§2. Станово-представницька монархія
Економічне піднесення у XIII—XV ст., пов’язане з ростом міст і розвитком торгового обігу, із накопиченням капіталу, спричинило станову консолідацію західноєвропейського суспільства.
В нових умовах стало можливим поступове територіальне об’єднання держав на національній основі, посилення королівської влади, яка шукала підтримки у представників станів.Поступово сеньйоріальна монархія еволюціонувала в нову якість — станово- представницьку монархію. Під такою формою правління розуміють феодальну монархію, в якій формально повновладний монарх, здійснюючи владу, змушений був залучати для вирішення важливих питань дорадчі органи — збори представників різних станів.
Виділяють такі ознаки станово-представницької монархії:
а) на чолі держави стояв монарх, якому цілком підпорядковувався строго централізований, розгалужений апарат центральної і місцевої виконавчої влади;
б) в той же час влада монарха обмежувалась станово-представницьким органом (зборами), який виступав виразником інтересів різних станів (духовенства, дворянства, мешканців міст).
Подивимося, якими були причини встановлення станово-представницької монархії у західноєвропейських країнах, які з ознак, зазначених вище, виявилися в них.
2.1.