<<
>>

18.3. Реформа державного ладу

Імператор Японії Муцухіто, що прийшов до влади в результаті реставрації Мейдзі, у своїй клятві в квітні 1869 р. пообіцяв створити широкі збори й усі державні справи вирішувати беручи до уваги громадську думку.
Незабаром були створені дві палати: верхня (з представників феодальної аристократії) та нижня (із самураїв і буржуазних елементів). Та вже в 1873 р. через гальмування реформи самурайську палату було ліквідовано. Наприкінці 70-х рр. XIX ст. опозиційні течії (рух за свободу та народні права) й утворені політичні партії (Ліберальна партія (Дзіюто), Партія конституційних реформ та ін.) вимагають уведення парламентських форм правління, політичних свобод і місцевого самоврядування.

У1881 р. імператор видав указ, в якому обіцяв увести парламентське правління в 23-й рік Мейдзі (1890 р.). З огляду на перспективу

150

введення такого правління, в 1885 р. за європейським зразком створюється Кабінет Міністрів (особлива роль в якому відводиться його голові - міністру-президенту). У 1886 р. відновляється дорадчий орган при імператорі - Таємна рада (спеціальним завданням якої було затвердження проекту конституції); запроваджується екзаменаційна система призначення на посади чиновників. У1888 р. здійснено нову адміністративну реформу (в кожній префектурі створено виборні органи управління з функціями та підпорядкованістю міністерству внутрішніх справ). Уведено нові титули знатності (князів, маркізів, графів, баронів, віконтів).

З відомих юристів і державних діячів створюється конституційна комісія на чолі з графом Іто, що направляться в Європу для ознайомлення з констиіуційним досвідом провідних європейських держав. Після восьми років роботи комісія подала на затвердження імператорові Конституцію Японії, за основу якої було взято Конституційну хартію Пруссії 1850 р. Та, обговорюючи цей проект, правлячі кола Японії визнали її ліберальною й до проекту конституцій були внесені доповнення, що закріплювали особливий статус імператора та необмеженість його влади. 11 лютого 1889 р. імператор офіційно "подарував" підданим Конституцію, що з 1 квітня 1890р. набувала чинності.

<< | >>
Источник: Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с.. 2008

Еще по теме 18.3. Реформа державного ладу:

  1. Становлення демократичної, правової, соціальної держави, інтеграція України Європейське співтовариство, здійснення адміністративної реформи і реформи системи державної служби передбачають підготовку державних службовців,
  2. Стаття 110-2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України
  3. Вопрос 40. Буржуазно-демократические реформы второй половины XIX в. в Украине. Реформы местного самоуправления. Судебная реформа
  4. if( !cssCompatible ) { document.write(" 9.5. Державна служба Державна служба — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено вст
  5. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
  6. 2. Основні принципи конституційного ладу України
  7. §3. Особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу
  8. 37. Земская реформа 1864 г. Городская реформа 1870 г.
  9. Реформы парламента в Англии 1911 и 1949 гг. Избирательные реформы 1918, 1928, 1948, 1969
  10. § 9.1. Избирательная реформа 1832 года. Роль реформы в процессе перерастания дуалистической монархии в парламентскую
  11. 1. Загальні засади — форма вираження основ конституційного ладу України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -