшуком. Це сповіщення, а правильніше буде сказати, застереження країн-учасниць про те, що у світі є такий-то суб’єкт, який займається злочинною діяльністю, він може з’явитися і у вас.

Повідомлення з «зеленим кутом» може бути видане тільки якщо воно містить достатні ідентифікаційні дані. Під достатніми ідентифікаційними даними розуміють, принаймні:

а) прізвище, ім’я, стать, дату народження (принаймні, рік), опис зовнішності, ДНК-профіль або відбитки пальців;

б) фотографію доброї якості, поряд хоча б з однією ідентифікаційною ознакою (наприклад, прізвисько, ім’я одного з батьків, відмінні ознаки, що не відображені на фотографії).

Розшук серії «F» (повідомлення з «жовтим кутом») — оголошується з метою встановлення місцезнаходження особи, яка пропала без вісти або для ідентифікації особи, яка не здатна повідомити відомості про себе. В Інтерполі його називають часто «розшук в інтересах родини», оскільки первинна ініціатива його проведення частіше за все виходить від родичів зниклого.

Незважаючи на те, що ця серія розшуку оформляється кожного разу виданням одного і того самого жовтого циркуляра, фактично в Інтерполі говорять про два різні контингенти розшукуваних:

а) традиційна група зниклих, про яких можна сказати, що це фізично і розумово здорові люди;

б) особи, про яких можна сказати, що вони за станом здоров’я або віку не здатні повідомити про себе дані, а тому їхня особа підлягає встановленню.

Практично завжди розшук осіб, які пропали безвісти, складає внутрішню проблему правоохоронних органів кожної країни. Однак все ж таки Інтерпол давно включив розшук зниклих осіб до програми своєї діяльності, виробивши свої вимоги до його оголошення у світовому масштабі. Вимога одна, але достатньо жорстка: міжнародний розшук особи, яка зникла безвісти, оголошується Генеральним секретаріатом лише в тому разі, коли країна-ініціатор проведення такого розшуку надасть переконливі докази того, що розшукуваний виїхав або покинув країну.

Є ще одна вимога — розшукова служба країни-ініціатора розшуку повинна також надати такі самі переконливі дані про те, що в країні були вичерпані всі необхідні засоби розшуку зниклої особи. Щоправда, ця вимога іноді Генеральним секретаріатом Інтерполу не дотримується, якщо на початковій стадії розшуку вдається отримати дані про те, що розшукуваний залишив країну.

Повідомлення з «жовтим кутом» може бути видане тільки, якщо воно містить достатні ідентифікаційні дані, під якими розуміють, принаймні:

а) якщо вони відносяться до зниклої без вісти особи:

- прізвище, ім’я, стать, дату народження (принаймні, рік);

- опис зовнішності, фотографію високої якості, ДНК-профіль або відбитки пальців;

б) якщо вони відносяться до особи, яка не здатна повідомити відомості про себе:

- опис зовнішності, стать;

- фотографію високої якості, відбитки пальців або ДНК-профіль.

Повідомлення з «чорним кутом» (розшук серії «D») використовується в Інтерполі також не зовсім у розшукових цілях. У них Генеральний секретаріат повідомляє країнам про виявлення трупа, ідентифікація якого неможлива через відсутність документів та іншої інформації, за допомогою якої можна встановити його особу. Це буває вкрай необхідно зробити у випадках, коли на трупі є ознаки насильницької смерті. У цьому випадку встановлення особи трупа може допомогти розкрити скоєний злочин. Сповіщення про виявлення невпізнаного трупа Інтерпол поширює лише в тому разі, якщо в країні, де він був виявлений, розпочаті з його ідентифікації заходи не принесли бажаного результату.

Повідомлення з «чорним кутом» може бути видане, якщо воно містить достатні ідентифікаційні дані:

а) фотографію високої якості;

б) відбитки пальців;

в) ДНК-профіль.

Повідомлення з «оранжевим кутом» («терористична загроза») містить інформацію про події, осіб, предмет, спосіб вчинення злочину, які представляють загрозу суспільній безпеці та здатних нанести суттєву шкоду власності та громадянам.

Повідомлення з «оранжевим кутом» можуть бути видані лише за дотриманням наступних умов:

а) відносно особи:

- вона представляє безпосередню загрозу суспільній безпеці, готується до скоєння або намагається скоїти особливо тяжкий загальнокри- мінальний злочин;

- цей висновок оснований на оцінці, наданій національним правоохоронним органом або міжнародною організацією;

- така оцінка ґрунтується на інформації про попередню судимість (судимостях) особи та/або інших суттєвих підставах;

б) відносно предмета, події або способу вчинення злочину:

- вважається, що вони представляють безпосередню загрозу суспільній безпеці;

- цей висновок оснований на оцінці, наданій національним правоохоронним органом

Систему повідомлень Інтерполу також складають повідомлення з «пурпурним кутом» та спеціальні повідомлення.

Повідомлення з «пурпурним кутом» видаються з метою:

а) попередження про способи вчинення злочину, предмети, методи та способи приховання злочинів;

б) запиту інформації про діяння для прийняття по ним рішень або сприяння в їх розслідуванні.

Повідомлення з «пурпурним кутом» може бути видане тільки за дотримання таких умов:

а) якщо події більш не розслідуються:

- спосіб вчинення злочину відомий в деталях, в сукупності або окремо від інших встановлених способів вчинення аналогічних злочинів;

- метою видання є попередження повторного вчинення цих злочинів;

- інформація , що міститься в запиті про спосіб вчинення злочину, предмети, знаряддя або способи приховання, застосовані злочинцями є достатньою для ефективного попередження злочинів;

- в запиті містяться достатні настановні дані для порівняння з аналогічними злочинами;

б) якщо події все ще розслідуються:

- тяжкі злочини;

- злочини привертають увагу членів Організації специфічним способом вчинення злочину, предметом, знаряддям або способом приховання злочину;

- в запиті містяться дані про спосіб вчинення злочину та предметах, знаряддях або способах приховання, достатні для порівняння.

Повідомлення про викрадені твори мистецтва видаються з метою встановлення місцезнаходження викрадених творів мистецтва або предметів, які представляють культурну цінність або для ідентифікації таких об’єктів, виявлених за підозрілих обставинах.

Повідомлення про викрадені твори мистецтва можуть бути видані тільки за дотриманні наступних умов:

а) твір мистецтва або предмет, який представляє культурну цінність, має значення для кримінального переслідування;

б) має унікальні характеристики та/або має велику цінність.

Повідомлення про викрадений твір мистецтва може бути видане,

тільки якщо надано достатньо інформації для його ідентифікації.

Спеціальні повідомлення Інтерполу-Ради Безпеки ООН видаються в цілях інформування членів Інтерполу про те, що особа або організація є об’єктом санкції Ради безпеки ООН, наприклад, у зв’язку з терористичною діяльністю або сприянням такій діяльності (проти «Аль-Каїди» й «Талібану»).

Система циркулярів складається зі стандартизованих запитів про співробітництво та сигнальних сповіщень, кожне з яких відповідає конкретній меті:

а) арешт, затримання або обмеження пересування засудженої або обвинуваченої особи;

б) встановлення місцезнаходження та виявлення;

в) отримання додаткової інформації;

г) з метою ідентифікації;

ґ) попередження про злочинну діяльність особи;

д) з метою інформації.

Умови направлення циркуляру співпадають з основними умовами реєстрації інформації в поліцейських базах даних Організації.

Питання для самоконтролю ^{[82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89]}