§ 2. Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва

Під тваринництвом Закон розуміє господарську діяльність з вирощування тварин і птиці. Племінне тваринництво — це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (надалі — тварини). Племінна тварина — це тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду; ця тварина пронумерована і може бути ідентифікована;

вона походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах і сама також зареєстрована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених вимог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.

Отже, племінне тваринництво — це наукова, творча діяльність із виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (вищою продуктивністю, стійкістю проти хвороб тощо). Порода повинна бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розводяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільними, тобто надійно передаватися потомству.

Суб'єктами цієї діяльності е підприємства з племінної справи, селекційногібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольновипробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.

Порядок видачі свідоцтв визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Об'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

437

Заявка на нову породу тварин полається до Міністерства сільського господарства і продовольства України, де вона підлягає обов'язковій експертизі.

Використання селекційного досягнення іншими особами може мати місце лише на підставі ліцензійного договору.

Глава ЗО Право на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторські пропозиції своїм масовим використанням дають досить значний корисний ефект, що інколи навіть перевищує економічний ефект від використання винаходів, тому відмовлятися від такої форми технічної творчості, як раціоналізація, поки що передчасно.

Проте Закону про раціоналізацію в Україні немає. Закон, що стосується корисних моделей, не може бути застосований до раціоналізаторських пропозицій, це зовсім різні результати технічної творчості.

Нині діє Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 р.

Раціоналізаторською слід визнавати пропозицію, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалів.

Новизна раціоналізаторської пропозиції має бути локальною, тобто вона має бути новою для підприємства, якому вона подана. На новизну раціоналізаторської пропозиції не впливає її використання за ініціативою автора, яке мало місце не раніше трьох місяців до подання заяви.

Раціоналізаторська пропозиція має бути корисною для підприємства, якому вона подана. Це означає, що її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва або одержати інший позитивний ефект.

438

Не МОЖУТЬ визнаватися раціоналізаторськими пропозиції, які ЗНИЖУЮТЬ надійність та інші показники якості продукції або погіри!\ють умовч праці, якість робіт, а також викликають або збільшують рівень забруднення навколишнього природного сереловиша.

Автору раціоналізаторської пропозиції мають належати особисті (немайнові) і майнові права. Майнові права автора можуть переходити у спадщину.

Для визнання пропозиції раціоналізаторською автор повинен подати письмову заяву з описом сутності пропозиції, до якої в разі необхідності додаються креслення, схеми або ескізи.

Заява має містити матеріали, достатні для практичного здійснення пропозиції. Заява подається тому підприємству, де пропозиція може бути використана, незалежно від того, чи працює на ньому автор чи ні. Якщо пропозиція може бути використана на кількох підприємствах, то заява подається кожному з них.

Заява на раціоналізаторську пропозицію має бути розглянута на підприємстві, якому вона подана, протягом одного місяця від дати її подання. За результатами розгляду заяви має бути прийнято одне з рішень:

— визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти її до використання;

— провести дослідну перевірку пропозиції;

— відхилити пропозицію із зазначенням мотивів відхилення.

Якщо пропозиція визнана раціоналізаторською, автору належить видати посвідчення, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство.

Рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання, про проведення дослідної перевірки чи про її відхилення повинен приймати керівник підприємства або фахівець, визначений наказом керівника підприємства.

Автор чи співавтори раціоналізаторської пропозиції повинні мати право на винагороду, якщо раціоналізаторська пропозиція використана на підприємстві, яке визнало її раціоналізаторською.

439

Підприємство може підвищити розмір винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, яка не може бути широко використана.

Законодавством можуть бути передбачені й інші права і пільги раціоналізаторів.

Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію може бути визнане недійсним повністю або частково за скаргою будьякої особи у зв'язку з:

— порушенням вимог до визнання пропозиції раціоналізаторською — протягом року з дня прийняття рішення про її визнання;

— видачею посвідчення особі, яка не має пріоритету на цю пропозицію або не має права на одержання посвідчення на раціоналізаторську пропозицію — протягом трьох років з дня видачі посвідчення.

Права раціоналізаторів у разі їх порушення повинні захищатися в установленому порядку.

Глава 31 Право на науковотехнічну інформацію

У сучасних умовах будьяке виробництво не може обійтися без належного забезпечення науковотехнічною інформацією, яка за ринкової економіки стає товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Науковотехнічна інформація може бути об'єктом будьяких цивільноправових правочинів. Правова охорона науковотехнічної інформації встановлена Законом України «Про науковотехнічну інформацію» від 25 червня 1993 р. та іншими нормативними актами, що видаються на його розвиток.

