§3. Абсолютна монархія

Процес подолання феодальної роздробленості, розпочатий у період станово- представницької монархії продовжувався й на етапі пізнього феодалізму. Він відбувався на ґрунті а) інтенсифікації виробництва, б) зростання спроможності сільського господарства виробляти більше продукції, стимулювати розвиток обміну між містом і селом, товарно-грошових відносин, в) еволюції міст як ремісничих центрів.

Без торгівлі інтенсифікація виробництва ставала для феодала безцільною. Розвиток товарно-грошових відносин відкривав можливість перетворити ренту в засіб задоволення різноманітних потреб і тому ставало нагальним підвищення продуктивності праці й посилення експлуатації селянства в цілому. Селянські війни, що набували значного розмаху, вимагали встановлення сильної державної влади, чому сприяло також зміцнення позицій середнього землеволодіння й поява служивого землеволодіння. Тому об’єднання великих областей у феодальні королівства було потребою як для земельного дворянства, так і для міст.

У перехідний період, коли старі феодальні стани занепадали, а із середньовічного стану городян формувався клас буржуазії, коли жодна зі сторін, які боролись між собою, не могла взяти верх над іншою й потребувала допомоги королівської влади, встановлювалася абсолютна монархія, де верховна влада цілком і повністю зосереджувалася в руках монарха, збільшувався апарат придушення, ліквідувалися, або приходили в повний занепад станово-представницькі установи.

3.1.