Глава 2. Як опитувати дитину: навички інтерв’юера

Щоб провести допит дитини, необхідно мати досвід спілкування з дітьми та розуміти дитячу психологію. Також необхідно мати навички критичного мислення, а для спілкування використовувати слова й аргументи зрозумілі та переконливі.

РОЛЬ ІНТЕРВ’ЮЕРА:

• бути об'єктивним. Не нав'язувати власних переконань дитині, а зосередитись на з'ясуванні фактів;

• бути нейтральним. Завжди обдумувати та обговорювати альтернативні гіпотези;

• бути дружнім до дитини - приємним, підтримуючим, не проявляти авторитаризму;

• не сердитись, якщо дитина не так себе поводить і не так відповідає;

• співпереживати та бути терплячим;

• не травмувати дитину;

• використовувати юридично захищені (придатні для суду) розроблені питання.

Вважається, що найкраще доручити проведення допиту дитини психологу, який є штатним працівником «зеленої кімнати». Такий фахівець уже має певний досвід налагодження контакту з дитиною, постановки запитань у формі, зрозумілій дитині. Вважається, що дитина почуває себе більш захищено і комфортно, якщо її допитує дорослий однієї з нею статі. Зовнішність та параметри мовлення (лагідний, приємний голос) цієї людини мають викликати довіру.

Досвідчений інтерв’юер повинен:

• Мати навички побудови взаємовідносин та встановлення контакту з дитиною.

• Бути гнучким та чуйним.

• Бути терплячим та хорошим емпатом. Емпатія полягає в допомозі дитині впоратися зі страхом, пов’язаним із раніше пережитим негативним досвідом. Варто висловлювати розуміння емоцій та проблем дитини, аби пом’якшити напруження й тривогу, які безперечно перешкоджають зосередженню уваги та викладу обставин справи^[5].

• Бути об’єктивним.

• Використовувати дружні та доступні для дитини способи, методи.

• Спокійно реагувати на різну поведінку дитини чи ставлення, яке вона демонструє (діти можуть демонструвати елементи гіперсексуалізованої поведінки - мастурбацію, загравання до інтерв’юера. Маленькі діти на прохання інтерв’юера показати, як саме насильник торкався частин їхнього тіла, можуть буквально демонструвати, що з ними відбулось). Для інтерв’юера важливо зберігати спокій, проте не варто дозволяти таку поведінку або заохочувати її.

• Уміти слухати. Знати, що іноді настає тиша, яку не можна переривати. Дитина може робити перерви в розмові, які дозволяють їй зібратися з думками та зосередитися або ж справитися з почуттями. Після цього інтерв’юер може отримати більше важливої інформації. Якщо дитина постійно замовкає після одного й того ж запитання, це означає, що саме те, про що ви запитуєте, має для неї особливе значення чи турбує її найбільше. Але важливо також відчувати, коли необхідно порушити тишу і перервати її. Якщо тиша затяглася надовго, ставте інше питання.

• Мати почуття гумору і використовувати в разі потреби.

Під час інтрев’ю намагайтесь уникати:

• Прямого, пильного погляду на дитину упродовж усього допиту. Зосереджувати погляд на дитині потрібно не більше ніж 30 % від часу спілкування.

• Привнесення своїх власних проблем/тем в розмову, розповідей про власне минуле.

• Не вдягайте форму, а також надто відкритого одягу під час допиту. Це може налякати дитину, зробити її напруженою чи навіть нагадати їй про ситуацію насильства.

• Не майте на собі яскравих та великих прикрас, оскільки дитина буде концентрувати увагу на прикрасах, а не на розмові.

Слід враховувати рівень розвитку та рівень мови дитини, її пізнавальну здатність, можливі проблеми (наприклад, дитина зі специфічними потребами) або її специфічні медичні діагнози. Також необхідно зважати на культурні відмінності сім’ї, душевний стан дитини та її бажання брати участь у розмові. Існує спеціальний посібник зпитань проведення допиту дітей, які мають специфічні потреби. Його англомовну версію можна знайти на веб-сторінці www.chadwickcenter.org.