За згаданим вище Законом науковотехнічною інформацією визнаються документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науководослідної, дослідноконструкторської, проектнотехнологічної, виробничої та громадської діяіьності.

Отже, науковотехнічна інформація як об'єкт правової охорони має відповідати певним ознакам, встановленим Законом. Це, передусім, інформація певним чином об'єктивована, тобто виражена в будьякій об'єктивній формі — документована або публічно оголошувана. Форма об'єктивізації інформації може бути будьякою — письмовою, зафіксованою на магнітній плівці чи платівці, публічно проголошеною тощо.

Це досить широке коло інформаційних матеріалів — наукові монографії і статті, звіти про виконану науководослідну робо

440

т\', відомості про наукові відкриття і патенти на винаходи, промислові зразки та інші правоохоронні документи на об'єкти промислової власності, ноухау, комерційні та інші секрети виробництва, нові сорти рослин тошо.

Науковотехнічна інформація стає об'єктом правової охорони за умови, шо вона здобута шляхом творчого пошуку або іншим законним шляхом.

Закон дає визначення також інших понять, що стосуються науковотехнічної інформації. Зокрема, науковотехнічною діяльністю визнається сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науковотехнічній інформації, шо полягає в її збиранні, аналітичносинтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

Інформаційні ресурси науковотехнічної інформації — це систематизоване зібрання науковотехнічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативнотехнічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науковотехнічна документація з науководослідних і дослідноконструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науковотехнічної літератури і документації), зафіксоване на паперових чи інших матеріальних носіях.

Довідковоінформаційний фонд — це сукупність упорядкованих первинних документів і довідковопошукового апарату, призначених для інформаційних потреб.

Довідковопошуковий апарат — це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел.

Інформаційні ресурси спільного користування — сукупність інформаційних ресурсів державних органів науковотехнічної інформації, наукових, науковотехнічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, шо займаються науковотехнічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне користування.

441

Аналітичнасинтетична обробка науковотехнічної інформації — це процес обробки інформації метолом аналізу і синтезу змісту документів з метою отримання потрібних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, зіставлення й узагальнення.

Інформаційний ринок — система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технології, продукції, послуг.

Суб'єктами відносин, що виникають у процесі створення, відтворення, використання і поширення науковотехнічної інформації.

— будьякі фізичні і юридичні особи України;

— державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування;

— іноземні фізичні та юридичні особи і особи без громадянства;

— міжнародні організації.

Усі суб'єкти зазначених відносин можуть виступати як творці науковотехнічної інформації, її накопичувачі, власники, виготовлювачі, зберігачі й споживачі інформаційної продукції та послуг, а також як посередники у сфері науковотехнічної діяльності. Творцями науковотехнічної інформації можуть бути тільки громадяни, незалежно від віку. Споживачами можуть бути будьякі фізичні і юридичні особи.

Дія Закону «Про науковотехнічну інформацію» поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також на громадян, які мають право на одержання, використання, поширення науковотехнічної інформації. Дія Закону не поширюється на інформацію, яка містить державну та іншу таємницю, що охороняється спеціальним законодавством.

Підставою для виникнення права власності на науковотехнічну інформацію є створення науковотехнічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання договору на створення науковотехнічної інформації; виконання будьякого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи. Суб'єктом права власності на науковотехнічну інформацію може бути будьяка фізична і юридична особа, в тому числі і держава. Науковотехнічна інформація, що є об'єктом права приватної чи будьякої іншої власності, може переходити в державну власність у разі передачі її до відповідних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Будьяка відкрита науковотехнічна продукція та послуги органів науковотехнічної інформації, а також підприємств, організацій і установ, окремих громадян, які здійснюють науко

442

вотехнічну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин, шо регулюються чинним законодавством. Відносини між власниками науковотехнічної інформації та її споживачами будуються на основі контрактів (договорів) та на інших формах угод, передбачених чинним законодавством. Контракт (договір) є основним документом, шо регламентує відносини між власниками і споживачами інформації.

Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом. У ході здійснення купівліпродажу інформаційної продукції повинні гарантуватися охорона прав інтелектуальної власності, державної та комерційної таємниці, законні права та інтереси власника і виготовлювача інформаційної продукції та послуг.

Державні органи та служби науковотехнічної інформації, інші інформаційні центри, фірми, підприємства, установи, організації, які формують ресурси науковотехнічної інформації за рахунок власних коштів, надають інформаційну продукцію в користування і послуги на комерційних засадах.

Споживач науковотехнічної інформації несе відповідальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передавати одержану науковотехнічну інформацію третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і споживачем науковотехнічної інформації. У разі неякісної інформації споживач має право вимагати від її власника безплатного усунення недоліків.